В кінці серпня LB.ua взяв інтерв’ю у заступника генерального директора київського науково-методичного центру охорони пам’яток Державного історико-архітектурного заповідника (ДІАЗ) «Стародавній Київ» Романа Маленкова. Поміж іншим обговорювали й Києво-Могилянську академію, точніше, історичні пам’ятки на її території.
Керівництву НаУКМА та її президенту Сергію Квіту Маленков висунув дві претензії. Перша стосувалася долі Богоявленського собору, де почались розкопки, але їх зупинили. Друга звучала як звинувачення у доведенні пам’яток архітектури до плачевного стану. Надавши можливість висловитися Маленкову, ми не могли не вислухати і його опонента. Сергій Квіт погодився на зустріч і виклав свою позицію.
«Перевірки — частина перманентного рейдерського тиску на наш університет з боку київської влади»
Пане Сергію, вам закидають, що Києво-Могилянська академія не пускає на свою територію представників Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Точніше, ви нібито уникаєте спілкування з міською владою, оскільки ДІАЗ — комунальній структурі, Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій. Поясніть, будь ласка, що відбувається?
Почнімо не з перевірок. Вони є наслідком перманентного рейдерського тиску на наш університет із боку київської влади. Тому в серпні 2026 року ми були змушені звернутися до правоохоронних органів. На мій погляд, головна проблема полягає в неповазі київських функціонерів до Національного університету «Києво-Могилянська академія» як освітнього закладу. Хоч саме з НаУКМА почалося реформування української системи вищої освіти після 1991 року.
В чому полягає неповага?
В тому, що для нинішньої влади Академія — це просто окремі будівлі на Подолі, які можна використати в сумнівних бізнес-проєктах. За роки Незалежності ми не одержали жодної допомоги від міста Києва на реставрацію, дослідження чи збереження цієї справді унікальної історичної спадщини. Так само в бюджет НаУКМА як державного університету ніколи не закладали грошей на виконання подібних завдань.
Роман Маленков: «На території НаУКМА, можливо, похований гетьман Сагайдачний. Але ми можемо про це і не дізнатися»
Але гроші не головна перешкода для збереження і догляду за архітектурним ансамблем Братського монастиря. (Братський монастир був знищений більшовиками у двадцятих роках. Його ансамбль включає Староакадемічний корпус НаУКМА, Братські келії, будинок настоятеля та фундамент Богоявленського собору, розташований під землею на території Академії, — Ред.).
Проблема в розділенні ще за радянських часів історичної території НаУКМА між державною і комунальною власністю. Ми маємо розпорядження голови Верховної Ради України № 1570-XII від 19 вересня 1991 року, де дослівно йшлося про відновлення Києво-Могилянської Академії «на її історичній території як незалежного вищого навчального закладу під назвою Університет “Києво-Могилянська Академія”».
Хочу наголосити окремо: оцей концепт «історичної території» є вкрай важливим, і надалі ми ще до нього повернемося.
У 1993 році ті історичні будівлі архітектурного ансамблю Братського монастиря, які перебували у комунальній власності, були передані в користування відродженому університетові на підставі безстрокових орендно-охоронних договорів. Всі вони перебували в аварійному стані, переважна більшість — навіть без дахів. Але «були передані» – це не зовсім точний вислів. Бо ще у 1990-ті роки комунальні організації гальмували передачу НаУКМА цих будівель.
Староакадемічний, або Мазепин корпус Академії. В ньому реставраційні роботи, каже Квіт, тривали й тривають навіть під час повномасштабного вторгнення.
Я знаю, що у вас був суд із Леонідом Черновецьким за ці будівлі, проте це було вже значно пізніше.
Власне, історія тягнеться з 1990-х. Саме тому, що будівлі комунальної власності були передані НаУКМА здебільшого на папері, команда тодішнього мера Леоніда Черновецького у 2008 році зробила спробу буквально «капіталізувати» Будинок настоятеля, просфірні та Братські келії.
Тобто що сталося? Департамент комунальної власності КМДА зняв їх з балансового обліку Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використання пам’яток історії, культури і заповідних територій (а ця структура підпорядковується Департаменту охорони культурної спадщини при КМДА) і поставив ці пам’ятки на баланс клінічної лікарні № 15 Подільського району.
При цьому вони були поставлені на баланс як дві звичайні будівлі під назвами «адміністративний будинок» та «харчоблок». З них були виламані охоронні таблиці. У відповідь ми мусили звернутись до суду. Внаслідок понад трирічних судових розглядів у 2008–2012 роках університет зрештою наполіг на тому, щоб обидві будівлі були повернуті на баланс КНМЦ.
Тобто будівлі були на балансі у КНМЦ. І були у Могилянки у безстроковій оренді. Потім КМДА знімає їх з балансу КНМЦ і передає лікарні. Все так?
