У найбільшій правій політичній силі Польщі стався розкол: колишній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький разом із 40 депутатами Сейму вийшов з партії «Право і справедливість» (ПіС) і створив нову парламентську фракцію «Розвиток плюс».
Ця фрагментація правого крила польської політики може суттєво вплинути на результати парламентських виборів у жовтні 2027 року. Особливої ваги цим подіям додає зростання антиукраїнської риторики від політичних сил, які мають шанс сформувати наступний уряд Польщі.
Скаути проти маслярів і українське питання
Відносини між двома найвпливовішими фігурами в ПіС були непростими ще за часів, коли Матеуш Моравецький очолював уряд Польщі. Він проводив політику, яка видавалася лідеру партії, Ярославу Качинському, надто незалежною. Качинський, обіймаючи посаду віцепрем’єра в урядах Моравецького, залишався одноосібним лідером партії та вимагав від прем’єра лояльності. Наразі Моравецький є депутатом Сейму та одним з 11 віцепрезидентів партії.
Безпосереднім каталізатором відкритого конфлікту стало рішення керівництва «Права і справедливості» (фактично – самого Ярослава Качинського, оскільки всі ключові рішення в партії ухвалює він) висунути депутата Сейму, ще одного віцепрезидента ПіС, колишнього міністра освіти в другому уряді Моравецького, Пшемислава Чарнека, кандидатом на посаду прем’єр-міністра від ПіС на чергових парламентських виборах 2027 року.
Неофіційно це рішення пояснювали тим, що Чарнек не має високого антирейтингу, тоді як Моравецький накопичив його за шість років і став неприйнятним для радикальних виборців. Саме низькій популярності колишнього прем’єр-міністра приписували програш ПіС на виборах 2023 року. З огляду на це, партія також підтримала на президентських виборах 2025 року Кароля Навроцького.
Однак опитування громадської думки не підтверджують цих тез. Зокрема, дослідження IBRiS середини липня показало, що 40% респондентів назвали найкращим кандидатом від ПіС на посаду прем’єр-міністра саме Матеуша Моравецького, тоді як лише 18% – Пшемислава Чарнека. Серед виборців «Права і справедливості» та двох ультраправих партій (Конфедерації та Конфедерації корони польської) голоси розділилися майже порівну – 37% і 36% відповідно.
Через місяць після рішення ПіС щодо кандидата в прем’єри Матеуш Моравецький створив у партії асоціацію «Розвиток плюс» (назва підкреслює економічні успіхи країни за часів прем’єрства Моравецького). До неї долучилися понад 30 депутатів Сейму від ПіС – представники неофіційної групи, орієнтованої на Моравецького. Їх називають скаутами або харцерами: багато членів цієї групи в дитинстві та юності були скаутами, часто це молоде покоління ПіС, і опоненти так підкреслюють його недосвідченість.
Пшемислав Чарнек, натомість, є лідером іншої неофіційної групи – маслярів. Ця назва з’явилася після того, як кілька її представників голосно розкритикували польську LOT за використання мастила німецького виробника. Вони часто висловлюють доволі радикальні погляди як на внутрішню політику, так і на відносини з Україною та Німеччиною (ще одна традиційна мішень ПіС).
Маслярі є значно більшою групою, яку підтримує Ярослав Качинський. У відповідь на крок Моравецького ця група створила спілку «Насамперед Польща», взявши за назву виборче гасло президента Кароля Навроцького. З огляду на поважний вік Качинського, очевидно, на кого група орієнтуватиметься. Чарнек відомий жорсткою риторикою в питаннях історичної пам’яті та національної ідентичності на посаді міністра освіти і науки, а також ставленням до нетрадиційної сексуальної орієнтації. У 2021 році він розробив Lex Czarnek – закон, що впроваджував освітню реформу, яку ветував президент від ПіС Анджей Дуда через її ультраконсервативність. Чарнек також намагається копіювати Трампа, позиціонуючи себе як борця з політичною елітою.
«Право і справедливість» останніми роками поступово зміщувалася праворуч, намагаючись не завадити перетіканню електорату до Конфедерації та Конфедерації корони польської. Вибір на користь Пшемислава Чарнека остаточно відштовхує від партії поміркованих виборців, які аргументовано ототожнюють його погляди з позиціями згаданих ультраправих.
