“`html
«Голос України»: як живе газета без статусу медіа 12.01.2026 15:41 Укрінформ Друковане видання парламенту, яке називають хронікою незалежності, відзначило 35-річний ювілей
У часи партійних ЗМІ та перших декад незалежності «Голос України» був як подих вітру. Газета, що давала змогу висловлюватись усім фракціям, наявним у парламенті, котра мала своїх представників у кожній області України та навіть за її межами, незабаром стала однією з найбільш популярних у державі. Нині ж вона виключно публікує закони та залишається лише згадувати минулу велич. Але чи є сенс?
ТУТ МАЛИ МОЖЛИВІСТЬ ПУБЛІКУВАТИСЯ ВСІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПОЛІТСИЛИ
31 березня 2024 набрав сили Закон «Про медіа». Цей закон змінив чинні правила функціонування ЗМІ та регламентує діяльність медіа (ТБ, радіо, друк, онлайн) відповідно до вимог ЄС. «Голос України» як друковане видання Верховної Ради, також підпало під його дію, а саме, газета перейшла до функції лише офіційного оприлюднення законодавчих актів. Увесь штат газети – близько 40 журналістів – було звільнено, і з квітня 2024 року «Голос України» друкує закони та нормативно-правові акти українського парламенту.
З одного боку, ми стали ближчими до Європейського Союзу в плані медійного законодавства, а з іншого – по суті зникло одне з останніх друкованих видань.
Під час святкування часто згадували роботу газети саме як засобу масової інформації. Зокрема, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук згадав, як у «Голосі України» надрукував серію статей про українську державність.
«Будучи ще викладачем, часто розмовляв з Анатолієм Федоровичем (Горловим – колишнім головним редактором газети, – ред.) на тему української державності та підготував з цього приводу цілу низку публікацій. І я хочу сказати, що саме «Голос України» виділив нам свої сторінки для того, щоб висловити свої думки з приводу того, що це – українська державність; скільки ж нам років; хто ми є, чому такі унікальні», – розповів Стефанчук.
Руслан Стефанчук вручає Почесну Грамоту ВР працівнику видання Юрію Ісаченку
Варто зауважити, що «Голос України» співпрацював з багатьма освітніми та науковими установами, надаючи їм змогу донести до широкого загалу відомості про власні досягнення, поділитися чимось цікавим. Наприклад, у рік, коли Київський національний університет імені Тараса Шевченка святкував 180-річчя, «Голос України» взяв інтерв’ю у деканів більшості його факультетів. Цікаво згадати співпрацю газети з Державним архівом кінофотофонодокументів імені Пшеничного, завдяки якій було опубліковано чимало цікавих фотографій, які стосувалися різних етапів історії України.
ЯК «ГОЛОС УКРАЇНИ» ЗРОБИВ ВНЕСОК У ПЕРЕМОГУ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Ці випадки – лише крапля в морі, якщо йдеться про взаємодію. По суті, «Голос України» співпрацював з усіма державними структурами, котрі бажали висловитися. Більше того, можна стверджувати, що ідеологією газети було створювати хроніку української незалежності, що закономірно, оскільки видання було щоденним, щоб згодом науковці, вивчаючи номери газети, мали змогу досліджувати минуле. До 30-річчя газети колектив узагальнив цю роботу, видавши книгу «30 років незалежності», в якій підсумовано кожен рік – з 1990-го по 2020-й.
Але основним напрямом діяльності газети завжди був, безумовно, парламент. І це робило газету унікальною, тому що в часи, коли деякі представники влади намагалися обмежити опозиції можливість висловитися у ЗМІ, «Голос України» завжди її давав, адже сама ідея газети передбачала надання простору всім політичним силам, представленим у Верховній Раді. Окрім того, газета акцентувала увагу на законотворчості – розповідала про проєкти законів, давала можливість висловитися їхнім авторам, стежила за кожним етапом їх ухвалення. Тепер це також безцінний історичний матеріал.
Під час урочистостей, присвячених 35-річчю, неодноразово згадували й інший приклад мужності парламентського видання. У 2004 році, незважаючи на величезний тиск, «Голос України» не оприлюднив сфальсифіковане рішення тодішньої ЦВК про обрання Президентом Віктора Януковича. «Я чудово пам’ятаю, тоді Анатолій Федорович не дозволив опублікувати сфальшовану постанову ЦВК про результати президентських виборів. Це той випадок, коли особистий подвиг людини вирішив долю нашої країни», – сказав Стефанчук.
НОВІ ЦІЛІ – ПОЛЕГШИТИ РОБОТУ ІЗ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Сьогодні творчої складової «Голосу України» вже немає. Газета, за словами її теперішнього директора Сергія Сіволапа, зосереджується не на коментарях, а на документі, не на оцінці, а на нормі. «Голос України» надає найповнішу інформацію про прийняте законодавство і намагається робити це якнайкраще.
Сергій Сіволап-Директор «ГУ»
«Ми вже зараз впроваджуємо інструменти цифровізації, не порушуючи законодавства, в якому ми зараз знаходимося, – зазначив Сіволап. – Зокрема, ми впровадили QR-код, за допомогою якого кожен, хто бачить цей матеріал, може через телефон перейти до цього документа, переглядати його та працювати з ним. За допомогою QR-кодів ми також надаємо доступ до проєктів законів, матеріалів з комітетів, документів з парламентських слухань».
За його словами, це лише перший етап – наступні будуть пов’язані з тим, щоб полегшити роботу з документами та законодавчими базами – щоб були доступні не тільки закони, але й одразу всі підзаконні акти, що їх стосуються. Це значно спростить роботу працівникам органів державної влади, місцевого самоврядування, юристам і адвокатам, бізнесу, експертам і аналітикам та всім тим, хто безпосередньо працює із законодавством або потребує офіційних текстів. Тобто завдання нового керівництва газети досить амбітне – стати таким собі великим законодавчим хабом, який міститиме не лише законодавчу базу, а й усі супровідні документи, підзаконні акти, матеріали, пов’язані з їх ухваленням.
Залишається сподіватися, що з таким непростим завданням, як систематизація всього українського законодавства, колектив «Голосу України» впорається, і всі, хто залучений до роботи з ним, матимуть повну і зручну у використанні базу, від чого виграють як газета, так і суспільство.
Тетяна Пасова
Фото: Олександр Клименко
Закон Преса Голос України Газета Медіа “`