Чергове перемир’я, цього разу унікальне: Україна не завдає ударів по російських НПЗ у європейській частині РФ, а Москва у відповідь обіцяє не атакувати українські нафтопереробні заводи. Водночас, як зазначається, більшість російських НПЗ вже пошкоджені, а перевезення палива залізницею РФ минулого місяця досягло історичного мінімуму. Українські ж НПЗ, які все ще працюють, зазнали численних ударів.
Президент США Дональд Трамп спілкується з журналістами на Південній галявині Білого дому, 10 жовтня 2026 року
Автор припускає, що Росія, не досягнувши успіху в блокуванні постачань української нафти до ЄС чи пошкодженні українських АЗС (лише 6% були вражені, більшість відремонтовані), намагається звернутися до Дональда Трампа. У статті порівнюється ця ситуація з нещодавніми заявами Путіна на Валдаї про “гранату через блокаду Чорного моря”.
Розглядається гіпотетична угода, за якою Україна відмовляється від ударів далекобійною зброєю по російських аеродромах, а РФ обіцяє обмежити обстріли українських міст. Автор також іронічно пропонує домовитися про “флот і екологію”, де Україна не топить залишки російського флоту, щоб не шкодити морським мешканцям, а Росія дозволяє експорт зерна, який і так відбувається під обстрілами.
Згадується пропозиція Трампа, яку автор називає “феєричною” і “найкращою у світі”, порівнюючи її з попередніми обіцянками. Також згадується, що заяви про зростання цін на нафту через збільшення експорту сирої нафти з РФ (внаслідок виведення з ладу 40% російської переробки) загострилися після розмови Трампа з Путіним.
Автор висловлює скептицизм щодо версій про “агента Краснова”, вважаючи, що заяви Трампа є радше дурістю, ніж чиєюсь змовою. На думку автора, Трамп використовує “українську карту” для передвиборчої кампанії, як це було раніше, покладаючись на те, що виборці запам’ятають лише його “домовленості” та “зниження цін на дизель”.
Іронічно коментується риторика про вплив українських ударів по НПЗ на світовий ринок нафти, а також про удари по дата-центрах Яндексу, які нібито призвели до зростання цін на чіпи та змістили терміни постачання обладнання до 2028 року. Автор запитує, чи потрібна тут позначка “сарказм”, наголошуючи, що реальні причини проблем на ринку – це розвиток ШІ та криптовалют, а не удари Сил оборони.
Пожежа в дата-центрі у Володимирській області
Далі розвивається логіка “макроекономічного ідіотизму”, де атаки дронів на спиртзаводи під Воронежем, на думку автора, могли б спровокувати падіння індексу Dow Jones, а збиті над Брянськом “шахеди” – порушити вітри й призвести до неврожаю в Техасі. Удар по російських складах боєприпасів може бути представлений як причина глобального потепління, дефіциту літію та подорожчання чизбургерів.
На думку автора, світова економіка залежить не від Китаю чи операцій у нафтоносних регіонах, а від того, чи український безпілотник “подряпає трансформаторну будку під Сизранню”. Інакше – кінець світу, торгове ембарго та нашестя сарани. Постійне націлювання на українську металургійну промисловість не впливає на світові ціни, але подряпана бочка з мазутом під Рязанню – це геополітична криза.
Порушується питання про Трампа, який, на думку автора, повинен розуміти неможливість вирішення проблеми виборів в Україні. Автор акцентує на мільйонах людей у ЗСУ, сотнях тисяч цивільних поблизу лінії фронту, труднощах з проведенням виборчої агітації, евакуацією бюлетенів та безпекою комісій.
Піднімається питання про припинення вогню, коли після заяв про “енергетичне перемир’я” відбуваються обстріли ТЕЦ, а “перемир’я” стосується лише НПЗ, які в Росії перебувають у чергах і дефіциті, на відміну від України.
Наголошується, що проблема не тільки в Зеленському. Автор вважає, що інші потенційні лідери – Порошенко, Залужний чи Буданов – не віддадуть території та не накажуть армії відходити без бою, очікуючи на гарантії, подібні до тих, які отримали країни Затоки від Ірану. На думку автора, такі “договори” – це класична гра, де Україні пропонують обміняти право на самооборону на обіцянку повільнішого вбивства. Росія отримує перепочинок для накопичення ракет, а західні “миротворці” – фотосесії та нагороди.
Висновок статті полягає в тому, що всі ці “мирні плани”, “енергетичні перемир’я” та дешевий дизель не стосуються порятунку України, а лише спроби купити комфортний сон ціною українських жертв. Це спроба загорнути капітуляцію в красиву обгортку, щоб не псувати рейтинги і не заважати бізнесу.
Проте, на думку автора, Україна не буде грати в цю гру, оскільки не має опції “відійти в посадки”, адже за ними – сім’ї, міста та життя. Автор заявляє, що навіть якщо виведуть стратегічні бомбардувальники, посваряться з ЄС чи будуть щодня телефонувати в Кремль, це не змінить суворої реальності. Коли на кону виживання, питання про подорожчання галлона бензину в Айові стає неважливим.
За даними порталу: lb.ua