Чарнек активно виступає проти інтеграції України в ЄС і НАТО без «вирішення історичних суперечок» (фактично вимагаючи визнання Україною вини за Волинську трагедію). Політик навіть вніс відповідну резолюцію до Сейму 11 липня, в річницю трагедії.
Перед цим Ярослав Качинський у листі до членів ПіС закликав блокувати вступ України до ЄС, «доки Київ не змінить політики щодо культу Бандери й інших злочинців, прославляння УПА й ОУН». Лідер «Права і справедливості» на додачу оголосив, що готовий повернути Україні орден Ярослава Мудрого ІІ ступеня на знак солідарності з Каролем Навроцьким.
Чарнек відомий вимогами кримінального переслідування організаторів вшанування пам’яті про вбивства в 1944 році польськими військовими українців у селі Сагринь та екстрадиції ветерана дивізії «Галичина» Ярослава Гуньки. Загалом Пшемислава Чарнека можна охарактеризувати як чи не найбільшого антиукраїнського політика топ-рівня в країні.
Спершу він підтримував надання допомоги Україні як державі-буферу, що стримує збройну агресію Росії, проте згодом заявляв про «недостатню вдячність українців» і критикував підтримку України. А 12 липня взагалі заявив, що «необхідно змусити ЄС припинити будь-яке фінансування озброєння України та її відбудови, доки вона не стане на шлях гуманних цінностей».
Заяву Чарнека засудили навіть у середовищі ПіС, зокрема, її не підтримав Ярослав Качинський. Він резонно нагадав, що «військова допомога, яку надає Україні ЄС, абсолютно необхідна й важлива для польських державних інтересів і безпеки».
Єдиним чільним представником польського політикуму, який не критикував заяву Чарнека, був президент Кароль Навроцький – палкий прихильник зближення ПіС з ультраправими партіями та опонент участі Польщі в проєкті посилення європейської обороноздатності SAFE.
Критика кандидата в прем’єр-міністри лідером власної партії зіграла на руку ультраправим Конфедерації та Конфедерації корони польської, які підкреслили несамостійність Чарнека. Славомир Менцен, один з лідерів Конфедерації, іронізував, що єдине питання, яке Чарнек зможе вирішувати без Качинського, – біле чи червоне вино пити на прийомах.
На заяву Чарнека колишній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький заявив, що Польща «допомогла Україні не з наївності чи очікування вдячності, а з холодного розрахунку», бо «в польських інтересах бути відмежованою від Росії державою, яка захищає від російського імперіалізму, руйнування та поневолення». І додав, що «нехай Україна продовжує захищатися європейськими грошима». Чарнек, проте, не спростував своєї позиції, навіть заявив, що повторив би її «без жодних сумнівів».
Ультиматум Качинського і демарш Моравецького
Після створення двох асоціацій Ярослав Качинський через президію політичного комітету партії оголосив вимогу до 23 липня припинити участь у будь-яких паралельних політоб’єднаннях під загрозою виключення з партії. Так лідер «Права і справедливості» лише загострив конфлікт з групою Моравецького.
Група Чарнека «Насамперед Польща» одразу заявила, що припиняє діяльність. Асоціація «Розвиток плюс» відмовилася, мовляв, вони є партійцями ПіС і не створюють альтернативного об’єднання, тим самим передавши ініціативу в руки Ярославу Качинському.
«Право і справедливість» існує вже 25 років, з яких понад 20 політична сила є однією з двох найбільших у країні, і 23 роки її очолює Ярослав Качинський. За цей час ПіС пережила кілька внутрішніх криз. Серед найбільших – вихід з партії 2010 року 14 депутатів Сейму і трьох депутатів Європарламенту, які сформували партію «Польща є найважливішою» та набрали лише 2,2% на виборах у 2011 році.
