«Бонд» у «Гімалаях»: 40 діб на позиції біля Липців 12.06.2025 12:55 Укрінформ Нацгвардієць на позивний «Бонд» розповів, як тримають оборону на півночі Харківщини, за 25 км від обласного центру
Восьмого травня бригада НГУ “Хартія” повідомила про звільнення лісового масиву, розташованого на північ від села Липці Харківського району. Операцію почали у листопаді разом із 92-ю окремою штурмовою бригадою імені кошового отамана Івана Сірка, у наступні місяці нацгвардійці закріпилися і зараз продовжують контролювати понад 200 гектарів території.
Про особливості тієї місцевості, дії окупантів і важливість утримання позицій у цьому лісі кореспондентам Укрінформу розповів “хартієць” на позивний “Бонд”, який відновлюється після 40 діб у “норі” під ворожими обстрілами.
ЗАХОДИВ – СНІГ ЛЕЖАВ, ВИХОДИВ – СПЕКА
– Поки я не потрапив на позицію на цьому напрямку, ніколи не думав, що в Харкові, на Слобожанщині, такий рельєф! Такі перепади висот! Мені ці яри здалися Карпатськими горами! Коли ми виходили – ноги ватні, тебе не слухаються, бо я до того постійно був у зігнутому положенні. Таке відчуття було, що це вже в Гімалаях. І ще ж від обстрілів дерева “покошені” – пройти дуже важко. Фліска здавалася такою важкою, що я її по дорозі викинув, та усе, що тільки можна було, скинув. Я ж заходив по зимі, ще було холодно і сніг, а виходив уже по літу, під 30 градусів, у зимовому взутті, ноги так пекли, – починає свою розповідь нацгвардієць.
Він 40 діб перебував у лісі, який окупанти прозвали “Берліном” – виключно через свою схибленість на темі “дідів, що воювали”, кажуть у бригаді.
47-річний “Бонд” родом із Черкащини. Останнім часом працював у Києві адміністратором у казино. У війську – з жовтня 2024 року: “У мене брат із 2022-го воює, теж під Харковом, але на іншому напрямку. А тепер вже й моя черга прийшла, досить удома сидіти”.
У перший день “Бонд” із хлопцями натрапив на окупантів: “Ми тільки зайшли, забігли троє їхніх. Двоє здалися в полон, а третій – я так розумію, старший, бо в нього і рації були – відмовився… А тих двох дронами вивели, і вони живі, в полоні”.
Ліс розташовується за три кілометри від Липців, а з цього села – лише 20 кілометрів до обласного центру.
– Із Липців – пряма дорога на місто. Якщо зайти в цей населений пункт, можна обстрілювати Харків артилерією, та чим завгодно (так було під час окупації громади у 2022-му році, – авт.). Тому маємо триматися, – зауважує “Бонд”.
ОБСТРІЛИ, ЯК ЗА ГОДИННИКОМ, КВАДРАТ ЗА КВАДРАТОМ
“Бонд” називає позицію, з якої повернувся, не зовсім “нулем”, а “медичною”: разом із ним перебували бойовий медик і двоє гвардійців, поранених ударом російського FPV-дрона.
– Один із 300-их був тяжкий. Ушкодження обличчя, ока. Поки його не стабілізували, виходити не могли. Дистанція така солідна, і не факт, що він би зміг її подолати. Але сама позиція була розрахована максимум на трьох – і то в натяжку. Я зі своїми габаритами не вміщався – постійно у зігнутому положенні на вході. За “посилкою” вибігаєш – доставляли безпілотниками провізію – а ніг узагалі не відчуваєш, не можеш нормально рухатися, – ділиться “Бонд”.
Позиція у лісі – це “нора”, захистити яку можуть хіба стовбури та коріння дерев, або ж накрита гілками яма. Згодом хлопцям доправили безпілотником бронековдру.
Обстріли лісового масиву не припиняються ні на день, каже захисник.
– Вони регулярно, мабуть, скільки на день розписано боєприпасів, відстрілюють. Як по графіку: починаючи від реактивних снарядів до мінометних. Щось – по нас, щось – транзитом через нас летить. Касетні боєприпаси – як будильник, щоранку, можна було годинника звіряти. А дрони – таке відчуття, що літають постійно. Ще скидають боєприпаси відтермінованої дії – не знаєш, коли воно спрацює. Нам, можна сказати, повезло, тому що позиція була більш-менш непомітною. До якогось часу. Бо коли 300-го до себе забирали, вони ж зрозуміли, що ми на певній місцині пропали, і потім почали відпрацьовувати по квадратах, – розповідає “Бонд”.
Окрему небезпеку несуть запалювальні скиди, ними окупанти й намагалися виявити позицію.
– Воно – як граната, але ще запалювальна суміш є, й одразу в гілках починає горіти. Вони кидають і чекають на реакцію – хтось побіжить чи ні. Слава Богу, під рукою було, чим потушити, – каже гвардієць.
Звісно, тут ідеться не про якісь техзасоби. Вогонь хлопці гасили сечею.
– Наш 300-ий хлопчина був у такому стані, що днів десять лежав і нічого не їв, а тільки воду пив, і, відповідно, вона з нього виходила. У нас були ці пляшки, баклажки. Нам повезло, бо інакше б розгорілася пожежа. Ось так нас покошмарили-покошмарили, і далі пішли наступні квадрати відпрацьовувати, – додає захисник.
ГОТОВИЙ ДО НОВОГО ВИХОДУ
Такі реалії змусили полюбити похмуру погоду, посміхається гвардієць: “Раніше я не радів дощу”.
За 40 діб у лісі “Бонд” утратив понад 20 кілограмів: “Коли прийшов у бригаду, в мене було 115. А коли вийшов із позиції, на стабілізаційному пункті зважився, щоправда, у зимових черевиках, – 89 кілограмів”.
Найскладнішим був вихід із позиції, про який “Бонд” згадав на початку.
– Це зайняло чотири дні. Переміщалися від позиції до позиції. Надзвичайно важко. Хочеш побігти, а в тебе це не виходить. І, наприклад, якийсь підйом, на який у цивільному житті ти й уваги б не звернув, видається нездоланною вершиною. Плюс кліщі: наче з усього лісу – на мені. Та ми справилися, всі вибралися, з пораненими хлопцями все добре, – зауважує “хартієць”.
Зараз він відпочиває та готується до нового виходу.
– Потрібно робити цю роботу, і ти йдеш… Напевне, ніхто не може сказати, що він готовий, упевнений у собі на 100%. Я, буває, навіть не розумію, звідки хлопці беруть сили – я вже не молодий, а є ж старші, й вони виконують ті самі задачі, постійно на ногах. І думаю: “Як!?”. Я побачив, що піхота – це суперлюди.
* * *
За інформацією Оперативно-тактичного угруповання "Харків", ситуація на півночі Харківщини залишається складною, проте суттєвих змін не відбувається. Окупанти не полишають спроб штурмувати позиції українських захисників, намагаючись виявити слабкі місця. Ворог активно проводить ротацію та заміну особового складу, підтягує й накопичує резерви у прикордонні, але це відбувається не в тій кількості, щоб створити загрозу великого прориву. Водночас російські війська не відчувають жодного дефіциту боєприпасів, активно застосовують артилерію різних типів, реактивні системи залпового вогню, вогнеметні системи і міномети. Свої дії загарбники намагаються підтримувати артилерійським вогнем.
Юлія Байрачна, Харків
Світлини В’ячеслава Мадієвського
ЗСУ Харків Харківщина Військові Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
