Президент Володимир Зеленський закликав Сеул до тіснішої співпраці в оборонній сфері. Україна прагне отримати від Південної Кореї системи протиповітряної оборони, натомість пропонуючи взаємодію в межах Drone Deal. Президент наголосив на поглибленні військового співробітництва між РФ і КНДР, яке створює загрози не лише для України, а й для азійських держав. Це співробітництво дозволяє Північній Кореї здобувати досвід ведення сучасної війни та отримувати технології для розвитку власної зброї, зокрема ракет.
Заклик пролунав на тлі інформації про плани Пхеньяна відправити до РФ ще 30–50 тисяч військовослужбовців та надати нову партію балістичних ракет. Раніше Reuters, посилаючись на представника ГУР Андрія Черняка, повідомляло про розгортання на території Росії північнокорейського ракетного підрозділу, оснащеного балістичними ракетами KN 23/24 та пусковими установками. За даними української розвідки, частину ракет та персонал уже відправлено до Росії, а остаточна конфігурація та кількість одиниць буде узгоджена наступного місяця.
Росія знову почала застосовувати північнокорейські ракети проти України, що підтверджує отримання нової партії. Наприкінці липня одна з таких ракет влучила в будинок у Криворізькому районі, спричинивши жертви. За даними заступника керівника ГУР Вадима Скібіцького, відхилення від цілі становило близько 15 км. Друга ракета розірвалась у полі неподалік.
Північнокорейські ракети, які РФ використовувала раніше (близько 100 одиниць), мали значні відхилення від цілі. Однак, за словами Кирила Буданова, технічні характеристики KN 23/24 суттєво покращилися. Хоча військові експерти встановлюватимуть причини відхилень та характеристики нових ракет, це не зменшує загроз для українців, які страждають від нестачі засобів захисту. Натомість співробітництво Росії та Північної Кореї є взаємовигідним.
Військово-технічна співпраця між Росією та Північною Кореєю стала системною. В обмін на снаряди, ракети та живу силу північнокорейська армія отримує від РФ практичний досвід сучасної війни, військово-технічну підтримку для модернізації конвенційної зброї та передові військові технології для розвитку сучасних видів озброєння, зокрема БпЛА. Ці зиски для Кім Чен Ина доповнюються значними фінансовими надходженнями: за оцінками Bloomberg, від початку війни КНДР отримала 22 млрд дол., що стало вагомою підтримкою для економіки та ресурсом для стрімкого нарощування ядерного потенціалу країни.
За таких умов загрози для безпеки Корейського півострова та Індо-Тихоокеанського регіону стають реальністю. Південна Корея уважно стежить за розвитком російсько-північнокорейської співпраці, проте побоюється надавати військову допомогу Україні, навіть системи ППО.
Після запиту Володимира Зеленського Південна Корея заявила, що постачання оборонних матеріалів здійснюється відповідно до внутрішнього законодавства. Законодавчі обмеження на постачання зброї сторонам збройного конфлікту є ключовим аргументом Сеула у відмові Україні. Водночас, постачання корейських систем ППО до ОАЕ не припинялося навіть в умовах конфлікту на Близькому Сході: Південна Корея прискорила постачання додаткових перехоплювачів і систем ППО за контрактом.
Хоча юридичні механізми постачання оборонних засобів в Україну з Південної Кореї існують, це питання лежить у політичній площині й вимагає політичної волі. А її у Південної Кореї немає.
По-перше, правляча партія, яка має більшість у парламенті, послідовно виступає проти надання Україні військової допомоги. Цю позицію підтримував і президент Лі Чже Мьон, ще будучи в опозиції. Аргументується це тим, що така допомога може поставити під загрозу безпеку на Корейському півострові. Залучення КНДР до війни на боці Росії не стало аргументом для зміни позиції, а навпаки, посилило переконання, що Сеул має уникати кроків, які можуть призвести до ескалації та загострення відносин з Пхеньяном.
По-друге, союз зі США залишається одним із важливих орієнтирів для зовнішньополітичних кроків РК. Раніше адміністрація Джо Байдена переконувала Сеул надати США артилерійські снаряди, формально не відправляючи їх Україні. За Дональда Трампа Вашингтон відходить від ролі лідера коаліції підтримки Києва, що стає додатковим аргументом для Південної Кореї утриматися від військової допомоги Україні. Зміна підходів Трампа змушує Сеул ретельно зважувати власні ризики, пов’язані з ядерними та ракетними погрозами з боку КНДР та безпекою в регіоні. Попри запевнення США, у РК та інших азійських партнерів зберігається занепокоєння щодо готовності та спроможності Вашингтона захистити їх у разі конфлікту.
По-третє, Південна Корея сприймає військовий союз між РФ і КНДР як негативний чинник для власної безпеки, але водночас наполягає на необхідності керувати відносинами з Москвою та зберігати канали комунікації. Кремль тисне на Сеул, погрожуючи передати Пхеньяну чутливі ядерні та ракетні технології, щоб запобігти військовій співпраці з Києвом. Цей шантаж спрацьовує, хоча Москва сама поглиблює військово-технічну співпрацю з Пхеньяном, ігноруючи санкції.
Водночас у політичних та бізнесових колах Південної Кореї багато тих, хто виступає за відновлення економічних відносин із РФ. Очікується, що Сеул вперше з 2022 року може відправити офіційну делегацію на ВЕФ у Владивостоці. Також найближчими тижнями Південна Корея планує відправити експериментальний контейнеровоз у межах проєкту Північного морського шляху, що потребуватиме дозволу та підтримки російської влади. Водночас оплата послуг від взаємодії з російськими компаніями може суперечити західним санкційним обмеженням.
У таких обставинах чергове прохання Володимира Зеленського про військову допомогу, цілком очікувано, не отримало схвалення з боку Сеула. Навіть попри поглиблення російсько-північнокорейського військового співробітництва, Південна Корея не готова долучитися до відкритої військової допомоги Україні. Київ і Сеул по-різному розглядають спільні безпекові загрози: Україна — як підґрунтя для тіснішої взаємодії, Південна Корея — як причину уникати кроків, що можуть створити додаткові ризики для власної безпеки. Водночас це не виключає практичної співпраці в інших форматах.
Останнім часом спостерігаються позитивні зрушення у відновленні політичного діалогу між Україною та РК: відбувся візит міністра закордонних справ Андрія Сибіги до Сеула, а також зустріч президентів двох країн під час саміту НАТО. За результатами переговорів Південна Корея виділила 100 млн дол. на гуманітарну допомогу та відновлення України. Ці кроки свідчать про наявність політичного простору для подальшого зближення, однак його розвиток потребуватиме від Києва прагматичнішого підходу — тихої дипломатії в чутливих сферах та поступового розширення взаємодії там, де інтереси двох країн перетинаються.