Білокузьминівські крейдяні скелі
Мільйони гектарів територій Смарагдової мережі Європи опинились в окупації або у зоні бойових дій. Частина з них можуть бути втраченими назавжди
Айдар, Серебрянський ліс, Святогірськ – ці назви часто чуємо у хроніках війни. І мало хто згадує, що Айдар – це не лише полк, а також “біла ріка” – річка на Луганщині з живописними крейдяними горами на правому березі та реліктовими заплавними дібровами. Її долина входить до територій Смарагдової мережі. Ще один “смарагд” – крейдяні Святі Гори, які відомі насамперед через відомий православний монастир у Святогірську на правому березі Сіверського Донця. І хоча святиня належала до УПЦ МП це не вберегло її від російських обстрілів…
Нацпарк Святі Гори, фото: НПП “Святі Гори”
За оцінками Міндовкілля, через дії окупантів під загрозою знищення перебувають майже 200 територій (2,9 млн га) Смарагдової мережі – значна частина природоохоронної мережі Європи. Їх збереження важливе для рідкісних у Європі видів і природних оселищ. Натомість ці “смарагди”, які за Бернською конвенцією мали б бути захищенні від будь-якої діяльності людини, яка впливає на природні середовища нині потерпають від пожеж, спричинених бойовими діями, частково заміновані чи перериті окопами.
Утім, найбільш прикро, що природні дива України, на офіційне внесення яких до Смарагдової мережі Європи природозахисники витрачали роки, залишались невідомими для більшості українців. Східні області традиційно позиціонували як індустріальні, тож їх рідко включали у туристичні маршрути жителі інших регіонів.
“Таких крейдяних гір немає ніде в світі”
Донбас асоціюється з насамперед з шахтами і териконами. Насправді там спражньої природи значно більше, ніж в інших регіонах, каже голова правління Української природоохоронної групи Олексій Василюк.
“Я з північної частини України, але мені завжди для мене була найцікавіша природа сходу: насамперед Луганщина. Донецький кряж, де ти можеш стояти, дивитися в бінокль і бачити степи до обрію – щонайменше 150 км вдалечінь. Так само оці крейдяні гори, які тягнуться вздовж всіх річок Північної Луганщини, кілометрів що 300. Такого ніде в світі немає”, – каже Олексій Василюк.
Святогірськ до повномасштабного вторгення фото: НПП “Святі Гори”
Як не дивно, але саме те, що регіон розвивався як індустріальний, а не аграрний (за винятком півдня Донеччини) допомогло зберегти велику частину територій – степи, кургани, балки.
“На що поділяється територія? Населені пункти, ліси, поля. А там населений пункт, шахта і все. Це лише 26% Луганщини, а вона величезна. Але область не розвивалась як аграрна, тому Луганщині на приклад природи значно більше, ніж на Київщині або Львівщині”, – каже Олексій Василюк.
За його словами, перших заповідників Асканія Нова на Херсонщині і Пам’ятка Пеняцька на Львівщині, які були створені ще в ХІХ ст. Але уже більшість заповідників були створені саме у межах нинішнього Донбасу.
“Найбільше книжок про заповідні території завжди видавала Донеччина. Але хто їх бачив? Бо донести, наприклад, до жителів Львівщини чи Івано-Франківщини, яка класна природа на Донеччині, мала не Донеччина, а держава в цілому. Так само жителям Донеччини теж треба було розказати, які класні території на Львівщині, Волині чи в Карпатах. Так само зі Смарагдовою мережею. Важливо не просто, який статус має територія, а знати, яка там природа”, – каже природоохоронець.
Степ – найбагатша екосистема у світі
Половецькі степи, Дике Поле – також недооцінені смарагди південно-східної частини України.