Так, але це не кінець історії. Бо був ще один рейдерський крок: спроба КНМЦ після Революції Гідності розробити проєкт реставрації Будинку настоятеля в порушення чинних правил, тобто не ставлячи до відома Києво-Могилянську академію. І зрозуміло чому: там була передбачена кухня. Оскільки Будинок настоятеля виходить на вулиці Сковороди і Волоську, там мав би відкритися ресторан або кав’ярня.
Для цього КНМЦ відкинув проєкт реставрації Будинку настоятеля, який готувався з ініціативи НаУКМА. Але зміна цільового призначення цієї пам’ятки є неприйнятною. Ми вважаємо, що ці дії були спрямовані на усунення НаУКМА від участі у реставрації Будинку настоятеля та просфірні, аби згодом розмістити у цих будівлях іншу юридичну особу, для потреб якої і створювалась нова проєктна документація.
Зліва від Сергія Квіта — Новоакадемічний корпус НаУКМА, а просто за спиною – «Циркульний» корпус НаУКМА, зведений у ХІХ столітті. А показує Сергій Миронович у бік інших пам’яток.
Гаразд, а ви як бачили використання цих будівель?
Могилянська концепція передбачає створення в Будинку настоятеля філософсько-богословського хабу з відповідними кафедрами, спеціалізованою бібліотекою, залою для публічних дебатів (які регулярно відбувалися у Старій Академії) та аудиторіями. Зараз єдина не відреставрована історична будівля Архітектурного ансамблю Братського монастиря. Причина дуже проста: ми досі не змогли одержати від КМДА необхідні права замовника.
А як реставрували інші пам’ятки? Ви казали, що гроші ані від міста не надходили, ані були закладені в бюджет НаУКМА.
Ми самі відреставрували інші історичні будівлі Києво-Могилянської академії. Роботи у Староакадемічному (Мазепиному) корпусі тривають навіть під час повномасштабної війни. Для цього ми знаходили гроші з різних джерел. Зміцнили конструкцію будівлі, завершили зовнішні роботи. Тепер ми б хотіли знайти одного спонсора на завершення всіх внутрішніх робіт, включно з мережами та оздобленням приміщень.
Зусиллями НаУКМА на університетській території діють дві церкви, які належать до Православної церкви України: Благовіщенська і Святодухівська. Інші історичні будівлі використовуються для навчання, наукових досліджень і зберігання бібліотечних фондів.
Сергій Квіт: «Сьогодні працедавці не замовляють підготовки фахівців, не беруть участі у створенні освітніх програм»
На цьому, однак, пригоди не завершилися. Департамент охорони культурної спадщини намагався позбавити НаУКМА права користування історичними будівлями Братського монастиря. А для цього нас примушували до переукладання чинних безстрокових орендно-охоронних договорів. Тут нам стали у пригоді доповнення до прикінцевих положень закону України «Про оренду державного та комунального майна», ухвалені Верховною Радою України 2023 року, де вказано, що укладені до набрання чинності цим законом договори продовжують діяти на умовах, на яких були укладені.
Маєтність шляхтянки Галшки Гулевичівни (Єлизавети Гулевич). Цей будинок вона, за легендою, передала Академії в дар у 1615 році.
«Це виглядає як рейдерський крок до втілення “туалетної схеми”»
Ви сказали, що єдина невідреставрована будівля — Будинок настоятеля. Але вам також закидають відсутність проєкту реставрації Братських келій.
Так, це ще одна історія: твердження ДОКС, що НаУКМА не має проєкту реставрації Братських келій. Таку інформацію поширювали у 2022–2023 роках, хоча сам Департамент свого часу погоджував цей проєкт. У якийсь момент нам вдалося знайти спільну мову з теперішнім керівництвом Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Наш університет офіційно передав ДОКСу проєкт реставрації Братських келій, якого, очевидно, Департамент із якихось причин раніше позбувся. Навзамін ми одержали реставраційний проєкт Будинку настоятеля, про який я вже казав — з кухнею, яка, вочевидь, передбачала ресторан абощо.
Наступний агресивний крок Київської влади щодо нашого університету — закріплення потайки у 2024 році за лікарнею № 15 земельної ділянки в обхід НаУКМА та чинних процедур. Тобто університет не лише не повідомили про ці дії, які, як виявилось, тривали багато років, але також не одержав зрозумілих пояснень щодо причин і походження цього «проєкту». Контури вилученої ділянки дивним чином охоплюють найдавніші історичні будівлі Києво-Могилянської академії, вже відреставровані НаУКМА та задіяні в освітньому процесі. Її можна знайти на кадастровій карті.
