Коли йдеться про мілітаризацію українських дітей на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), найчастіше згадують рухи «Юнармія», «Двіженіє пєрвих», кадетські та козацькі класи або центри «Воїн» і «Авангард». І це цілком закономірно — саме ці структури найчастіше фігурують у журналістських матеріалах, дослідженнях і звітах українських і міжнародних організацій, адже відіграють ключову роль у реалізації російської політики патріотичного виховання дітей і молоді. Водночас значно менше уваги приділяють військово-патріотичним клубам (ВПК), мережа яких протягом останніх років стрімко розширюється й дедалі глибше інтегрується в російську систему патріотичного виховання. Ми дослідили цю тему і пропонуємо цикл матеріалів «Військово-патріотичні клуби на ТОТ».
Військово-патріотичні клуби (ВПК) можуть справляти враження звичайних позашкільних об’єднань, де дітей готують фізично, навчають туризму чи основ домедичної допомоги. Однак аналіз їхньої діяльності в Росії та на ТОТ свідчить, що функції ВПК ширші — вони є ключовою ланкою в залученні дітей і молоді до служби в збройних силах РФ. Через військово-патріотичні клуби діти знайомляться з російською військовою культурою, регулярно взаємодіють із військовослужбовцями, беруть участь у «патріотичних» заходах. У такому середовищі поступово формується лояльність до російської влади й позитивне ставлення до військової служби. Дітям з ТОТ поступово нав’язують уявлення про державу-окупанта як про власну Батьківщину та про її армію як легітимний і природний інструмент захисту.
Керівниками й наставниками таких клубів нерідко є колишні військовослужбовці та ветерани бойових дій, зокрема й ті, хто отримав статус ветерана за участь у «СВО». Бувало, керівники ВПК йшли воювати проти України й гинули. Для частини вихованців військово-патріотичні клуби стають першим кроком до військової кар’єри — вступу до військових чи силових університетів або безпосередньо служби у Збройних силах РФ й участі у війні проти України.
Отже, військово-патріотичні клуби — це не просто окремі гуртки. Вони входять до системи патріотичного виховання дітей і молоді, яку Росія розгортає і на тимчасово окупованих територіях України. Сьогодні РФ не лише використовує вже наявні ВПК, а й поступово вибудовує для них єдині правила роботи, координацію та контроль.
Саме тому ми дослідили діяльність військово-патріотичних клубів на тимчасово окупованих територіях України. Почнемо з головного — спробуємо зрозуміти, чому військово-патріотичні клуби є значно більшим явищем за позашкільні гуртки, яке місце вони займають у російській системі патріотичного виховання, хто координує їхню діяльність і кого залучають до роботи з дітьми.
Щонайменше 36 тисяч клубів — і ця мережа зростає
Російська Федерація роками послідовно розбудовує військово-патріотичні клуби як елемент системи патріотичного виховання. До власне системи входять федеральні органи виконавчої влади, молодіжні рухи, кадетські класи, центри військової підготовки, козацькі товариства, численні автономні некомерційні і громадські організації тощо. Після окупації українських територій систему почали активно інтегрувати і в життя українських дітей, які залишилися на ТОТ.
Водночас ВПК у цій системі не існують відокремлено. Вони можуть взаємодіяти з іншими її елементами, проводити спільні заходи й залучати до роботи тих самих дітей. Ба більше, нерідко самі клуби діють при структурах, які є частиною цієї системи, це: освітні організації (школи, університети), ДТСААФ (рос. ДОСААФ), козацькі й ветеранські об’єднання, АНО (автономні некомерційні організації). Є клуби під кураторством десантників, розвідки, прикордонників, козачих організацій.
Масштаби розвитку військово-патріотичних клубів свідчать, що Росія розглядає їх як важливий напрям роботи з дітьми й молоддю.
За даними Роспатріотцентру, на початок 2023 року в Росії діяло близько 31 200 військово-патріотичних клубів. На кінець 2024 року їх уже було понад 36 тисяч. Тобто менш ніж за два роки мережа поповнилася майже п’ятьма тисячами клубів. Окремо міністр просвіти РФ Сергій Кравцов у 2023 році повідомляв про близько 10 тисяч ВПК, що працюють безпосередньо у школах і коледжах; їхніми учасниками були близько 250 тисяч осіб. (Оскільки Росія незаконно включила тимчасово окуповані території України до свого складу, наведені вище цифри охоплюють і ВПК на ТОТ. — Авт.)
Це зростання навряд чи можна пояснити лише розвитком позашкільної освіти. Воно збігається із суттєвим посиленням державної політики Росії у сфері патріотичного виховання після початку повномасштабної війни проти України та відповідно активним залученням дітей до мілітаризованих проєктів.