З актуальними подіями ситуація 2010 року має низку паралелей. Тоді криза загострилася після виключення з партії лідерки поміркованого крила Йоанни Клузік-Ростковської через її амбіції очолити ПіС. Депутати, які покинули «Право і справедливість» 2010 року, так само були незадоволені дрейфом партії праворуч, стверджуючи, що її захопили ультраправі екстремісти. Політична сила, яку створили ці діячі, виступала з поміркованих, центристських позицій, критикувала ПіС за радикалізацію, а правлячу Громадянську платформу – за повільні економічні реформи.
Проте цього разу криза серйозніша через політичну вагу Моравецького та кількість його однодумців у партії.
Польські медіа стверджують, що Качинський і Моравецький провели низку переговорів, у яких останній переконував, що кандидатура Чарнека є програшною. Однак багаторічний лідер партії свого рішення не змінив. Спершу Моравецький всіляко позиціонував конфлікт як внутрішній і заявляв, що не планує виходити з партії. Подавав асоціацію «Розвиток плюс» як платформу для оновлення економічної і соціальної політики ПіС та альтернативний центр формування програм. Навіть пропонував відмовитися від посади віцепрезидента «Право і справедливість», аби пом’якшити конфлікт.
Колишній прем’єр до останнього намагався публічно не критикувати очільника ПіС. Заявляв, що «ще не народився такий інтриган, який розділить мене з Ярославом Качинським». Союзники Моравецького також переконували лідера партії змінити позицію, спершу в приватних розмовах, потім публічно. Останньою спробою став відкритий лист, який підписали понад 40 депутатів Сейму й кілька членів Європарламенту, – вони закликали зберегти єдність партії та переглянути заборону участі в асоціаціях.
Однак Качинський не пішов назустріч у жодному питанні – залишив Чарнека кандидатом на посаду прем’єр-міністра й вимагав припинити діяльність «Розвитку плюс». Згодом польські ЗМІ, посилаючись на власні джерела, стверджували, що на позицію Качинського також вплинуло закрите соціологічне дослідження, яке показало, що гіпотетична партія Моравецького набирає лише 2,8%, з яких перетік виборців від ПіС складе лише 0,7%.
У підсумку, на пресконференції 24 липня Ярослав Качинський заявив, що «усі знали, що мають підписати, і розуміли наслідки своєї відмови». Він апелював до так званих «заяв про лояльність», у яких депутати мали підтвердити неучасть в інших асоціаціях. Тим самим Качинський підтвердив ультиматум про виключення з партії учасників групи Моравецького.
Матеуш Моравецький у відповідь заявив, що «існує невелика група інтриганів, які вправно грають у партійні інтриги й виштовхнули нас з партії». Також колишній прем’єр-міністр подав у відставку з посади президента фракції «Європейські консерватори та реформісти» в Європарламенті, заявивши, що ця позиція призначена для лідера другої найбільшої партії в складі групи, а він ним більше не є.
Політичний комітет ПіС на засіданні 28 липня не схвалив виключення з партії членів асоціації «Розвиток плюс». Після цього справу передали в руки дисциплінарної комісії. Відкладаючи остаточне рішення, Качинський намагався зламати плани Моравецького, який вже анонсував першу зустріч групи «Розвиток плюс». Якби колишній прем’єр-міністр зі своєю групою чекав рішення дисциплінарної комісії до серпня, то віддав би ініціативу щодо свого майбутнього опонентам. Тому в середу, 29 липня, Моравецький оголосив, що створює нову парламентську фракцію «Розвиток плюс». До неї увійшли 40 депутатів Сейму й один сенатор. Вони, зокрема, розповіли на пресконференції, як їх виштовхували з партійних структур «Права і справедливості».
Колишній прем’єр-міністр розкритикував керівництво ПіС за «дивні й непотрібні партійні ігри» та вкотре заявив, що партія відлякує поміркованих виборців дрейфом риторики і програм вправо. Моравецький додав, що «поляки прагнуть боротися за сильну Польщу, хороші зарплати, роботу, житло, розвиток, ідентичність, культуру та християнську віру».
Вихід групи Моравецького з ПіС, схоже, завершує понад 20-річний період домінування партій Туска і Качинського. ПіС, вірогідно, перетвориться на середняка. Найбільше винен у цьому саме Ярослав Качинський, який у свої 77 років прагне зберігати абсолютну владу в партії. І заради цього просуває на провідні посади не надто впливових політиків, які діятимуть за його вказівками. Частково реалізувати це вдалося з президентом Анджеєм Дудою – і Качинський планував повторити з Навроцьким і Чарнеком.