Тобто уявіть, що відбувається. Ви перебуваєте всередині, наприклад, корпусів поварні чи збудованої Петром Могилою трапезної, де розташовувалася найбільша в Києві академічна бібліотека. Це означає, що ви — на території Академії. Але щойно ви робите крок назовні, то дивним чином опиняєтеся… в комунальній лікарні! Це нагадує «туалетну схему» оформлення земельних ділянок в Києві, бо ця ділянка простягається від самої лікарні до закинутого сараю, який ще з радянських часів іменується пральнею в документах цього комунального закладу.
А що з Богоявленським собором? Ваші опоненти кажуть, що ви поставилися до нього недбало і непослідовно: розпочали розкопки і припинили. А там буцімто — чи то біля фундаменту собору, чи в якійсь окремій крипті — є останки самого гетьмана Сагайдачного.
У 2022–2023 роках Департаментом охорони культурної спадщини КМДА внесено «залишки Богоявленського собору Києво-Братського монастиря» до переліку об’єктів культурної спадщини Києва і оформлено їх як пам’ятку — увага! — культурної спадщини місцевого значення. Для нас це виглядає як підозрілий і так само рейдерський крок до втілення ще однієї «туалетної схеми». А полягає цей рейдерський крок у документальної фіксації такого собі комунального «стовпчика» на землі, закріпленій за НаУКМА.
В чому полягає «комунальний стовпчик»? В тому, що пам’ятка — місцевого значення? Тобто міська влада може пред’явити на неї права?
Так. Адже пам’ятка, пов’язана з іменами Петра Сагайдачного та Івана Мазепи, повинна мати національне, а не місцеве значення. І саме тому — далі я дозволю собі довгу цитату з канцеляризмами — «з метою забезпечення цілісності зазначеної пам’ятки історії національного значення, належного використання об’єктів нерухомого майна, що входять до її складу, подолання розриву між фактичним користуванням окремими об’єктами та повноваженнями щодо управління ними, а також створення умов для їх комплексного управління та убезпечення пам’яток Архітектурного ансамблю Братського монастиря від приватизації, відчуження, передачі в заставу, іпотеку або іншим способам відчуження», 24 липня 2026 року до Верховної Ради був внесений законопроєкт №15445 «Про забезпечення цілісності та особливості правового режиму Комплексу споруд Києво-Могилянської академії та ансамблю Братського монастиря».
Простіше кажучи: цей закон про те, щоб усі історичні пам’ятки на території Академії набули національного значення?
Саме так. І щоб ми могли дбати про всю історичну територію Академії разом із міністерством культури й іншими центральними органами державної влади. А відповідати за неї перед урядом і парламентом, а не бути заручником сумнівних маніпуляцій із боку ділків, яких навіть важко ідентифікувати. Адже у вивченні, збереженні та належному представленні історичної спадщини Києво-Могилянської академії зацікавлена вся українська нація. Тому це також завдання держави, що свідчить про високу актуальність законопроєкту №15445.
Святодухівська церква, також відреставрована зусиллями НаУКMA. На початку 1990-х років вона була без даху і тут жили собаки, — каже Квіт. Дуже ймовірно, що саме в цій будівлі, спорудженій Петром Могилою, відбувалися перші заняття у Старій Академії. Тут же тоді розміщувалася церква Бориса і Гліба.
І ось тепер можемо повернутися до перевірок. Вони розпочалися після 24 липня 2026 року, тобто у відповідь на реєстрацію законопроєкту №15445. Бо в разі його ухвалення історична територія Києво-Могилянської академії може повністю перейти до державної власності, тобто стати недосяжною для сумнівних бізнес-проєктів.
Слухайте, але ж перевірка — це нормально? Міська влада може оглянути своє майно, яке передано Академії в безстрокову оренду?
Перевірки бувають плановими і позаплановими. Але в демократичній країні ніхто не може увірватися до вас без належних підстав. Тим більше, що за понад 30-річну історію відродження Києво-Могилянської академії ані КНМЦ, ані ДОКС жодного разу не поцікавилися станом історичних будівель, якими користується Могилянка. Ми докладно описали цю ситуацію у «Зверненні НаУКMA до органів державної та місцевої влади», а також у зверненні до правоохоронних органів.
Стосовно суджень добродія Романа Маленкова про Києво-Могилянську академію, то йому, як службовцю на посаді, було б добре не фантазувати, а хоч іноді консультуватися з професійними істориками та археологами, знати назви і номери будівель, а також краще вивчити контекст. Починаючи з того, що комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» не «розпочинає розкопки», як каже пан Маленков, а звернувся до нас із проханням закласти розвідувальний шурф.
Це було потрібно, щоб уточнити реальне розташування контурів фундаментів Богоявленського собору у співставленні з наявними картами. Ми погодилися за умови обов’язкової участі фахівців Інституту археології та кафедри археології НаУКMA. Це завдання було виконано.
