Сирія та Росія уклали меморандум про реорганізацію російської присутності на сирійському узбережжі. Дамаск отримає контроль над цивільними об’єктами баз у Хмеймімі та Тартусі, а військові об’єкти перетворять на спільні навчальні центри.
Про це повідомляє SANA з посиланням на МЗС Сирії. За словами департаменту медіа та комунікацій міністерства, угода стала підсумком приблизно півторарічних інтенсивних переговорів, які вело сирійське МЗС, і остаточно визначає майбутній статус російських об’єктів у Хмеймімі та Тартусі.
Згідно з меморандумом, Сирія візьме на себе управління об’єктами, призначеними для цивільного використання — зокрема аеропортом Хмеймім і четвертим комерційним причалом порту Тартус, які поступово інтегруватимуть у цивільну адміністрацію країни.
Сторони також домовились переглянути статус об’єктів, які досі використовуються у військових цілях. Російські військові бази перетворять на спільні навчальні та кваліфікаційні центри за новими домовленостями, покликаними враховувати інтереси обох країн.
Меморандум встановлює термін не більш як три місяці для завершення перехідного періоду, після чого нові домовленості набудуть чинності. У МЗС Сирії назвали угоду найважливішою подією відколи переговори розпочалися близько 18 місяців тому, зазначивши, що вона відкриває шлях до нового етапу сирійсько-російських відносин.
Бази Хмеймім і Тартус: як Росія втрачала контроль над ними після падіння Асада
Після падіння режиму Башара Асада в грудні 2024 року Росія почала виводити частину військових кораблів і техніки з баз у Тартусі й Хмеймімі. У ГУР тоді наголошували, що втрата цих баз може фіналізувати поразку Кремля на Близькому Сході.
Пізніше аналітики зазначали, що Росія, схоже, консолідується саме в Хмеймімі й Тартусі, відводячи війська з інших об’єктів країни, хоча повний вихід на той момент підтверджений не був. У січні 2026 року стратегічні бази на узбережжі залишалися під контролем Москви, тоді як з інших об’єктів країни, зокрема на північному сході, російські війська вже виводили.
Останніми тижнями Дамаск демонстрував намір поступово знижувати залежність від Москви й в інших сферах — зокрема шукав альтернативних постачальників нафти замість російської, розглядаючи співпрацю із західними енергетичними компаніями.