Ювілей зі сльозами на очах
Цього травневого дня, коли природа відроджується до життя, рівно 40 років тому цей світ залишили двоє чудових ізмаїльців – Сергій Олександрович Малаховський та Іоктан Назарович Григоренко. Дві талановиті людини, дві творчі долі, дві гордості міста на Дунаї.
Сергій Малаховський
Сергій Малаховський – особистість для Ізмаїла знакова. Сьогодні у сфері культури, мабуть, не знайдеться жодної людини, якій не відоме ім’я цієї людини. Тому зовсім не випадково, що нинішній Дитячій школі мистецтв, будівля якої з’явилася у нашому місті завдяки Малаховському, і де він був директором музичної школи, у 2012 році було надано його ім’я.
До Ізмаїла Малаховський приїхав у 1958 році після закінчення Одеського музичного училища. Трудову діяльність розпочав з посади викладача дитячої музичної школи, а вже за чотири роки молодий фахівець очолив цю установу культури.
Мабуть, одним із головних здобутків цієї людини було будівництво нової сучасної музичної школи на проспекті Леніна. Власне, це будівництво було його ініціативою. За типовим проєктом майбутньої школи Сергій Олександрович їздив до столиці Азербайджану, міста Баку. А коли вдалося роздобути документацію та розпочати будівельні роботи, весь свій вільний час він проводив на цьому об’єкті. Так у нашому місті з’явилася друга дитяча музична школа (у 2002 році навчальний заклад було перетворено на Дитячу школу мистецтв).
За словами колег, Малаховський був справжнім трудоголіком, людиною кипучої енергії, яка постійно фонтанувала новими ідеями. Йому належала заслуга у формуванні високопрофесійного колективу педагогів-однодумців. А ще він, сам будучи творчою людиною, всіляко підтримував талановитих людей, чи то педагогів, чи то учнів.
Заслуг цієї людини не перерахувати. За час своєї роботи Малаховський створив чотири самодіяльні музичні колективи, які були відомі не лише в Ізмаїлі, а й за його межами. Сергій Олександрович був ініціатором створення міського духового оркестру і був його керівником. Саме з його ініціативи у місті було відроджено традицію проведення концертів духової музики у парках та на відкритих майданчиках. Саме Сергій Малаховський зібрав найкращу в місті фонотеку та бібліотеку музичної літератури, за які педколектив школи вдячний йому й донині.
Багато учнів Малаховського з роками присвятили себе музиці професійно, а деякі сьогодні працюють педагогами Дитячої школи мистецтв. Яскравим прикладом може бути колишня випускниця школи, а нині її викладач Олена Дмитрієва. Окрім викладацької діяльності, ця талановита жінка керує муніципальним ансамблем скрипалів «Натхнення», носить високі звання заслуженого працівника культури України та заслуженого діяча мистецтв Молдови.
Сергій Малаховський пішов з життя рано, але добра пам’ять про цю неординарну людину живе і сьогодні, через чотири десятиліття після її відходу в інший світ.
Іоктан Григоренко
Близько півстоліття минуло з того моменту, як горизонт культурного життя Ізмаїла осяяло таке явище, як ансамбль пісні та танцю «Дельта». Це був практично перший самодіяльний колектив міста, який здобув звання «народний». Справжній розквіт колективу припав на 1980-ті роки, коли після закінчення навчання в Одеській консерваторії його керівником і хормейстром став Іоктан Григоренко.
Іоктан був справжнім самородком із дитинства. Досить зазначити, що ще у 16-річному віці під час обласного огляду художньої самодіяльності хлопчик привернув увагу досвідченого одеського музиканта, який переконав юнака вступити спочатку до музичного училища, а потім до консерваторії за класом хормейстерства. Після закінчення вишу Іоктану Григоренку було зроблено чимало пропозицій попрацювати у великих культурних центрах України. Однак він обрав Ізмаїл.
Основу репертуару ансамблю пісні та танцю «Дельта» складали народні пісні та танці, насамперед українські. Втім, були в ньому й твори радянських композиторів та хореографів. Багатьом нашим землякам старшого віку до сьогодні пам’ятна вокально-хореографічна композиція колективу «А у нас на Одещині вишні цвітуть», яка була консерваторською дипломною роботою Григоренка та мала незмінний успіх у глядача.
У період розквіту ансамблю його чисельний склад сягав близько ста осіб, включаючи керівників, музикантів, вокалістів та танцюристів. Зауважу, що міська влада приділяла величезну увагу підтримці колективу, регулярно виділяла кошти на пошиття костюмів, виготовлення декорацій та оплату творчих відряджень.
Сказати, що колектив «Дельти» мав в Ізмаїлі велику популярність, – значить не сказати нічого. Ансамбль був незмінним учасником міських свят, збірних концертів та традиційного фестивалю мистецтв «Дунайська весна». А ще колектив виступав із концертами на Одещині та в інших областях України, у Молдові та Румунії. У Києві удостоювався честі виступати на ВДНГ із творчим звітом, а також був героєм телепередач Одеської телестудії.
На самому піку своєї професійної затребуваності у 1986 році через трагічну випадковість Іоктан Григоренко помирає. Смерть обох талановитих творчих людей та чудових керівників розділила лише доба – між 8 та 9 травня 1986 року. Згадаймо їх із глибокою вдячністю!
Ігор Огнєв
• Сергій Олександрович Малаховський – на віньєтці випуску у дитячій музичній школі 1962-1963 навчального року. Це перший знімок у статусі директора.
• Ансамбль «Дельта» під час візиту на ВДНГ у Києві. Травень 1981 року. Іоктан Григоренко – у чорному костюмі на задньому плані ліворуч.
Подробиці можна знайти на сайті: izmail.es