І що показали розкопки?
Зараз ми до цього підійдемо. Поки що хочу зауважити, що створений у 2018 році «Центр консервації предметів археології» нічого в Києві не законсервував. Зокрема, він ігнорує ті пам’ятки часів Київської Русі, які безнадійно руйнуються. Серед них Південний палац київського дитинця, фундаменти церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Для цього ця організація не має ні грошей, ні професійних спроможностей.
А згаданий у вашій публікації благодійний фонд «Великий Льох» поширює завідомо неправдиву інформацію, що НаУКMA нібито збирається незаконно будувати на фундаментах Богоявленського собору Медичну школу, розсилаючи її зокрема кожному члену Наглядової ради НаУКMA. Ми вже відреагували на ці інсинуації роз’ясненнями.
На нашу думку, яка узгоджується з позицією науковців, вся історична територія Києво-Могилянської академії потребує ретельних досліджень. Адже ми не знаємо навіть точного розташування всього комплексу Братського монастиря та Академії у перші десятиліття їхнього існування. Перші відомі дослідникам описи (а не принагідні окремі згадки) своєї історичної території Академія зробила у 1780-х роках, і вони дають уяву про номенклатуру більшості споруд, але не точний план території.
«Сагайдачний був похований “при Братській церкві”, а не “в” ній»
Найбільш інтригуючий момент стосується поховання — ймовірного поховання! — Сагайдачного. І важко не погодитися з Маленковим у тому, що українцям невідомо, де поховані Богдан Хмельницький, Іван Мазепа (відомо лише, де похований Петро Дорошенко — у Росії), тож віднайдення могили Петра Сагайдачного було б сенсацією.
Тут також важливо звертати увагу на нюанси. За достовірними письмовими джерелами XVII століття Петро Сагайдачний був похований на Подолі «при Братській церкві», а не «в» церкві. Дослідники ще в XIX століття справедливо звернули увагу на те, що може йтися взагалі не про Богоявленський храм, адже він на час смерті Сагайдачного ще не був завершений. На той час на території Братського монастиря, найвірогідніше, було три дерев’яні церкви.
Точної локації цієї церкви ми не знаємо; є різні припущення. Невідомо, чи була при храмі рідкісна для дерев’яних церков крипта. Тепер же, не надаючи документальних доказів й ігноруючи наукові знання, висувають припущення, що гетьмана поховали у завершеній за кілька років по його смерті дерев’яній Братській церкві.
Братські келії
Братський храм зазнав руйнувань уже через кілька десятиліть і невідомо, як його розташування співвідносилося з новим — уже кам’яним — Богоявленським собором. Залучення інформації Івана Нечуя-Левицького із повісті «Хмари» як достовірного доказу видається нерезонним.
Можу припустити, покликаючись на істориків, що це художній прийом або письменник переплутав бачену під час навчання в Духовній академії дошку Василеві Григоровичу-Барському на стіні собору із дошкою Сагайдачному. Ми маємо наукові описи й розвідки того самого часу, в яких однозначно йдеться про відсутність найменшого сліду поховання Сагайдачного (наприклад, у праці Миколи Закревського).
Епіфаній проголосив гетьмана Петра Сагайдачного покровителем українського війська, – Мінкультури
До того ж, у 2021 році Ксенія Бондар проводила георадарні дослідження саме там, де розташований фундамент згаданої у «Хмарах» південної стіни храму. В опублікованих результатах свого дослідження авторка не повідомляє про якісь аномалії, що їх можна потрактувати за поховання.
У ХІХ–ХХ століттях на рівні чуток, або ж не опертих на достовірні джерела наукових припущень, було запропоновано не менше п’яти неточних локацій можливого поховання Сагайдачного. Нині більшість із них забудовані спорудами пізнішого часу.
Тобто продовжувати розкопки немає сенсу?
Чому ж… Насправді це має лише заохочувати нас до подальших історичних та археологічних досліджень, у ході яких можна зробити багато важливих відкриттів, зокрема, щодо часів Київської Русі. Однак не можна ставитися до археологічних розкопок як до намірів викопати ще одну яму. На це потрібні серйозні ресурси.
Єдина невідреставрована пам’ятка на території НаУКMA — Будинок настоятеля.
Якщо знайдені артефакти відразу можуть бути поміщені в музеї, то залишки конструкцій та підземних ходів, які можуть бути відкриті на території академії, потребують негайної реставрації, консервації та музеєфікації згідно з детально підготовленими проєктами. Тому наступний крок до збереження, убезпечення від відчуження, приватизації, зміни призначення чи навпаки, подальших досліджень історичної території Києво-Могилянської академії, — це передача її в державну власність.