У самій Росії ВПК визначають як «агрегатор патріотичної діяльності» в освітніх організаціях. Їхнє завдання полягає не лише у проведенні власних занять, а й в організації патріотичних заходів, створенні й розвитку тематичних секцій і гуртків, формуванні команд для участі у змаганнях і розширенні матеріально-технічної бази. Водночас клуби використовують і як інструмент історичної просвіти: вони є формою роботи з «історичними знаннями». Тобто ВПК — осередки, навколо яких вибудовують значну частину роботи з дітьми й молоддю — від військового вишколу й дозвілля до історичної просвіти, у межах якої прищеплюють російське бачення історії — її героїв, військових традицій і ключових подій минулого.
Одна дитина одразу в кількох проєктах
Моніторинг діяльності військово-патріотичних клубів на ТОТ показує, що нерідко одна й та сама дитина одночасно є членом «Юнармії», відвідує військово-патріотичний клуб, навчається в кадетському класі, бере участь у військових зборах, мілітаризованих іграх, патріотичних форумах, конкурсах або тематичних акціях.
У результаті дитина фактично постійно в мілітаризованому та пропагандистському середовищі: військово-патріотична тематика супроводжує її не лише на окремих заняттях, а й у навчанні, дозвіллі, спілкуванні й на позашкільних заходах. Такий підхід дозволяє Росії зробити військово-патріотичне виховання не окремою активністю, а частиною повсякдення дітей, у якому різні проєкти та формати доповнюють один одного.
Вихованці ВПК опановують основи тактичної медицини, стройову та фізичну підготовку, вивчають елементи військової справи, навчаються керувати безпілотними літальними апаратами, беруть участь у польових зборах, військово-патріотичних іграх і змаганнях. Водночас конкретний набір навичок залежить від профілю клубу. Є клуби, які вказують, що їхня спеціалізація — підготовка до військової служби в Збройних силах РФ. До прикладу, ВПК «Патріот» на ТОТ АР Крим.
Окрім різноманітних занять, значну увагу приділяють військовій історії, пам’ятним датам, російській державній символіці та формуванню позитивного ставлення до військової служби й російських військових. Водночас вихованців ВПК досить часто залучають до підтримки російських військових, які воюють проти України. Йдеться не лише про традиційні для патріотичних акцій збір і передачу допомоги: зафіксовані випадки, коли дітей залучали до виготовлення комплектуючих для безпілотників, які використовують російські військові.
Хто керує системою на федеральному рівні
Попри те, що військово-патріотичні клуби створюють різні організації або фізособи, дедалі помітніша роль держави в координації їхньої діяльності.
Ключовим координатором цієї роботи виступає Федеральне агентство у справах молоді (Росмолодь). Через підпорядкований йому Роспатріотцентр реалізують значну частину федеральних проєктів у сфері патріотичного виховання дітей і молоді.
Саме Роспатріотцентр організовує всеросійські патріотичні форуми, проводить навчання для керівників військово-патріотичних клубів, розробляє методичні матеріали, реалізує проєкт «Діалоги з Героями», конкурс наставників «Бути, а не здаватися» (рос. «Быть, а не казаться»), а також підтримує інші програми, спрямовані на виховання «патріотів», зокрема й у межах діяльності ВПК. Також Роспатріотцентр тісно співпрацює з Центром військово-спортивної підготовки та патріотичного виховання «Воїн» і є його співзасновником. Зокрема, у межах проєкту «Твій Герой» демобілізованих учасників «СВО» працевлаштовують у філіях Центру «Воїн», а конкурс наставників «Бути, а не здаватися» Роспатріотцентр проводить спільно з керівництвом та інструкторами «Воїна».
До реалізації окремих напрямів діяльності військово-патріотичних клубів також залучені Міністерство просвіти, Міністерство науки і вищої освіти, Міністерство оборони, інші державні структури РФ.
Хто працює з дітьми
До роботи з ВПК постійно залучають представників військового середовища. Керівниками, наставниками й інструкторами клубів на ТОТ досить часто виступають ветерани бойових дій, колишні розвідники, десантники і прикордонники, керівники місцевих відділень ДТСААФ Росії та «Юнармії», а з 2022 року — учасники «СВО». Наприклад, в одному кримському клубі працюють ветерани військової розвідки й підрозділів спеціального призначення, для дітей організовують спортивно-військові табори «Школа юного розвідника» й «Підготовка юних бойових плавців “Морські леви”».
Росія створює для учасників війни проти України окремі можливості увійти в систему патріотичного виховання вже наставниками, педагогами й керівниками відповідних клубів.
