Росія розпочала новий етап ескалації проти Європи. Кремль координує диверсії на оборонних заводах та об’єктах енергетики, саботаж критичної інфраструктури, порушує повітряний простір літаками і дронами. Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви свідчить, що Білий дім всерйоз сприймає загрозу вторгнення в країни Балтії.
Поки Росія намагається залякати європейців і знищити їхню волю до спротиву, США готуються скорочувати військову присутність на континенті. Європа тримає удар, однак чи вистоїть вона під тривалим тиском?
Директор ЦРУ в Москві і лист до Урсули фон дер Ляєн
Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви 25 серпня став черговим сигналом, що розвідки США та країн Європи сприймають всерйоз можливість російської агресії проти країн Балтії. Реткліфф навідався до Росії вперше з моменту призначення на посаду. Попередній візит директора ЦРУ, на той час Вільяма Бернса, до Москви був у 2021 році й мав на меті відмовити Росію від вторгнення в Україну.
Американські та європейські медіа з посиланням на власні джерела стверджували, що Реткліфф зустрівся з керівником ФСБ Олександром Бортніковим і директором Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним. Він застеріг Кремль від ескалації проти членів НАТО й закликав розпочати переговори з Україною, оскільки армія та економіка Росії виснажуються.
До цього візиту видання The Wall Street Journal опублікувало статтю, з посиланням на американську розвідку, про те, що Росія може здійснити обмежене вторгнення в якусь країну НАТО вже цієї осені. Про наявність відповідних розвідувальних даних стверджували також інші медіа з посиланням на дипломатів держав Балтії.
Окрім того, Радіо Свобода повідомило, що 30 липня єврокомісари з країн Балтії, Польщі та Фінляндії написали лист президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн про погіршення безпекового середовища на тлі зростання порушень повітряного простору і вторгнень дронів.
Диверсійна кампанія Росії і як Європа готується до захисту
Упродовж серпня й початку вересня на території Європи відбулася серія диверсій, інспірованих Росією.
4 серпня в німецькому аеропорту «Лейпциг» виявили дрон, який намагався вразити український транспортний літак Ан-124.
7 серпня в Польщі затримали громадянина Росії, який за вказівками російської розвідки готувався вбити українського підприємця.
10 серпня в Болгарії на заводі, що виготовляє артилерійські снаряди, стався потужний вибух.
13 серпня в Італії стався вибух на заводі, що випускає боєприпаси і ракетне паливо. Того ж дня стався вибух у порту Роттердама на об’єкті енергетичної компанії, через що зупинили роботу кількох нафтопереробних підприємств.
15 серпня в Естонії затримали трьох громадян Латвії за підозрою в підпалі будівлі оборонної компанії.
25 серпня у Словаччині поліція зірвала спробу підпалити завод з виробництва дронів, що належить українській компанії.
31 серпня в Польщі загорівся завод, який виготовляє компоненти для українських дронів.
Паралельно Росія взялася погрожувати Великій Британії після того, як прем’єр-міністр Енді Бернем 24 серпня оголосив про рішення поділитися з Україною технологіями виробництва далекобійних ракет Storm Shadow. Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що Лондону «не вдасться уникнути відповідальності», а «відповіддю на українські удари із застосуванням британської зброї по території Росії можуть стати будь-які військові об’єкти Великої Британії в Україні та за її межами». Уряд Сполученого Королівства вже попередив британські підприємства ОПК про загрозу й розширив заходи безпеки.
Також 24 серпня зі звіту Дослідницької служби Конгресу стало відомо, що у квітні 2026 року спеціалізовані підводні човни Головного управління глибоководних досліджень Міністерства оборони Росії обстежували критичну підводну інфраструктуру у водах Великої Британії задля підготовки диверсій.
Імовірно, саме ці дії стали причиною підписання 10 країнами-членами Об’єднаних експедиційних сил JEF (Велика Британія, Нідерланди, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Латвія, Литва, Естонія) меморандуму про наміри створити «багатонаціональні морські сили», які виступатимуть «доповненням до НАТО».
Уряд Великої Британії також активізував планування цивільної оборони, оскільки зросла загроза атак Росії проти критичної інфраструктури. На 2027 рік уже запланували найбільші в історії країни навчання з протидії гібридним атакам — Operation Albiston Shadow. Фінляндія теж проводить найбільші в історії навчання цивільного населення, у рамках яких відпрацьовує сценарії ракетної небезпеки й атак на енергетичні об’єкти.
У кінці серпня Швеція почала переміщувати військові кораблі, зокрема корвети класу Visby, а також літаки-винищувачі Gripen й особовий склад у Фінляндію, щоб забезпечити територіальну цілісність останньої. Країни також домовилися поглибити співпрацю у виявленні й боротьбі з безпілотниками. Адже російські дрони неодноразово перетинали кордон Фінляндії.