“Нас з покоління в покоління привчали, що степ – це ж якась пустка, тому нема нічого поганого в тому, щоб його розорати і посадити. Але саме степ є найбагатшою за кількістю видів екосистемою. На квадратному метрі степу може бути до 120 видів рослин. В жодному тропічному лісі, ніде на планеті жодна інша екосистема не порівняється за кількістю видів на квадратний метр з зі степом, – каже Олексій Василюк. – Навіть кліматичні конвенції не враховують, що найбільший природний інструмент вилучення вуглецю з атмосфери – це степи. Тому що степи накопичують в чорноземі вуглець. І 40% світового вуглецю, який законсервований на поверхні Землі – у грунтах під степами”.
За словами природоохоронця, річ у тім, що автори більшості кліматичних конвенцій є люди з північної Європи, а там степів немає. І загалом Україна – єдине місце у Європі, де ще можна побачити справжній степ.
“Якщо подивитись списки тварин і рослин, задля яких створюється Смарагдова мережа чи та сама Natura 2000, то кожен третій вид – степовий. І його охороняти можна тільки у нас. До речі, у Червоній книзі України теж кожен третій вид і рослин і тварин степовий”, – каже він.
Водночас прибережні та степові заповідники півдня зазнають нищівного впливу війни. Національний парк “Меотида” біля Маріуполя повністю сплюндрований. Острів Джарилгач, об’єкти Кінбурнській косі, на біосферний заповідник Асканія-Нова горіли безліч разів.
“Вздовж річки Сіверський Донець повний апокаліпсис”
З хороших новин – не усі об’єкти Смарагдової мережі втрачені, які опинились на тимчасово окупованій територій чи у зоні бойових дій втрачені.
“Крим, південь Луганщини з найбільшими в Україні степами, які були окуповані ще у 2014 році серйозно не постраждали. Так, є випадки, коли вирубували дерева чи хтось збудував собі котедж на заповідній території. Але ця шкода не співмірна з тією, якої зазнає природа у зоні активних бойових дій. Протягом кількох років, до 2022 року фронт проходив по річці Сіверській Донець. І от тут от повний апокаліпсис”, – розповідає Олексій Василюк.
За його словами, майже всі ліси Сходу України – це широчезний лісовий пояс вздовж річки Сіверський Донець. Ще один лісовий пояс – вздовж річки Оскіл (притока Донця). Усі ці ліси практично знищені. Це майже 400 тис. га.
“Там майже повністю згорів національний парк Святі гори. Нехай це не найбільш цінний заповідних на сході, але він найбільш відомий. Там раніше можна було раніше бачити ліси до обрію з цих величезних крейдяних гір. Тепер це все перетворилося на безкрайні якісь піски. І насправді це трохи інтригує – чи зможе природа відновити те, що там було в минулому. Адже ті ліси насправді часто були рукотворні, але їх садили так давно, що вже на початку XX століття були дискусії між науковцями, що тут природнє, а що ні”, – каже Олексій Василюк.
Заповідні святогірські ліси після пожежі, фото: НПП “Святі Гори”
Наразі науковці не поспішають називати знищені об’єкти Смарагдової мережі повністю втраченими, оскільки “Каховське диво” продемонструвало, наскільки природа може бути непередбачуваною. Усі водосховища на Дніпрі, хоч і були рукотворними, є об’єктами Смарагдової мережі насамперед тому, що вони важливі для міграції птахів. Однак, за словами Олексія Василюка, на місці Каховського водосховища нині утворилась значно цінніша екосистема, аніж було саме водосховище. Натомість на Оскільському водосховищі, дамбу якого підірвали у 2022, дива не сталось. Тому спрогнозувати, скільки часу потрібно природі, аби відновитись на тій чи іншій території, яка постраждала внаслідок війни, важко. Так само як неможливо спрогнозувати, як саме вона відновиться.
