Навколо Одеси розгортаються події, що мають значний військовий інтерес. Повітряні атаки на місто та область є частиною посиленої кампанії Росії, спрямованої проти портової, експортної, енергетичної та логістичної інфраструктури регіону. Ця кампанія значно активізувалася з липня з метою ускладнити морський та сухопутний експорт, зокрема зерновий, а також порушити зв’язки Одещини з рештою України та сусідніми країнами. Системі протиповітряної оборони “Південь” вдалося створити багаторівневу систему ППО навколо Одеси, яка ефективно протидіє ворожим спробам.
У період з 11 по 15 липня противник здійснив серію комбінованих ударів із застосуванням ракет та ударних дронів. Ці атаки призвели до ураження портової інфраструктури, цивільних суден у Чорному морі та портах, що спричинило загибель членів екіпажів під прапорами різних країн. Також були зруйновані житлові будинки та промислові об’єкти. Загалом, протягом липня Одещина зазнала десятків атак на судна та портову інфраструктуру, що призвело до значного падіння або повної зупинки експорту через глибоководні порти. Одним із найрезонансніших інцидентів став удар по турецькому судну Golden Leo 19 липня, який забрав життя екіпажу.
9 серпня ворог провів масовану атаку, залучивши десятки ракет різних типів, включно з балістичними та протикорабельними, а також близько 200 дронів, серед яких були реактивні. Основною ціллю була Одещина. Пошкоджень зазнали житлові будинки, об’єкти енергетики та інфраструктури, десятки людей отримали поранення. Був також уражений міст у Маяках. Цікаво, що між відео, де оперативно лагодять дорогу біля мосту, і повторним ударом по самому мосту минула лише година, що свідчить про невмотивованість противника вчитися на помилках.
У кінці серпня атаки майже повністю зупинили вантажні операції в портах Великої Одеси, а кількість суден, що проходили через них, скоротилася з 7-8 до одного на добу. Була пошкоджена портова інфраструктура, елеватори, склади та зерновози. Як наслідок, значно зросла вартість страхування суден, що фактично паралізувало судноплавство.
1 вересня противник атакував експортну інфраструктуру портів, енергетичні об’єкти та пункт пропуску “Орлівка”, який забезпечує поромне сполучення з Румунією.
Росія цілеспрямовано завдає ударів по об’єктах, що забезпечують транспортне сполучення Одещини з Румунією, Молдовою та іншими областями України. Особливо важливим є міст через Дністер біля Маяків на трасі Одеса – Рені, який є ключовою ланкою для транзиту до дунайських портів, Молдови та Румунії. Раніше був атакований міст у Затоці. Ці удари суттєво ускладнили логістику та транзит до Бессарабії, Буджаку, Румунії та Молдови.
Противник також систематично атакує прикордонні переходи в межах Одеської області: Орлівка (з Румунією), Виноградівка – Вулканешти, Рені – Джурджулешти, Табаки (з Молдовою).
Росія неодноразово завдавала ударів по залізничній інфраструктурі.
Виникає враження, що російська сторона намагається ізолювати регіон від України, перетворюючи Бессарабію на своєрідний “острів”. У поєднанні з наявністю російського контингенту в Придністров’ї та згадками про “Бессарабську народну республіку”, ця ситуація викликає занепокоєння.
Чи намагається противник ізолювати Бессарабію або створити коридор до Придністров’я?
Так, існують чіткі ознаки спроб ізолювати південь Одещини. Удари по мостах у Маяках і Затоці, які є основними сухопутними шляхами сполучення з рештою області, фактично перетворюють регіон на “острів”, ускладнюючи логістику, постачання та транзит до/з Європи. Українські військові, чиновники та аналітики відкрито говорять про стратегію ізоляції Бессарабії, створення гуманітарних та логістичних ризиків, а також про тиск на економіку. Отже, відповідь на перше питання – так, агресор прагне цього.
