Хто такий Енді Бернем і як він бачить підтримку України
Не все виглядає оптимістично на Туманному Альбіоні. Протягом 10 років після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС, Лондон бачив зміну семи прем’єр-міністрів. Не оминула тенденція падіння популярності й Кіра Стармера. Через два роки перебування на посаді прем’єра, він склав повноваження з таким же високим антирейтингом, як і його попередники.
Відчуваючи слушний момент, мер Манчестера Енді Бернем втретє висуває свою кандидатуру на посаду лідера Лейбористської партії. У п’ятницю він був оголошений переможцем.
Це автоматично робить політика прем’єр-міністром Великої Британії. Тому Укрінформ вирішив детальніше розглянути постать Бернема і, враховуючи значну роль Британії у підтримці України, його погляди на російську агресію проти нашої держави.
“ПОВЕРНЕННЯ “КОРОЛЯ ПІВНОЧІ” ДО ЛОНДОНА
Майбутній прем’єр розпочав свою кар’єру на великій політичній арені у 2001 році, пройшовши до Палати громад за округом у Манчестері. Після 2005 року Бернем обійняв посаду заступника міністра закордонних справ в уряді Тоні Блера. Загалом у Лондоні він встиг попрацювати в міністерствах охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ та в Державній скарбниці.
Про свої лідерські амбіції Бернем уперше заявив ще у 2010 році, але тоді він посів четверте місце на виборах голови лейбористів. З другої спроби у 2015 році політик посів друге місце.
У 2017 році Бернем виграв вибори мера Великого Манчестера – найбільшої агломерації на півночі Англії з населенням понад 2,5 мільйона осіб. За 9 років на цій посаді він здобув популярність завдяки створенню «Мережі бджілок» (Bee Network) – міського транспортного оператора, чиї автобуси й трамваї пофарбовані в яскраво-жовтий колір – та активному відстоюванню інтересів північних міст перед урядом консерваторів із південного Лондона під час епідемії коронавірусу. За це він отримав прізвисько «Король Півночі».
Жовті манчестерські автобуси. Джерело: Транспорт Великого Манчестера
У червні 2026 року Бернем повернувся до загальнонаціональної політики, здобувши перемогу на парламентських виборах від округу в Манчестері, і заявив про наміри балотуватися на лідерство в партії та посаду голови уряду одразу після відставки Кіра Стармера.
ЧОМУ ЙДЕ СТАРМЕР?
Коли 22 червня вранці перед будівлею уряду на Даунінг-стріт, у супроводі дружини, Стармер вийшов до трибуни та оголосив про відставку з посади голови уряду, це ні для кого не стало несподіванкою.
Кір Стармер / Фото: ОП
Політик, під керівництвом якого Лейбористська партія в 2024 році здобула монобільшість у Палаті громад британського парламенту (441 місце з 650), у 2026 році зіткнувся з критикою та відставками з боку своїх однопартійців.
Британці висловлюють незадоволення економічною ситуацією в країні та відмовою прем’єра від своїх передвиборчих обіцянок, що призвело до скорочення соціальних виплат та одночасного підвищення податків. Лише зменшення субсидій на опалення взимку спровокувало протести серед громадян Сполученого Королівства. Супротив викликало й запровадження цифрового посвідчення особи. На відміну від прихильників цифровізації в Україні, британські громадяни проводили паралелі з “Великим Братом” Орвелла.
Кульмінацією став травень, коли опитування Ipsos засвідчило невдоволення Стармером серед 76% британців. Тоді ж на місцевих виборах Лейбористська партія вперше втратила контроль над парламентом Уельсу та здобула на 1,4 тисячі менше представників у різних законодавчих органах країни, ніж раніше.
Стармер взяв на себе відповідальність за невдачу, але відмовився залишати посади лідера партії та прем’єр-міністра Великої Британії. Близько 100 депутатів Палати громад від Лейбористської партії публічно вимагали його відставки. Згодом до цих закликів приєдналися й члени уряду.
Свою незгоду з політикою уряду висловив і міністр оборони Джон Гілі, подавши у відставку через небажання міністерства фінансів виділяти ресурси на оборону Британії, як він зазначив, “у час зростаючих загроз”.
На Стармера також вплинуло призначення Пітера Мендельсона послом у Сполучених Штатах. Матеріали щодо його кандидатури містили інформацію про зв’язки з Джеффрі Епштейном, що також було підтверджено оприлюдненим листуванням. Тоді у відставку подав глава адміністрації прем’єра Морган Максвіні.