Чому збереження територій Смарагдової мережі важливе для євроінтеграції України
Смарагдова мережа (мережа Емеральд) – це мережа територій особливого природоохоронного інтересу (Areas of Special Conservation Interest, ASCI), створена в рамках Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування. І збереження об’єктів мережі – один з обов’язків України, безпосередньо пов’язаний з вступом України до ЄС. Це фактично підготовчий етап до виконання вимог ЄС щодо Natura 2000, до якої включають виключно природоохоронні території країн, що є членами ЄС.
Як пояснює Олексій Василюк, на те, аби ту чи іншу природоохоронну територію включили до Смарагдової мережі, часто йдуть роки. Однак українським природоохоронцям вдалось домогтись затвердження великої кількості об’єктів.
На сьогодні Смарагдова мережа України налічує 538 територій, загальною площею близько 12,2 млн гектарів. Це 15,8% від усієї території країни. З них 377 територій (майже 8 млн га) уже затверджені Бернською конвенцією, а 161 територія (4,3 млн га) номіновані. Однак у спеціальній резолюції Бернської конвенції 2019 року прирівняла рівень відповідальності України за збереження номінованих нею територій до вже затверджених.
При цьому за заподіяння шкоди об’єктам мережі Україну можуть притягнути до відповідальності. Принаймні щодо територій, які підконтрольні Україні.
На жаль, Верховна Рада досі не ухвалила закону про Смарагдову мережу, хоча документ зареєстрований ще у 2020 році. А без відповідного законодавства захищати території Смарагдової мережі від забудови (в тому числі вітряками) чи розорювання вкрай важко.
“Важливо розуміти, що збереження територій Смарагдової мережі має забезпечувати Україна своїм коштом. Натомість природоохоронні заходи у рамках Natura 2000 фінансуватиме уже ЄС. І це величезні кошти. При цьому перехід до Natura 2000 не буде автоматичним – він потребуватиме розробки нового пакету обґрунтувань та документації, обсяг якої в 20–30 разів перевищує вимоги для Смарагдової мережі. І буде прикро, якщо мережа Natura 2000 буде значно меншою, ніж Смарагдова мережа України. І ці втрати можуть бути не лише через війну, а й через те, що Україна не виконує свій обов’язок щодо захисту об’єктів мережі на підконтрольній території”, – каже Олексій Василюк.
Водночас Україні також важливо фіксувати воєнні збитки, завдані правоохоронному фонду, в тому числі об’єктам Смарагдової мережі. І йдеться не лише про схід України. Дунайський біосферний заповідник постійно палає через обстріли сусідніх портів, а унікальний Деснянсько-старогутський національний парк на Сумщині практично знищений постійними обстрілами та пожежами. У Чорнобильському заповіднику систематично спалахують масштабні пожежі вздовж кордону, які можуть бути пов’язані з диверсіями.
Водночас геодезист та картограф Андрій Грачов, який створив інтерактивний атлас територій Смарагдової мережі України, у коментарі Еспресо зазначив, що Україні складно буде зафіксувати екологічні втрати від війни, бо не все було чітко зафіксовано і описано.
“Десять років тому, коли я за власною ініціативою створював атлас Смарагдової мережі, зіткнувся з тим, що не усі природоохоронні території були винесені в натурі. Часом у нас створюють заповідних і зазначають “біля села такого-то”. Але біля – це в який бік? Мають бути чіткі координати. Наприклад, в наслідок пожежі на Луганщині згорів віковий дуб – пам’ятка природи. А як це потім зафіксувати, якщо у документах не було чітких координат – широти, довготи”, – каже він.
За словами Андрія Грачова, проблема у тім, що і віднесення об’єктів до Смарагдової мережі, і фіксацією екологічних збитків від війни це насамперед заслуга природоохоронних організацій та екоактивістів-волонтерів. Але має бути єдина база, де б вносили докази воєнного екоциду, збитки, завдані довкіллю, зокрема, природоохоронним територіям. А головне, щоб був чіткий алгоритм фіксації цих збитків, аби ці документи потім могли стати доказами у міжнародних судах.