Моравецький же мав успішну кар’єру в банківській сфері, вісім років очолював правління Erste Bank Polska, третього найбільшого банку в Польщі. Потім саме Качинський привів Моравецького у велику політику. Той одразу став міністром розвитку і фінансів, а через два роки – головою уряду. Але виявився надто самостійним для Качинського.
Моравецький і його скаути виступали за зміну курсу партії, повернення до поміркованих правих позицій, відмову від радикальної та популістської риторики. Колишній прем’єр-міністр до останнього намагався очолити й реформувати ПіС, однак наразився на жорсткий опір, тож сформував окремий політичний проєкт.
Варто зазначити, що батько Моравецького, Корнель, був активістом антикомуністичної опозиції та дисидентом, засновником «Солідарності, що бореться», непримиренного крила польського антикомуністичного руху. Корнель Моравецький співпрацював з антикомуністичними структурами інших країн радянського блоку, у тому числі України. Підтримував Революцію гідності.
Професор Богдан Гудь: «Jeszcze Polska nie zginęła значною мірою тому, що ми, українці, живемо та боремося».
Моравецького точно не варто вважати безумовно проукраїнським, що продемонструвала його каденція на посаді прем’єр-міністра. Однак тоді уряд Польщі надав Україні значну військово-технічну допомогу, прийняв біженців. Водночас колишній прем’єр-міністр теж неодноразово вдавався до конфліктної риторики на тему Волинської трагедії та УПА загалом. Зокрема, згадував про родину своєї матері, яка походить з Івано-Франківщини, її розповіді про антипольські дії УПА. Проте Моравецький у 2023 році проігнорував (як і ПіС загалом) найменування 31 бригади ЗСУ на честь Леоніда Ступницького, керівника штабу військової округи УПА «Заграва» і штабу групи УПА-Північ, що діяла на Волині. Моравецький і його нова партія точно не виступатимуть за припинення допомоги Україні «до врегулювання історичних проблем», як Чарнек і Навроцький, а займуть прагматичніші позиції. З ПіС до «Розвитку плюс» перейшли політики переважно без антиукраїнського шлейфу. Тож від нової політичної сили варто очікувати поміркованої риторики й політики стосовно України.
Партія Моравецького і можливі конфігурації
Фракція Моравецького стала третьою найбільшою в поточному скликанні Сейму, що дає новій політичній силі потужну платформу, щоб презентувати власний порядок денний. Члени «Розвитку плюс» пріоритезуватимуть протидію «поганому й неефективному» уряду Дональда Туска і його зміну за результатом наступних виборів. Очевидно, нова фракція акцентуватиме на економічних проблемах Польщі й переконуватиме виборців, що «поверне країну на шлях розвитку», апелюючи до доволі успішної каденції Моравецького на чолі уряду.
Перші відкриті опитування демонструють оптимістичну картину для «Розвитку плюс» – рейтинг політичної сили становить від 5% до 7,5%. Рейтинг «Права і справедливості» через вихід групи Моравецького знизився з 23–26% до 17–21%. Електорат «Розвитку плюс» на 86% складається з колишніх виборців ПіС і на 13% – з колишніх виборців правоцентристської коаліції «Третій шлях». Тож нова партія поки взагалі не відбирає виборців у радикальних політичних сил.
Помірна права партія «Розвиток плюс» цілком здатна забрати частину виборців у правоцентристської Громадянської платформи, лідерки чинної урядової коаліції. Остання поки залишається найбільшою партією з підтримкою на рівні 28–32%. Однак через обвал рейтингів партій-союзників по коаліції – «Польща 2050» і Польської селянської партії – нижче прохідного, Дональд Туск у формуванні наступної коаліції може розраховувати лише на Лівицю, яка наразі набирає 7–8%. Навіть якщо «Польща 2050» і Польська селянська партія підуть за списком Громадянської коаліції, а Лівиця піде спільним виборчим блоком з іншою лівою партією «Разом», то сумарно всі ці політичні сили набирають поки 42–44%, приблизно стільки ж, скільки і правий фланг – ПіС, Конфедерація та Конфедерація корони польської – 41–43%.