Німеччина і Скандинавія відповідають на ескалацію. Як Україні використати цей імпульс, щоб залучити допомогу
1 вересня Німеччина офіційно звинуватила Росію у спробі диверсії в аеропорту «Лейпциг» з використанням дрона з вибухівкою. Канцлер Фрідріх Мерц оголосив про закриття Російського дому в Берліні, генерального консульства в Бонні й анонсував нові санкції проти тіньового флоту.
Мерц пообіцяв додаткові поставки ракет до ППО IRIS-T, розширити партії ударних безпілотників (Німеччина має виготовити 5000 на замовлення України). Також Берлін виділить Україні додатково 250 млн євро на відновлення енергосистеми.
Уряд Німеччини анонсував посилення заходів у сфері розвідки й контррозвідки стосовно Росії та російських громадян. Der Spiegel стверджує, що Берлін поглиблюватиме співпрацю з українськими спецслужбами, зокрема, допомагатиме визначати цілі для атак по території Росії.
Європейська комісія уже заявила, що на фоні новин з Німеччини й інших країн слід посилити підтримку України. Київ повинен максимально використати цей імпульс і залучити нові пакети допомоги. Потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні на 2026–2029 роки, крім наявних програм, становить 146 млрд доларів, вважає Міністерство фінансів України. Лише на 2027 рік дефіцит оцінюють у 32,6 млрд доларів. Окрім того, Міністерство оборони України заявляє, що необхідно залучити 27 млрд доларів уже цього року, аби здійснити замовлення на наступний рік.
У довгостроковому бюджеті Європейського Союзу, на 2028–2034 роки, для України запланували 100 млрд євро (116 млрд доларів). Цієї суми явно недостатньо для безпекових потреб України, соціальних видатків й економічного відновлення. У юрисдикціях країн ЄС заморожено близько 245 млрд доларів російських активів. З них приблизно 215 млрд доларів на рахунках у бельгійському депозитарії Euroclear. Більшість країн ЄС виступає за передачу Україні заморожених активів, однак Бельгія вимагає гарантій: якщо доведеться повертати їх Росії за рішенням суду, тягар розподілять між членами ЄС.
У кінці серпня Іспанія, Нідерланди, Польща і Швеція надіслали лист до Єврокомісії із закликом відновити роботу над механізмом використання заморожених російських активів, щоб фінансувати Україну. Участь Іспанії, ймовірно, спровокувала Росію інспірувати мігрантську кризу в липні цього року.
Якщо до цих країн приєднаються Німеччина, Данія та Норвегія (яка не член ЄС, однак має Фонд національного добробуту обсягом 2,2 трлн доларів), вони разом гарантуватимуть свою участь у потенційному (однак малоймовірному) поверненні коштів Росії за рішенням суду — і Бельгія, скоріш за все, погодиться на передачу коштів Україні.
Кремль робить усе, аби переконати Європу в доцільності таких кроків. 1 вересня зафіксували спробу диверсії в Німеччині: вугільну електростанцію Єншвальде в Бранденбурзі обстріляли саморобними ракетами, а на території виявили вибухові пристрої. 2 вересня в технічній будівлі на вокзалі в Аугсбурзі здетонував невідомий предмет, а поліція виявила ще один, який не вибухнув. Того ж дня у Північному Рейні – Вестфалії пошкодили лінії електропередачі на підстанції Роммерскірхен. Через це відключилися вугільні блоки на двох електростанціях загальною потужністю 4,2 ГВт.
Служба внутрішньої розвідки Данії заявила, що Росія готує диверсії проти компаній ОПК, які пов’язані з Україною, й акти саботажу проти критичної інфраструктури. Данська контррозвідка стверджує, що мета — зірвати постачання озброєнь Києву й натиснути на політикум і суспільство, аби припинити підтримку України.
Тим часом Швеція та Норвегія переходять до проактивних дій. На початку серпня Верховний суд Швеції підтримав арешт і передачу Україні судна російського тіньового флоту Caffa, що стало важливим прецедентом для решти Європи. Юридична основа рішення — звернення української прокуратури. 31 серпня норвезький суд наклав арешт на російське дослідницьке судно льодового класу «Професор Молчанов» для погашення частини боргу Газпрому перед Нафтогазом (загалом близько 4,2 млрд доларів).
Такими діями скандинави відповідають на агресивні дії Москви. Зокрема, на перерізання підводних кабелів біля Шпіцбергена у 2021 та 2022 роках, біля яких помітили активність російських дослідницьких суден. І на диверсії проти критичної підводної інфраструктури в Балтійському морі у 2023–2024 роках.