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ПІШОВ, ХАЙ ЖИВЕ ПРЕМ’ЄР!
У п’ятницю Бернем був обраний лідером партії. Жоден інший лейборист не висував своєї кандидатури. У політичній силі переконані, що не можна втрачати час на внутрішньопартійну боротьбу на тлі економічних та електоральних викликів, зокрема зростання впливу правих популістів.
Відкритим залишається питання, скільки лейбористів загалом бажали б очолити партію та уряд, що стрімко втрачає рейтинги і стикається з вимогами британців виправити економічну ситуацію в країні.
Однак мер Манчестера не залишив шансів жодному іншому члену лейбористського табору. Його кандидатуру підтримали 379 із 403 депутатів. Його потенційний суперник математично не мав би можливості балотуватися проти нього.
Таку популярність Бернема доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка Віктор Константинов пояснює його тривалим успіхом на посаді мера Манчестера. «Зважаючи на те, що кандидатура лідера партії зараз є кандидатурою на прем’єр-міністра, потрібен лідер, який буде сприйнятий британцями. З цієї точки зору Бернем вважається найбільш перспективним», – констатує він.
Завдяки повній перевазі лейбористів у Палаті громад, Бернему після обрання лідером не потрібно вести коаліційні переговори – його офіційно оголосять прем’єр-міністром Великої Британії 20 липня.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПО-БРИТАНСЬКИ І ПРОДОВЖЕННЯ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ
Погляди Бернема політологи називають «манчестеризмом». Як стверджує сам політик, це відповідь на нерівність та низькі доходи громадян, спричинені централізацією влади у 1980-х роках. Майбутній прем’єр пропонує зворотний рух, виступаючи за розподіл фінансів та повноважень зі столиці з метою розвитку бізнесу та інфраструктури в менш заможних регіонах і підтримки громадян.
Він також планує створити новий офіс прем’єр-міністра No 10 North у північному Манчестері (за аналогією з будівлею уряду за адресою Даунінг-стріт, 10 у Лондоні), який координуватиме роботу центральної та місцевих влад.
Константинов закликає враховувати, що ні Бернем, ні хтось інший не зможуть повністю вирішити економічні проблеми Британії, і новообраному прем’єру, найімовірніше, доведеться скорочувати соціальні витрати. Скорочення видатків на оборону експерт не очікує, оскільки цього не зрозуміють ні праві партії, ні опозиція, ні Європейський Союз.
Водночас доцент Інституту міжнародних відносин вважає Бернема вже більш активно залученим до українського питання, ніж був Кір Стармер на початку свого прем’єрства.
Новий глава уряду давно декларував підтримку українського опору російській агресії. Наприкінці травня він стверджував, що виступав проти російського вторгнення в Крим і називав близькість британських правих до Володимира Путіна ризиком для національної безпеки.
Фото: Андрій Садовий
Мер Львова Андрій Садовий згадував тодішнього мера Манчестера як друга України та співзасновника Мережі незламних міст. «На всіх міжнародних майданчиках Енді послідовно закликає світ підтримувати Україну», – запевняв міський голова Львова.
Минулого тижня сам Бернем опублікував свою зовнішньополітичну програму у статті. Майбутній прем’єр аргументував, що Британія здатна одночасно забезпечувати національну безпеку та розвивати економіку. Крім того, він підтвердив відданість зобов’язанням у рамках Північноатлантичного Альянсу, ядерному стримуванню та стратегічному партнерству зі Сполученими Штатами.
«І підтримка України з боку Великої Британії не похитнеться. Ми усвідомлюємо, що безпека Британії та ширша євроатлантична безпека пов’язані з тим, що відбувається в Україні», – наголосив Бернем.
На його думку, Лейбористська партія вже довела свою здатність формувати міжнародні коаліції для допомоги українському народу та протидії агресивній політиці Кремля.
Таким чином, заяви амбітного політика підводять до висновку, що попри внутрішні проблеми та зміну лідерів, підтримка України з боку Британії має стратегічний характер, і наше тривале партнерство триватиме.
Відкритим питанням залишається тривалість перебування Бернема на нестабільному кріслі прем’єра. «Висока популярність Бернема дає йому можливість протриматися до кінця року навіть за найгірших економічних подій. Якщо йому вдасться збалансувати бюджет, представити новий та пройти через власну фракцію, то він протримається і наступного року. Але наступне літо все одно стане такою ж кризою. Два літа поспіль Стармер не зміг пройти», – попереджає Константинов.
Іван Косякін, Київ
Перше фото: АА