Щодо створення коридору від узбережжя до Придністров’я, то довгострокові цілі Росії включали контроль над Одесою та українським півднем для встановлення сухопутного коридору з Придністров’ям та подальшого тиску на Молдову. Це неодноразово декларувалося в російській риториці та аналітичних оцінках.
Однак, існують два вагомі аргументи проти такої реалізації: у 2022 році ці спроби були рішуче зупинені українськими військовими підрозділами, зокрема 59-ю мотопіхотною, 79-ю аеромобільною, 36-ю бригадою морської піхоти та 124-ю бригадою ТрО. Варто згадати і 80-у десантно-штурмову бригаду, яка не допустила ворога до Південноукраїнської АЕС і завдала поразки противнику під Вознесенськом.
Історичний екскурс: У 1920 році під час Першого зимового походу Армії УНР відбулися бої під Вознесенськом. Українські підрозділи боролися проти частин 12-ї та 14-ї армій більшовицьких військ. 15-16 квітня 1920 року Запорізька дивізія та інші підрозділи під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка оволоділи вузловою станцією Вознесенськ, де знаходилися великі склади зброї та боєприпасів, яких так бракувало українцям. Кінний полк Чорних запорожців, Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон, підрозділи під командуванням Андрія Долуда, Андрія Гулого-Гуленка, частини Юрія Тютюнника та інші здобули перемогу в легендарному “бою під аплодисменти” (через брак набоїв піхота імітувала стрільбу, плескаючи в долоні). Були захоплені значні трофеї, що дозволило продовжити рейд. Втрати УНР були мінімальними. Цей приклад показує, що російські наративи про “можем повторить” тут не працюють.
Друге “але” – російський Чорноморський флот практично не має чим висаджувати морський десант. Значна частина їхніх десантних кораблів була знищена або пошкоджена українськими силами. Зокрема, були знищені ВДК “Саратов”, “Новочеркаськ”, “Цезар Куніков”, “Костянтин Ольшанський”. Інші кораблі, як-от “Мінськ” та “Орськ”, зазнали серйозних пошкоджень. Таким чином, десантні можливості російського флоту зведені нанівець, і проводити повноцінні великі десантні операції вони більше нездатні.
Тоді чому Росія продовжує атаки?
Головна причина – експорт зерна. У портах Азово-Чорноморського регіону Росії історично переважали значно більші обсяги перевалки зернових, ніж в Україні. Однак з літа 2026 року обидві сторони зіткнулися зі значним падінням експорту через взаємні атаки на інфраструктуру та судна.
У сезоні 2025/26 через російські порти було експортовано 46,3 млн тонн зерна, близько 90% морського експорту РФ. Ключовими портами є Новоросійськ, Тамань, Туапсе, Ростов, Азов, Таганрог.
З України за той же період було експортовано 41,1 млн тонн зерна та олійних, причому понад 90% агроекспорту йде через глибоководні порти Одеси, Чорноморська та Південного.
Українські сили оборони активно протидіють російському експорту зерна, завдавши значних пошкоджень інфраструктурі російських зернових терміналів у Новоросійську, Тамані та інших портах. Це призвело до практично повної зупинки навігації в Азовському морі та через Азово-Донський канал з 10 липня, що паралізувало перевалку з азовських портів, які раніше забезпечували до чверті російського зернового експорту.
Таким чином, Росія намагається ізолювати Одеську область, щоб зупинити український морський експорт, насамперед аграрний, за аналогією з попередніми роками.
Окремо варто відзначити тактику повітряних ударів противника, яка значно змінилася наприкінці літа і виглядає доволі ефективною. Кожен удар є масованим, засоби повітряного нападу діють з різних напрямків, з різних висот, вдень і вночі. Атаки проводяться серіями, що все більше розтягуються в часі, що ускладнює їх відбиття.