Додатковий тиск на Європу: США виходять, ультраправі закликають до «умиротворення»
26 серпня Дональд Трамп публічно спростував припущення, що директор ЦРУ здійснив візит у Москву, аби переконати Росію не вдаватися до агресивних дій проти країн-членів НАТО. Президент США назвав візит напіврутинним і додав, що серед питань було завершення російсько-української війни.
Паралельно з масштабною диверсійною кампанією Росії по всій Європі США розглядають скорочення військової присутності на Старому континенті. Остаточне рішення Пентагон повинен ухвалити до 6 листопада. Дональд Трамп планує значно скоротити американський контингент у Європі, нині його чисельність становить 80–85 тисяч. Президент США прагне «покарати» європейські країни, які не підтримали американсько-ізраїльську війну проти Ірану.
Іншим мотивом є бажання Білого дому якнайшвидше перекласти відповідальність за безпеку Європи на держави континенту. Reuters стверджує, що Пентагон надіслав союзникам опитувальник, що охоплює теми видатків на оборону, закупівель в ОПК і підтримки пріоритетів зовнішньої політики США.
Стагнація лінії фронту, розвиток Україною далекобійних спроможностей, фінансові втрати, структурна деградація економіки, стратегічний глухий кут, у якому перебуває Росія, змушує її шукати нових шляхів до перемоги. Москва розуміє, що час грає проти неї, адже країни Європи переозброюються і готуються до можливого протистояння.
Захоплення України чи її частини не кінцева мета Росії. Радше повернення до багатополярного світу великих держав з власними сферами впливу. І важливим кроком до цієї мети є розпад НАТО, що означатиме відсутність системи колективної безпеки в Європі. Цього можна досягти якраз військовою агресією, найвірогіднішою ціллю якої є держави Балтії.
Росія сподівається на фактичну смерть НАТО, коли країни Альянсу не підтвердять гарантії колективної безпеки реальним вступом у війну на боці потенційної жертви агресії. США всіма можливими способами демонструють, що безпека союзників не пріоритет. Політичні еліти країн Європи в разі російської агресії зазнають значного суспільного тиску — громадськість прагнутиме уникнути участі у війні.
Чимало ультраправих й ультралівих політичних сил у Німеччині, Франції, в Італії та Іспанії тривалий час закликають до «умиротворення» Росії ціною України. Москва може посприяти такій позиції, вдавшись до атаки під чужим прапором, наприклад, використає дрони, замасковані під українські / захоплені українські дрони для атаки на країни Балтії або Польщу.
Високу імовірність такого розвитку подій фактично підтвердили заяви глави МЗС Польщі Радослава Сікорського й міністра оборони Литви Робертаса Кауласа. Обидва стверджують, що Росія може застосувати українські дрони для атак на критичну інфраструктуру, аби створити невизначеність щодо джерела атаки.
Найважливіше питання в контексті можливої російської агресії стосовно якоїсь країни Балтії, Скандинавії або Польщі в тому, чи готові лідери інших держав НАТО надати збройну допомогу, розуміючи, що це може призвести до повномасштабного протистояння з ядерною державою.
Хто першим відповідатиме на удар Росії
У Балтії розміщені близько десяти тисяч військових Передових сухопутних сил НАТО. Окрім США, найбільше військових надають Канада, Велика Британія, Німеччина, Франція, Данія, Нідерланди, Швеція. Через перспективу виведення американських підрозділів (приблизно 650 військових у Естонії, 250 у Латвії й 1000 в Литві) саме ці держави першими реагуватимуть на російську агресію.
Фактично військові інших країн у Балтії, окрім стримування, мають іншу мету — гарантувати, що країни НАТО муситимуть реагувати на смерть власних військових. З огляду на зміну доктрини НАТО зі «стримування через покарання» (ведення оборонних боїв, обмінюючи території на час, за який основні сили НАТО вступили б у протистояння) на «стримування через відмову» (відсіч агресору відразу на кордоні, щоб уникнути масових убивств цивільних у разі окупації), імовірність високих втрат серед Передових сухопутних сил НАТО зростає.
Тож збройні сили країн Балтії стримуватимуть потенційний сухопутний наступ Росії, сподіватимуться на участь в обороні підрозділів Передових сухопутних сил НАТО й рішення союзників допомогти збройно у відповідь на агресію. Ефективність стримування російських сил у перші години і дні може відіграти значну роль для рішень інших країн Європи та США, як це було з обороною України в лютому-березні 2022 року. Тоді як ціль і сподівання Росії полягатимуть у швидкому розгромі сил на безпосередньому театрі військових дій, аби країни НАТО постали перед вибором визнати окупацію Балтії чи втягнутися у тривалу й кровопролитну війну.
