26 серпня у Непалі та Тибеті стався потужний селевий потік, що зійшов з гір. За останніми даними, на кордоні Непалу і контрольованого Китаєм Тибету внаслідок повені та зсувів ґрунту загинули щонайменше 332 людини. Ця цифра стосується жертв з непальського боку, уряд Китаю поки не надав даних про загиблих у Тибеті.
У Непалі безвісти зниклими вважаються 910 людей, з якими наразі не вдається встановити зв’язок. Про це повідомило Національне управління зі зниження ризиків стихійних лих та управління надзвичайними ситуаціями. Серед тих, кого розшукують, — 517 іноземних громадян. Також відомо про 44 військовослужбовців армії Непалу та 28 поліцейських, місцеперебування яких наразі невідоме.
До рятувальної операції в Непалі залучили понад 5 тисяч військових і поліцейських. Прогнозується, що кількість загиблих зростатиме, дані постійно оновлюються.
Як повідомляло українське МЗС, станом на 17:00 за індійським часом (14:30 за київським часом) 27 серпня було відомо про 57 громадян України, з якими втрачено зв’язок внаслідок раптової повені та зсуву ґрунту в окрузі Расува.
Про те, як українці потрапляють до Непалу та як могли опинитися в зоні стихійного лиха, LB.ua розпитав українського альпініста, засновника туристичного клубу KULUAR Тараса Позднія, який не менш як 15 разів бував у цій країні та піднявся на три з чотирнадцяти восьмитисячників (Манаслу, Еверест та Чо-Ойю).
Що сталося?
Пошук зниклих триває. Непальські медіа дуже швидко оновлюють дані про потерпілих, оскільки частина найбільш постраждалих районів досі недоступна, зв’язок перерваний, а пошукові групи не можуть повністю обстежити територію.
Потік зійшов з тибетського боку кордону приблизно о 9:05 ранку 26 серпня і пішов вниз у Бхоте-Коші (гірська річка в Гімалаях, що протікає через Тибет та Непал), далі — Трішулі та в напрямку Нараяні (також річки). Це підтверджує технічний звіт Відділу прогнозування повеней Центру досліджень гідрології та водних ресурсів, про який пише Kathmandu Post.
За даними міжнародних видань, станом на ранок 27 серпня зв’язок був втрачений щонайменше з 1500 людей. Близько 100 людей врятовано, але через погану погоду та перебої зі зв’язком рятувальні роботи значно ускладнені. Особливо тривожна ситуація в районі Расува. Серед тих, з ким немає зв’язку, — 32 співробітники поліції та Armed Police Force, близько 60 людей, пов’язаних із Langtang Khola Hydropower Project (гідроелектростанція, яку будують на річці Лангтанг у районі Расува), а також митники.
Постраждали Тімуре, Сьяфрубесі, Расувагадхі, Майлунг, Шанті-Базар, Бетраваті та інші населені пункти. Відбулося масштабне руйнування поселень уздовж річок Бхоте-Коші та Трішулі. У Трішулі-Базарі вода за лічені хвилини перетворила частину міста на руїни: зруйновані будинки, дороги й мости. Знищено 42-кілометрову ділянку дороги Бетраваті—Расувагадхі разом із кількома мостами. Потік зносив великі мости, ніби соломинки. Останні показники станції моніторингу рівня води в Сьябрубесі, Расува, о 8:50 ранку — 1,62 метра. А на моніторинговій станції Каліхола вже о 14:14 піковий рівень становив 12,3 метра.
Причина такого лиха остаточно не встановлена. Непальські фахівці вважають найбільш імовірним сценарієм обвал льоду зі снігом та камінням. Ця маса перегородила річку Лхенде приблизно за 20 км вище кордону з Тибетом, утворивши тимчасове загатне озеро, яке потім прорвало (ймовірно, через землетрус магнітудою 4,4, зафіксований о 8:37 ранку у звіті Відділу прогнозування повеней). Величезна маса води, льоду та уламків ринула вниз у Бхоте-Коші. Цю картину підтверджують супутникові дані, отримані непальською владою від китайської сторони, пише Kathmandu Post. Тобто це складніше, ніж просто “селева повінь через сильний дощ”. Найімовірніше, відбувся своєрідний каскад: обвал призвів до перекриття річки, утворилося тимчасове озеро з дамбою, стався прорив, і гігантський потік пішов униз долиною.
У Kathmandu Post наголошують, що в самому Расува не було настільки сильних опадів, які могли б пояснити такий потік, але значні опади спостерігалися на тибетському боці.
Чим цей район цікавий туристам
Катастрофа сталася в районі Расува—Тімуре—Сьяфрубесі—Расувагадхі, який має велике значення для трекінгу та альпінізму та через який проходять маршрути до прикордонних гір.
Левова частка іноземців, які постраждали, — це не альпіністи, а звичайні туристи та паломники, які опинилися в районі Расувагадхі під час катастрофи. Це не зовсім туристичний район у класичному розумінні, а наземний пропуск між Непалом і Тибетом, ділянка шляху туристів, пояснює Тарас Поздній. “Абсолютно всі туристи там — або ті, які їдуть на кору навколо гори Кайлас, або повертаються з кори. І українці опинилися там заради цього”, — каже він.