Показовий приклад — центр військово-патріотичного виховання «Вершина», створений у 2023 році на базі Державного університету просвіти за пропозицією Міністерства просвіти, яку підтримав президент Росії. Серед його завдань — перепідготовка, перенавчання, підвищення кваліфікації учасників «СВО» для роботи з молоддю та фактично їхня інтеграція в освітню систему. Центр пропонує, зокрема, програму професійної перепідготовки «Діяльність керівника клубу військово-патріотичного виховання в загальноосвітній організації», розраховану саме на слухачів-військових, які воювали проти України. Після її завершення вони отримують кваліфікацію педагога додаткової освіти.
«Вершина» також навчає учасників «СВО» викладати «Основи безпеки та захисту Батьківщини»: саме ці педагоги здебільшого керують ВПК при школах. Окрема програма присвячена психології міжособистісного спілкування — навичкам, необхідним для роботи з дитячою та молодіжною аудиторією.
Паралельно Росмолодь і Роспатріотцентр розбудовують систему наставництва, до якої також активно залучають учасників бойових дій. Наприклад, у всеросійському конкурсі наставників «Бути, а не здаватися», який проводять з 2024 року, серед категорій учасників прямо зазначені члени й керівники патріотичних і спортивних організацій та об’єднань, зокрема військово-патріотичних клубів.
Учасники «СВО» стають для дітей і молоді не просто героями окремих «уроків мужності» чи «почесними гостями». Росія створює умови, за яких вони можуть перетворювати власний військовий досвід на професію наставника, викладача або керівника військово-патріотичного клубу. Для дітей з ТОТ особливо небезпечно, що вихователями й наставниками стають люди, які брали участь у війні проти їхньої власної країни. Вони не лише передають нашим дітям власний військовий досвід, а й формують у них лояльність до Росії та її армії, фактично нав’язуючи модель, за якої українська дитина має сприймати державу-окупанта як свою і бути готовою служити в її армії, воювати проти Батьківщини. А самі ВПК у цій системі стають майданчиком, де таку модель безпосередньо передають дітям.
Від окремих клубів до керованої системи
Попри масштабність мережі військово-патріотичних клубів, їхня діяльність у Росії досі не регламентується окремим нормативно-правовим актом: ВПК діють у межах загального законодавства, зокрема, законів «Про громадські об’єднання», «Про військовий обов’язок і військову службу», а також інших нормативних актів у сфері освіти, молодіжної політики й патріотичного виховання.
З 2000 року їхня діяльність була дещо врегульована на федеральному рівні постановою уряду РФ «Про військово-патріотичні молодіжні та дитячі об’єднання». Важливо, що документ формально регулює саме військово-патріотичні об’єднання, а не клуби як окрему організаційно-правову форму.
При цьому перелік завдань, визначений постановою, досить точно показує, якою Росія бачила цю сферу ще на початку 2000-х. Серед них участь у реалізації державної політики у сфері військово-патріотичного та громадянського виховання, формування в молоді готовності до служіння державі та її збройного захисту, вивчення історії та культури, передача традицій російського війська, фізичний розвиток дітей, протидія проявам політичного та релігійного екстремізму в молодіжному середовищі і, окремо, підготовка громадян до військової служби. Тобто сам принцип використання дитячих і молодіжних об’єднань для військово-патріотичного виховання й підготовки до служби заклали в російське нормативне поле ще у 2000-х. Сьогодні ж РФ намагається не просто зберігати цю систему, а зробити її більш уніфікованою, скоординованою та контрольованою.
Показовим у цьому контексті є Комплекс заходів патріотичного та духовно-морального виховання молоді в Російській Федерації до 2028 року, розроблений Роспатріотцентром. Документ передбачає низку змін саме для ВПК: розробку типової моделі їхньої роботи, методичних матеріалів та освітніх програм, а також підготовку пропозицій нормативного регулювання діяльності таких об’єднань і їхнього обліку.
Плани уніфікації вже переходять і в практичну площину. У серпні 2026 року повідомляли про проведення в Алтайському краї семінару для керівників, інструкторів та активістів військово-патріотичних клубів, розрахованого на 140 учасників. Серед заявлених завдань — аудит кадрових, матеріально-технічних і методичних проблем ВПК, уніфікація базових стандартів діяльності клубів з урахуванням регіональної специфіки, вироблення механізмів системного залучення ветеранів до регулярної роботи клубів і навчання керівників методик взаємодії з молоддю.
*** Цей матеріал є першим у циклі, присвяченому військово-патріотичним клубам на тимчасово окупованих територіях України. У наступних публікаціях ми детальніше розглянемо, як ця система функціонує в окремих окупованих регіонах, хто стоїть за діяльністю конкретних клубів і яку роботу з дітьми вони проводять.