Тож за поточних умов саме від партії Моравецького може залежати формування наступної коаліції. Члени групи «Розвиток плюс» активно критикують ПіС за перетворення на Третю Конфедерацію, однак не відкидають перспективи співпраці з колишніми колегами. Проте цих двох політичних сил поки недостатньо для урядової коаліції. У наступні місяці багато залежатиме від того, в кого «Розвиток плюс» відбиратиме голоси – ПіС чи Громадянської коаліції. Та чи забере Моравецький – нове обличчя на правому фланзі – бодай частину виборців конфедерацій.
Якщо рейтинг нової партії залишатиметься на поточному рівні, то можлива конфігурація результатів виборів, коли коаліцію вдасться сформувати без політичної сили Моравецького. В іншому разі все залежатиме від того, чи вважатимуть «Розвиток плюс» та її лідер більшим злом: ще один кабінет Дональда Туска чи новий уряд за участю ультраправих конфедерацій. Зараз очевидної відповіді немає. Моравецький відкидає співпрацю з Дональдом Туском, однак може змінити думку, якщо Громадянська коаліція висуне менш ненависного в правому середовищі кандидата.
Пшемислав Чарнек же поки відкидає можливість створити коаліцію з Конфедерацією корони польської Гжегожа Брауна, яку в суспільстві вважають ще радикальнішою за звичайну Конфедерацію. Однак навряд чи відмовиться, якщо це буде єдиною можливістю очолити уряд. ПіС тим часом має всі передумови справді перетворитися на Третю Конфедерацію. Вона вже точно не партія-гегемон на правому фланзі, оскільки обом ультраправим з їхніми 12–14% та 8–11% недалеко до ослабленої сили Качинського з 17–21%.
Моравецький і його партія вже забрали частину поміркованого електорату «Права і справедливості», а теперішня риторика ПіС і її ключових діячів, зокрема Чарнека, спрямована на відвоювання радикальних виборців, може відштовхнути і решту. Також за колишнім прем’єр-міністром піде і якась частина спонсорів політичної сили.
Президент Польщі, цілком імовірно, радий виходу групи Моравецького з ПіС. Безпартійний Навроцький давно прагне стати лідером або щонайменше модератором усіх правих сил країни, сформувавши польську MAGA. Розкол партії, окрім послаблення впливу Качинського і його позицій у політичній силі, означає посилення впливу Навроцького на фрагментоване праве політичне середовище.
Якщо Навроцький досягне успіху, а ПіС, Конфедерація та Конфедерація корони польської наберуть достатньо голосів для формування урядової коаліції, Україні доведеться мати справу з тотально антиукраїнською Польщею, своєрідним римейком Угорщини часів Віктора Орбана. Навроцький на посаді президента, Чарнек як прем’єр-міністр, лідери конфедерацій Славомир Менцен, Кшиштоф Босак і Гжегож Браун в уряді – вони створюватимуть нашій державі значно більше проблем, ніж решта недоброзичливців у ЄС разом узятих. Тому нам важливо, щоб впродовж наступних 14 місяців рейтинги ПіС й обох конфедерацій щонайменше не зростали. Варто ігнорувати провокації на тему Волинської трагедії, не робити різких заяв, співпрацювати в пошуково-ексгумаційних роботах.
Допомогти виграти ПіС і конфедераціям може «зовнішній ворог», оскільки економічний порядок денний буде прерогативою Громадянської коаліції та нової партії Моравецького. Тож треба не давати нагод перемкнути увагу на Україну. І повсякчас нагадувати, що в Польщі й України єдиний ворог – Росія.
За підсумками виборів осені 2027 року в Сеймі може скластись кілька форматів урядової коаліції. Один з них – ПіС, Конфедерація і Конфедерація корони польської – жахливий для України. Участь «Розвитку плюс» у правій-ультраправій коаліції чотирьох партій – погана для України. Інші два – коаліція Громадянської коаліції та Лівиці чи додатково з партією Моравецького – хороші для України. Залишається чекати й не відповідати на провокації. Цього може вистачити.