У Празі вперше в Європі експонуються фрагменти кісток “Люсі”, представниці австралопітека афарського, віком понад 3 мільйони років. Разом із зразком “Селам” ця подія стала унікальною демонстрацією для європейської аудиторії.
Національний музей Чехії в Празі організував перший європейський показ кісткових фрагментів “Люсі” — найдавнішого відомого предка людини. Про це пише УНН, посилаючись на France24.
Деталі
Стародавні рештки “Люсі”, чий вік оцінюється в 3,18 мільйона років, були знайдені в Ефіопії 1974 року. Це відкриття стало найбільш повним на той час і кардинально змінило наукове розуміння еволюції людини.
Сьогодні експозиція включає 52 фрагменти — зуби, ділянки черепа, тазові та стегнові кістки. Виставкові екземпляри надані Національним музеєм Ефіопії та будуть представлені публіці протягом 60 днів у рамках проекту “Походження людини та викопні рештки”.
Поряд із “Люсі” демонструється інший рідкісний експонат — “Селам”, скам’янілість дитини австралопітека, яка жила на 100 тисяч років раніше. Це перший випадок експорту “Селам” за межі Ефіопії.
Люсі вплинула на напрямок досліджень еволюції завдяки своїй повноті та віку. Селам є унікальним викопним зразком дитини, яка померла у віці двох з половиною років
– заявив директор Ефіопського управління спадщини Абебау Аялев Гелла.
Міхал Лукас, директор Національного музею Чехії, підкреслив, що ці артефакти належать до найважливіших палеоантропологічних відкриттів у світовій історії.
Згідно з даними, Люсі мала зріст близько 110 см і вагу 29 кг. Вона володіла здатністю до прямоходіння, але також мала розвинені верхні кінцівки, що вказує на можливість лазання по деревам для ночівлі.
Свою назву скелет отримав від пісні The Beatles “Lucy in the Sky with Diamonds”, яку дослідники слухали під час роботи на розкопках.
Останній раз рештки покидали Ефіопію у 2007–2013 роках для експозиції в музеях США. Припускають, що Люсі загинула у віці 11–13 років, ймовірно, внаслідок падіння з дерева.
Нагадаємо
Генетичне дослідження поховань VII століття в Англії виявило наявність предків із Західної Африки у деяких похованих. Це свідчить про існування масштабних міграційних шляхів та культурну різноманітність ранньосередньовічної Англії.