Чи готова Європа протидіяти гібридній агресії
Водночас є висока ймовірність, що потенційна російська агресія втілюватиметься виключно інструментами гібридного характеру, без застосування грубої сили — сухопутного вторгнення. Росія може надалі розширювати диверсійну кампанію проти ОПК, саботувати роботу критичної інфраструктури, здійснювати кібератаки, інформаційні операції задля політичної і суспільної дестабілізації, використовувати місцеве російське населення й «українські дрони» для провокацій.
Відповідальними за нішу протидії загрозам, що не досягли порогу застосування Статті 5, але вимагають негайної військової відповіді, є Joint Expeditionary Force. Ці експедиційні сили мають діяти як «перший респондент» (first responder) у кризових ситуаціях, розгортаючи сили за лічені дні й заповнюючи часовий розрив до повномасштабної реакції НАТО, у найгіршому разі вони замінюють НАТО (якщо Альянс паралізований через уже згадані проблеми).
JEF розробляє спеціальні протоколи реагування на загрози в сірій зоні — JEF Response Options. Це пакети оперативних антикризових військових заходів з особливим фокусом на гібридних загрозах і захисті критичної інфраструктури. Вони передбачають координоване розгортання переважно морських і повітряних сил.
У грудні 2023 року JEF Response Options застосували вперше в історії, оскільки запідозрили диверсію щодо газопроводу Balticconnector між Фінляндією та Естонією. Щоб захистити критичну інфраструктуру, 29 суден й 11 літаків країн-учасниць JEF патрулювали в Балтійському морі. Друга активація протоколів захисту відбулася в грудні 2024 року внаслідок пошкодження силового кабелю S-link 2 та кабелів передачі даних — до спільного патрулювання в Балтійському морі залучили 28 суден і 6 літаків.
Водночас сили JEF дозволяють забезпечити як швидку реакцію, так і тривалу підтримку операцій на суші. Передовий елемент — сили спеціальних операцій, морська піхота, парашутні підрозділи. Основну інтервенційну спроможність становлять авіаційні, механізовані, танкові, артилерійські підрозділи, великі надводні кораблі, підводні човни, що потребують більше часу й ресурсів для розгортання, утім забезпечують тривалу підтримку операцій і здатність до ескалації.
Протягом вересня-жовтня відбуватимуться Lion Protector 26 — мультидоменні багатонаціональні військові навчання за участю країн-членів JEF. Більшість активностей заплановані саме на вересень: відпрацьовуватимуть перекидання сил між територіями та внутрішніми водами країн Скандинавії та Балтії. Після цих навчань чисельність контингенту Великої Британії в Норвегії поступово зросте з однієї тисячі до двох тисяч військових.
Чи достатньо в Європи волі захищати союзників, власні цінності й підтримувати Україну
Те, що країни Балтії захищатимуть себе в разі будь-якої російської агресії, не викликає сумніву. Сумніви починаються з того, чи допоможуть їм союзники. Росія зробить усе можливе, аби підірвати і так неочевидну готовність НАТО гарантувати колективну безпеку на практиці.
Зокрема, Москва буде вдаватися до ядерного шантажу (з уст російського пропагандиста Соловйова такі погрози вже лунали в сторону Великої Британії). На цю тему висловився президент Фінляндії Александр Стубб. Він заспокоїв громадян власної країни та Європи загалом, мовляв, Китай не допустить такого розвитку подій. Застосування ядерної зброї справді неприйнятний прецедент для Пекіна, оскільки він ще не має достатньої кількості боєголовок та інфраструктури, щоб протистояти США в цьому сегменті.
Однак очевидно, що Росія все ж вирішила рухатися до подальшої ескалації як у війні з Україною, так і в поки гібридному протистоянні з Європою. Путін, імовірно, сприйняв візит Реткліффа як ознаку слабкості США й НАТО загалом, так само як візит до Москви в листопаді 2021 року попереднього директора ЦРУ Бернса, який застерігав від вторгнення в Україну.
Нагнітання напруження і ймовірна гібридна чи пряма військова агресія з боку Росії продемонструють реальний стан євроатлантичної системи колективної безпеки. Поки поведінка США вказує, що відповідальність ляже саме на країни Європи й Канаду. Залишається вірити у їхню готовність захистити союзників і власні цінності.
І в те, що Європа під тиском диверсій, інформаційних операцій, кібератак, ядерного шантажу та вторгнення не обміняє військово-технічну й фінансову підтримку Києва на безпекові запевнення від Москви. Кремль надуває щоки, намагається продемонструвати впевненість, поки внутрішні проблеми наростають, і прагне ескалацією стосовно Старого континенту вийти з патової ситуації у війні з Україною. Європа повинна відреагувати максимально ефективно: розширити допомогу Україні, запровадити нові санкції проти Росії і відповідати на провокації швидко та жорстко.