«Зеленка»: вона рятує бійців, а хто врятує її? 01.06.2026 11:00 Укрінформ Лісосмуги свого часу врятували Україну від опустелювання і наслідків війни, але нині вони – на межі зникнення
Мабуть, немає потреби повторювати, наскільки суттєвими для воєнного театру стали «зеленки», «зельонки» – захисні лісові насадження. Саме ці невеликі ділянки з деревами, кущами та травою, які захищають як наших, так і, на жаль, ворожих військових від безпілотників, стрілецької зброї та осколків.
Немає потреби зайвий раз описувати й стан цих лісосмуг – понівечених артилерійськими обстрілами, пронизаних підземними сховищами різноманітного типу, а для багатьох живих істот та комах – останніх місць, де вони ще намагаються вижити в цих умовах. Однак ці захисні простори, без перебільшення – осередки стійкості, самі потребують підтримки та піклування.
Більшості відомо, що лісосмуги здатні затримувати зимовий сніг, якщо він випадає. У них можна збирати гриби чи, що більш іронічно, – кліщів, скаржитися на бур’яни, які звідти проростають на городи, та на лисиць, які виносять курчат з обійсть у зарості.
Насправді ж ці насадження – непомітні, але вкрай важливі компоненти екологічного балансу та родючості ґрунтів, а вкладені в них кошти та зусилля приносять тривалу співпрацю та вигоду для аграріїв. Однак цю роль лісосмуг усвідомлюють далеко не всі.