Кора — це вид паломництва. Кайлас — священна гора для тибетських буддистів, індуїстів, джайнів. Для інших — це спосіб пройти випробування, побути наодинці з собою та пережити сильний духовний досвід. Це таємнича гора, яка, як вважається, дає відповіді на потаємні питання, пояснює Тарас. “Необов’язково бути віруючим, це дуже популярний маршрут, один з найпопулярніших напрямків туризму в Непалі. Більшість людей, які йдуть на кору (відсотків 70), не мають жодного похідного досвіду”, — пояснює він. Але серед мандрівників вважається, що хоча б раз у житті пройти кору варто кожному.
Попри війну та загальносвітову нестабільність, Непал для українців залишався дуже популярним напрямком, розповідає засновник туристичного клубу. Хіба що попит трохи впав, коли почалася війна в Ірані й частина авіарейсів до Непалу була скасована. Дехто з українців вирушає туди з країн Європи. “За деякими даними, 46 чи 47 зниклих українців були учасниками однієї організованої групи, решта — у складі інших, іноземних”, — каже Тарас. Самостійно потрапити в цей похід неможливо: у Катманду для цього треба отримати китайську візу, яка видається лише групою.
Серпень — сезон злив і повеней
Взагалі серпень у Непалі — не найкращий час для мандрів. Це сезон мусонів, дощів, і стандартні трекінгові групи в країну в цю пору не їдуть, пояснює Поздній, оскільки зливи і повені — звичне явище. Нещодавно також траплялися подібні випадки.
Але Кайлас і кора — це тибетське високогірне плато. Висота — понад 3000 метрів над рівнем моря, і якраз там сезон триває з травня приблизно до початку жовтня. Тобто люди вирушили влітку, бо це нормальний сезон для такої програми. А потужний потік — це збіг низки обставин, особливо зважаючи на те, що каскад міг спровокувати землетрус. “Землетруси і повені в Непалі — досить часті явища, але зазвичай відбуваються окремо”, — каже альпініст.
Прогнозувати такі збіги надзвичайно складно. Непальські відповідні структури намагаються інформувати туристів: принаймні, на сходженнях на восьмитисячники, на гірських маршрутах завжди отримують прогнози погоди, і певна робота з попередження туристів про небезпеку ведеться. Але саме постраждалий район до таких зон ризику просто не входив: це була лише ділянка дороги для туристичних груп. Відділ прогнозування повеней звітує, що багаторазово протягом 10 годин сходження потоку попереджав місцевих мешканців про його рух. Але чи могли туристи про це знати? Ймовірно, тільки контролюючи ситуацію самостійно або покладаючись на відповідальність непальських туристичних компаній. “Іноземна компанія завжди співпрацює з місцевою непальською приймаючою стороною, яка забезпечує сервіс у країні. На додачу, саме на цьому маршруті підключаються китайські партнери-організатори”, — пояснює Тарас. Ймовірно, вжити заходів і врятувати людей було їхньою зоною відповідальності.
Де в Непалі небезпеки
Коли йдеш до базового табору Евереста (інший дуже популярний маршрут, який не потребує альпіністських навичок) — регіон більш-менш зрозумілий і небезпеки прогнозовані. Хіба що вже на фінальній ділянці лавина зійде — рідко, але трапляється. А от у поході до базового табору Аннапурни, скажімо, — вже цікавіше. “Йти треба через низини, і там буквально тижнів зо два тому була повінь, розмило частину дороги, — розповідає Тарас. — На сам маршрут це не впливає, та й наслідки геть не такі катастрофічні”. Гори — це завжди ризик, а Гімалаї — гори надвисокі, і в цій точці планети загроз додають сезони дощів, танення снігів внаслідок глобального потепління. “Через низку факторів ймовірність повеней більша, ніж за колишніх “стандартних” умов. Але гори — завжди небезпека, і навіть у Карпатах років зо два тому повені були”, — пригадує досвідчений гірський гід.
Якщо щось пішло не за планом — непальські партнери контактують з рятувальниками, алгоритм дій відлагоджений. Але має бути зв’язок. А наразі йдеться про те, що з тисячами людей у постраждалому районі він втрачений. Зазвичай на стандартних трекінгових маршрутах покриття забезпечують мобільні оператори, і цього вистачає. А в Расуві, ймовірно, знесло базові станції. “Поселення — у долинах річок, вони досить вузькі й звивисті. Одну вишку знесло — і зв’язок обірвало, — міркує Тарас. — А на такому маршруті, як кора, супутникових телефонів точно ні в кого не було — немає сенсу”.
Загалом Непал — це країна гірських доріг, на яких постійно трапляються зсуви і повені. “Місцеві до цих явищ адаптовані і розуміють, як цьому дати раду, — каже Тарас. — Просто нинішнє лихо — геть іншого масштабу”.
Пошук триває
Пошуково-рятувальні операції тривають. Доступ до багатьох районів стихійного лиха ускладнений через погодні умови. Місцеві компетентні органи попереджають про можливість повторних повеней та зсувів ґрунту.
Посольства України в Індії та КНР розмістили безпекові рекомендації на своїх офіційних платформах. Українські дипломати перебувають на постійному зв’язку з компетентними органами та службами, які здійснюють пошукові операції, родичами зниклих безвісти, а також з іноземними дипломатами в країнах перебування задля координації міжнародних зусиль з пошуку туристичних груп. Безпосередньо в зону стихійного лиха відправлена група співробітників посольства України в Індії. Підключений почесний консул України в Непалі.
“Пошукові групи та офіційна влада країн перебування отримали від українських дипустанов повну інформацію про всіх українців, з якими не вдається встановити зв’язок. Пошуки тривають”, — повідомляє МЗС України.
