Польща занурилася у внутрішньополітичну нестабільність. Моравецький залишає посаду, але натякає на повернення
Політична арена Польщі переживає один із найглибших розколів за останню чверть століття: значна частина ліберального крила правоконсервативної партії “Право і Справедливість” (PiS) Ярослава Качинського, включаючи колишнього прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького та його найближчих соратників, відділяється і вирушає у самостійне політичне плавання. Рішення про вихід членів організації “Розвиток плюс”, заснованої Моравецьким минулого року, з лав PiS було оголошено Качинським минулої п’ятниці.
Цей розкол у польському правому таборі віщує запеклу боротьбу за виборців за рік до парламентських виборів у Польщі. Тому “Укрінформ” детально проаналізував наслідки цих змін для країни та потенційний вплив на українсько-польські взаємини.
“Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ І ВБ’Ю”
Ця цитата з “Тараса Бульби” Миколи Гоголя якнайкраще ілюструє ситуацію навколо відсторонення Моравецького з PiS. Однак, на відміну від Гоголівського Андрія, не зовсім мирне прощання експрем’єра Польщі з найбільшою консервативною партією країни не означає його політичного кінця. Навпаки, це знімає з Моравецького певні партійні обмеження та відкриває перед ним ширші політичні перспективи, хоча кінцевий результат залишається невизначеним.
Саме Качинський привів Моравецького до великої політики. Батько експрем’єра Польщі, Корнель Моравецький, також був активним політиком протягом десятиліть. Спочатку як опозиціонер у комуністичній Польщі та засновник організації “Солідарність, що бореться” (Solidarność Walcząca), а згодом, вже у демократичній Польщі, як багатократний кандидат у президенти та депутат Сейму. Нездійснені політичні амбіції батька перейшли до сина, який значною мірою їх реалізував. Однак його прагнення значно масштабніші. Моравецький-молодший не залишав успішної кар’єри в бізнесі заради політики, щоб залишатися на її периферії.
58-річний Моравецький, історик та фінансист за освітою, зробив блискучу кар’єру у банківській сфері. Він близько 10 років очолював правління польського банку BZ WBK. Звідти він досить несподівано прийшов на найвищий рівень влади. За протекцією Качинського, банкір Моравецький у 2015 році одразу став заступником прем’єр-міністра з питань розвитку в однопартійному уряді PiS, а з 2017 року і до поразки PiS на парламентських виборах 2023 року обіймав посаду прем’єр-міністра Польщі. Моравецький, який до цього не мав політичного досвіду та близьких соратників у владі, спирався виключно на прихильність та безмежну підтримку Качинського. Очевидно, така стрімка кар’єра не могла не викликати заздрощів у давніх членів PiS, які вже тоді почали формувати опозицію проти нього всередині партії. Однак відкрите протистояння вилилося вже після втрати влади політсилою Качинського у 2023 році.
“МАСЛЯРІ” ПРОТИ “ХАРЦЕРІВ”
За сім років перебування при владі Моравецький з політичного одинака перетворився на лідера значного неформального об’єднання, яке зараз налічує 40 депутатів Сейму, одного сенатора та трьох євродепутатів. Це об’єднання неофіційно називають “харцерами” (від польського слова harcerz – скаут), оскільки багато його членів вийшли з польського скаутського руху. Їхніми опонентами всередині PiS є група впливових політиків, наближених до Качинського. Це неформальне об’єднання називають “маслярами” (від інциденту в літаку LOT кілька років тому, коли один із політиків цієї фракції протестував проти масла німецького виробника на борту польського літака).
Після поразки на виборах 2023 року Моравецький не приховував своїх амбіцій на лідерство в PiS після Качинського. Восени 2024 року він офіційно повідомив про свою готовність балотуватися на президентських виборах від PiS, але тоді Качинський зробив вибір на користь безпартійного Кароля Навроцького. Згодом експрем’єр також наполягав на тому, щоб його висунули кандидатом на посаду прем’єра в наступному уряді PiS, але й тут Моравецький зазнав поразки: кандидатом від партії на посаду глави уряду було висунуто Пшемислава Чарнека – представника “маслярів”.
Моравецький, розуміючи, що втрачає позиції та свої перспективи в PiS, почав активно будувати окрему структуру, і восени 2025 року виникла організація “Розвиток плюс”. Згодом “маслярі” переконали Качинського, що експрем’єр послаблює і хоче розвалити PiS зсередини. Оскільки кількамісячні закулісні переговори не дали результатів, Качинський висунув ультиматум, наголосивши, що в PiS не може бути жодних інших організацій, які послаблюють партійну структуру, а отже, існуючі слід ліквідувати. При цьому всі депутати мали підписати декларацію про свою лояльність до PiS. “Маслярі” погодилися з цим, розпустивши своє новостворене об’єднання “Насамперед Польща”. Моравецький та його оточення відмовилися підписувати декларацію лояльності та ліквідовувати об’єднання “Розвиток плюс”. Після цього Качинський, для збереження керованості партією, був змушений оголосити, що PiS залишають кілька десятків із приблизно 200 депутатів PiS у польському Сеймі. Офіційно це рішення має бути затверджено на зустрічі керівництва партії у вівторок, 28 липня, але це буде лише формальність. Хоча Моравецький стверджував, що він не хотів виходити з PiS, а його з партії “виштовхали”, насправді експрем’єр вже давно не бачив перспектив у цій партії і шукав можливості виходу з неї.
ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ В PIS
Відхід ліберального крила з партії “Право і Справедливість” безумовно послаблює позиції PiS серед польських правих. Станом на сьогодні ця політсила є другою за впливовістю в Польщі після “Громадянської коаліції” Дональда Туска. За неї зараз готові віддати свої голоси 20-25% виборців. Однак відхід Моравецького означає, що ця політсила втрачає 5-8% потенційних виборців. Для Качинського це небажано, а для всіх його політичних опонентів – навпаки. Прем’єр-міністр Польщі, лідер “Громадянської коаліції” Дональд Туск уже заявив, що “не буде плакати” через розкол у партії, яка є найбільшим конкурентом його політсили. Свій шанс у послабленні PiS бачить також націоналістична “Конфедерація” Кшиштофа Босака та Славоміра Ментцена, для яких PiS вже починає перебувати в зоні політичної досяжності, а отже, націоналісти прагнутимуть випередити партію Качинського на виборах 2027 року і стати другою за впливовістю політсилою Польщі з претензією на серйозні владні посади у випадку формування коаліції та уряду.
Моравецький та його політсила, якої ще формально навіть не існує, вже зараз може розраховувати на проходження до Сейму з 5-8% голосів виборців і бути впливовим гравцем у польському парламенті, особливо якщо наступну коаліцію формуватимуть праві.
Фрагментація правої політичної сцени Польщі за відсутності явного лідера відкриває значні шанси на зміцнення позицій для президента Польщі Анджея Дуди. Найближчою політичною метою Дуди є об’єднання всіх правих сил задля створення спільного виборчого списку на виборах до Сенату у 2027 році.
Невипадковою є ініціатива Дуди, яка з’явилася одразу після заяви про розкол у PiS. Кількасот молодих поляків віком від 18 до 26 років отримали запрошення наприкінці серпня на великий культурно-спортивний захід у президентській резиденції в Юраті на узбережжі Балтійського моря. Польські політичні експерти вважають це сигналом, що Дуда прагне стати справжнім неформальним лідером правиці, використовуючи поступове послаблення впливу 77-річного Качинського.
ЯК ЦІ ПОДІЇ ВПЛИНУТЬ НА ВІДНОСИНИ З УКРАЇНОЮ
Розкол у PiS послаблює як цю політсилу, так і правих у Польщі загалом. Чим більше буде партій на правій політичній арені, які ділять між собою консервативний електорат, тим кращі будуть шанси на збереження влади у схильних до активнішої співпраці з Україною ліво-ліберальних сил.
З іншого боку, ця фрагментація означає жорсткішу та безкомпроміснішу боротьбу за правих виборців, а звідси – активне розкручування тем, пов’язаних з Україною та українцями. Давно відомо, що польські крайні праві будують свої електоральні кампанії і на антиукраїнській риториці. Можна очікувати, що таких антиукраїнських тем генеруватиметься ще більше. Нестабільність та роздрібненість правої політичної сцени у Польщі – це також вода на млин Росії, яка в цьому вбачатиме свій шанс на подальше активне просування антиукраїнських наративів у польський публічний простір, де через історичні суперечки з Україною сформувався доволі сприятливий ґрунт для російської пропаганди та дезінформації.
Дехто вважає, що з утворенням нової політсили Моравецького, яка тяжіє до політичного центру, на польській правиці з’явиться сила, що буде позитивно налаштована на співпрацю з Україною і не використовуватиме антиукраїнську риторику в політичній боротьбі. Це може бути досить хибний розрахунок. Попри те, що уряд Моравецького за перші півтора року повномасштабної війни Росії проти України надав Києву 90% від загальної польської військової допомоги, сам експрем’єр має до України доволі критичне ставлення. Варто зазначити, що за п’ять років прем’єрства, до початку повномасштабної агресії РФ, він жодного разу не відвідав сусідню Україну, попри неодноразові запрошення з українського боку. Моравецький не приховував, що розглядає відносини з Україною крізь призму складної історії двосторонніх взаємин першої половини XX століття. У цьому контексті він неодноразово згадував родинні спогади своєї матері, яка походить із нинішньої Івано-Франківщини, та її розповіді про антипольські дії УПА. З іншого боку, на відміну від нинішнього кандидата PiS на посаду прем’єра Польщі Пшемислава Чарнека, який виступає за припинення будь-якої співпраці та допомоги Україні до моменту вирішення історичних проблем, Моравецький має більш прагматичний підхід. Позитивом також є те, що в близькому оточенні Моравецького є люди, які мають доволі позитивне ставлення до України і вони можуть впливати на формування політики.
Загалом, криза у найбільшій консервативній партії Польщі, ймовірно, спричинить певну турбулентність на польській політичній арені. Відверто антиукраїнські та проросійські сили точно не знайдуть підтримки у партії Моравецького, але подальша роздрібненість правого політичного флангу сприятиме Росії у просуванні антиукраїнської риторики, якою користуватимуться задля здобуття електоральних балів.
Розкол у PiS може стати сигналом втрати позицій всесильного донедавна Качинського та шансом президента Дуди стати номером один серед правих. Фрагментація збільшить політичну вагу крайніх націоналістів, а з іншого боку – підвищить шанси ліво-ліберального уряду Туска на збереження влади після парламентських виборів 2027 року.
Юрій Банахевич, Варшава
Фото: ОП, Prawo i Sprawiedliwość, Mateusz Morawiecki