Сьогодні близькі, друзі та колеги провели в останню дорогу заступницю начальника Центру міжнародного співробітництва та стратегічних комунікацій УДО, Валентину Савіцьку, яка загинула внаслідок удару РФ по Київщині 24 липня.
У зворушливому дописі її чоловік, керівник Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI Ігор Соловей, підкреслив, що хотів би, аби всі знали, якою була його Валя.
«Прагну, щоб ви всі усвідомлювали, якою була моя Валя. Щоб знали і запам’ятали саме такою. Неймовірно світлою, доброю, чуйною і прекрасною дівчиною. Водночас – справжнім полковником: завжди робила мені зауваження своїм тоненьким пальчиком і наполягала на повазі до тебе як до фахівця. І ти справді була найкращою тут… Кохав, кохаю і завжди кохатиму! Ти – найкраще, що трапилося в моєму житті… І тепер не уявляю, як жити далі без тебе… Наглядай за нами з небес, будь ласка, так само турботливо, як ти вмієш», – написав він.
Смерть Валентини Савіцької стала шоком не лише для тих, хто добре її знав, але й для тих, хто бодай раз працював із нею над проєктом чи спілкувався на заходах.
Церемонія прощання з Валентиною відбулася 26 липня у Києві. У Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі зібралося кілька сотень людей – рідні, близькі, колеги, волонтери. Ті, хто знав Валю багато років, і ті, хто перетинався з нею у численних справах, які вона за своє недовге життя встигла започаткувати.
Поки лунали проникливі слова панахиди під куполом собору, на великому екрані транслювалися світлини, де молода жінка усміхалася, сповнена світла, радості та життя.
Такою її згадували усі присутні.
«Хочу подякувати батькам за те, що виховали небайдужу, ініціативну та справжню людину, якою її знали всі співробітники», – зазначив начальник Управління державної охорони України Олексій Морозов.
«Через свою скромність Валя не афішувала певні вчинки, які робила після служби – це підтримка дітей, чиї батьки загинули на війні, дітей з інвалідністю, паліативних дітей, це евакуація дітей з прифронтових територій. Про все це вона не говорила, але ці дії робили її для мене великою особистістю», – наголосив представник Світового конгресу українців.
Після прощання у столиці траурний кортеж вирушив до Житомира – на батьківщину Валентини. Місцевий Будинок офіцерів ледве вмістив усіх бажаючих віддати останню шану землячці. Житомиряни, які знали Валентину змалечку, були свідками її зростання, також були одностайні: з її загибеллю світ став похмурішим.
«Ця людина робила стільки добра для всіх, хто був поруч. Це якась магія. Я не знаю, що їй не вдавалося. Пам’ятаю її з дитинства – вона писала вірші, була зіркою в школі. У неї все виходило. Вона – втіха для своїх батьків і велика гордість, і я не уявляю, як її батько далі житиме», – розповіла Укрінформу Людмила Чубинська, троюрідна сестра Валі.
«Вона була дуже гостинною. Любила життя, любила людей. Дивлячись на неї, я мала враження, що вона, знаєте, як кажуть, поспішала жити. Я їй і казала: «Ти постійно біжиш, біжиш, ти в русі». На що Валя відповідала, що так звикла. Одного разу так і сказала: «Я дуже люблю це життя, і ми маємо бути вдячними Богові за кожен прожитий день»», – згадує свої розмови з Валентиною її подруга Катерина.
Жінки познайомилися ще за часів, коли Валентина відкрила у Житомирі «Студію краси та свята «Бджілка». Відтоді приятелювали, а батьки Валі, відомі садівники, допомагали її друзям порадами щодо садівництва.
Валентину Савіцьку поховали на Корбутівському міському цвинтарі Житомира.
Укрінформ також зібрав спогади колег-журналістів, комунікаційників, посадовців, депутатів. Усі відзначають її професіоналізм, інтелігентність, розум, патріотизм і внутрішнє світло, яке вона випромінювала.
Генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий зазначив:
«Валюша була надзвичайно світлою і доброю. В Укрінформі її тепло відчував кожен. Ми розділяємо цей біль і сумуємо разом із родиною Валі. Глибока шана й низький уклін батькам за виховання сильної, щирої та відданої Україні доньки. Світла пам’ять неймовірній людині».
«Валя була хорошою подругою для всіх нас в Укрінформі. Вона дуже вболівала за свою роботу, щиро переживала – їй ніколи не було байдуже, – написала заступниця генерального директора Укрінформу Ганна Василенко. – Але, мабуть, визначальною рисою Валі була любов. Увесь кабінет миттєво наповнювався світлом любові, щойно вона заходила до нас. І ще вона мала дуже міцну віру в людей. Цієї віри було достатньо, щоб ти й сам починав вірити в себе. Сьогодні ми молитимемося, щоб там, де ти зараз, було багато світла. Щоб ти більше не відчувала страху й болю. Нехай Господь тримає тебе близько біля Себе, а ти оберігатимеш нас із небес».
«Мені довелося працювати з Валею над одним проєктом. Професійна, тактовна, розумна, усміхнена та елегантна. Завжди її такою пам’ятатиму», – поділилася журналістка Укрінформу Тетяна Пасова.
«Вона працювала на благо України. Любила її всім серцем. Ми дружили дуже близько. Вона – подарунок життя. Була неймовірно світлою людиною. Такою, яка може огорнути всіх своєю посмішкою, теплом, ніжністю, крилами. Ну як так?!!! Люблю тебе дуже. Досі думаю, що це якась помилка… Згадайте всі, хто знав Валю, добрим словом. Вона на це заслуговує!» – написала засновниця Gov Club, колишня радниця прем’єр-міністра Світлана Котляревська.
Народна депутатка України Ірина Геращенко сказала:
«Дуже молода. Розумна і справжня. Велике горе і втрата для вашої родини і друзів, усіх, хто знав пані Валентину».
«Я просто в це не можу повірити. Сьогодні від ракетного удару рашистів загинула Валентина Савіцька. Світла людина та сильний професійний комунікаційник УДО. Світла пам’ять. Великі співчуття чоловіку, Solovey Igor, дітям, близьким, колегам… Ми не були близькими подругами, але в роки війни познайомилися і часто зустрічалися на якихось заходах, щось обговорювали, часто на професійні теми… От випадок, коли радієш, зустрівши людину, як майже свою, рідну. Царство небесне Валентині. Смерть ворогам!» – написала шеф-редакторка групи видань «Детектор медіа» Наталія Лигачова.
«Перечитую наші повідомлення, згадую короткі зустрічі, теплі обійми… яких більше не буде… в голові рефреном «нажитися разом», яке так часто кажу своїм найдорожчим… Валя… не можу повірити! Не хочу вірити! Ти завжди вміла підтримати, вселити надію. Ти сама була профі і цінувала талановитих людей навколо. Ти ставила людей і державу на перше місце, віддавалася службі на всі 100. Solovey Igor правильно написав – ми всі осиротіли… Не можу навіть думати про біль, який відчувають Ігор, діти, близькі… співчуваю…», – написала комунікаційниця, радниця ексглавкома Валерія Залужного зі стратегічних комунікацій Людмила Долгановська.
Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко зазначив:
«Валентина Савіцька була професійною та світлою людиною. Це велика втрата. Щирі співчуття рідним та близьким».
У Головному управлінні розвідки підкреслили, що комунікаційники українського війська перебувають під прицілом російських терористів, оскільки самовіддано захищають свободу і правду. Там пообіцяли, що «за кожен воєнний злочин, скоєний проти українського народу, буде належна відплата».
Вічна та світла пам’ять!
Пам’ять Війна Війна з Росією