Для прикладу, удар по Одесі 1 вересня включав атаку з акваторії Азовського моря (16 крилатих ракет “Бандероль” з вертольотів Мі-28н), з акваторії Чорного моря (дві крилаті ракети Х-59 з Су-34), а також скидання п’яти авіабомб ФАБ-500 з модулем УМПК з висот 9000-9500 м. Крім того, з Криму були запущені дві балістичні ракети “Іскандер”, а з аеродрому в Гвардійському – 30 ударних БПЛА (частина з них – реактивні) та БПЛА-приманки “Пародія”. Балістичні ракети та “Бандеролі” атакували одночасно, тоді як крилаті ракети і БПЛА здатні маневрувати.
Завдяки злагодженій роботі офіцерів і бійців повітряного командування “Південь”, навколо Одеси створено ефективну ешелоновану систему ППО, яка успішно протидіє повітряним атакам противника. Система включає:
- Перший рубіж оборони у морі, де морські підрозділи з зенітних кулеметів збивають ворожі цілі, ризикуючи життям.
- Великі зенітно-ракетні системи, що полюють на балістичні та крилаті ракети.
- Засоби ППО ближньої зони та низьких висот: “Гепарди”, гармати С-60, ПЗРК, мобільні вогневі групи.
- Окрема подяка ентузіастам малої авіації, які на спортивних літаках Як-52 полюють на “Шахеди”.
У результаті бою 1 вересня було збито або подавлено 141 “Шахед”, “Гербера” та “Пародія” зі 174, що атакували Одесу. Три “Бандеролі” не досягли цілей. На жаль, два “Іскандери” та дві Х-59 уразили об’єкти.
Ворожі БПЛА над Чорним морем часто збираються в групи і рухаються до визначених районів. Нерідко в районі поблизу берега баражує дрон-ретранслятор, який є ключовим елементом мережі MASH, що використовується ударними БПЛА. Це дозволяє коригувати план атаки та нарощувати зусилля в районах цілей.
Чому російська ударна авіація наближається до берега на 90-100 км?
Відсутність активної участі українських винищувачів та використання далекобійних ракет Patriot проти ворожих літаків залишаються питаннями. Участь літаків ДРЛВ Saab 340 AEW&C у відбитті повітряних атак невідома. Патрулювання таких літаків над безпечними територіями України дозволило б здійснювати дальнє радіолокаційне виявлення та управління, залишаючись недосяжними для ворожих винищувачів.
Щодо повітряних боїв, то для ефективного прикриття Одеської області російським винищувачам достатньо діяти з рубежу в 150 км від берега, оскільки дальність стрільби ракет Р-37м становить до 400 км. Однак, реалістичніше вони діють з рубежу 50 км, але це робить їх мішенями для українських ЗРК або ставить під загрозу повітряного бою з українськими пілотами на F-16. Російські пілоти, ймовірно, не готові підходити ближче 30 км до берега. Тому їхні винищувачі прикривають ударну авіацію, залишаючись на відстані понад 100 км.
Українські винищувачі, що мають на озброєнні ракети AIM-120, можуть уражати противника на відстані 50-120 км. Хоча AIM-120 програє Р-37м в дальності, вона має швидкість Mach 4 і здатна вражати маневруючий літак. Важливою умовою успіху є можливість побачити противника першим та здійснити пуск, що потребує роботи Saab 340 AEW&C. AIM-120 також є мережецентричною ракетою, здатною приймати стороннє цілевказання.
Якби біля Одеси чергували батареї Patriot, вони б тримали ворога на відстані 70-100 км, змушуючи його скидати плануючі бомби над морем. Якби Україна мала винищувачі JAS 39 Gripen C/D з ракетами “Метеор”, вони б могли діставати противника на 200 км.
На даний момент українським пілотам фізично бракує засобів для ведення повітряних боїв на максимальних дальностях з прийнятним рівнем ризику.
Успішність протидії російським повітряним атакам на Одещину залежить від таких чинників: ефективності системи ППО Повітряного командування “Південь”; індивідуальної майстерності обслуг зенітних засобів (зокрема “Гепардів”, мобільних вогневих груп та стрільців з ПЗРК); ініціативності адміністраторів об’єктів інфраструктури та дисциплінованості населення, яке має відповідально ставитися до сигналів оповіщення та не публікувати інформацію про результати ударів і роботу ППО.