Лідер ОУН Андрій Мельник перепохований. Що далі? 25.05.2026 17:59 Укрінформ Сьогодні на Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася церемонія почесного перепоховання останків лідера ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії.
Ця, без перебільшення, значуща подія — перше урочисте перепоховання борця за незалежність на українській землі — пройшла за участі вищого керівництва держави: Президента Володимира Зеленського, Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, Прем’єр-міністра Юлії Свириденко та інших представників уряду, парламенту, Офісу Президента, громадськості, духовенства, військових та, звісно, «Пласту», активною учасницею якого була Софія.
Здавалося б, що тут незвичного? Президент вшановує пам’ять героя, чиї останки Україна нарешті повернула. Насправді, в умовах війни, вшанування на такому рівні — це безпрецедентний крок, який вимагає надзвичайних заходів безпеки і свідчить про найвищий ступінь поваги з боку держави до героя.
Відповідно, надзвичайно високою була й планка організації церемонії. Вона відбулася з дотриманням усіх військових почестей та ритуалів: військовий духовий оркестр, почесна варта.
Володимир Зеленський
Володимир Зеленський під час церемонії підкреслив важливість збереження історичної пам’яті та шани до видатних постатей, які з різних причин були поховані за межами України. Він акцентував на тому, що слова “повага до українських героїв” нарешті мають звучати повноцінно, а останки тисяч гідних українців — врешті-решт повернутися додому, в Україну, і бути належним чином вшанованими.
До речі, Президент підтвердив, що наступними до України будуть повернуті останки засновника ОУН Євгена Коновальця. “Ми вже розпочали роботу, щоб Євген Коновалець повернувся додому, і багато інших таких українців”, — сказав глава держави.
Заступниця керівника Офісу Президента Ірина Верещук, яка опікувалася перепохованням подружжя Мельників, повідомила, що дозвіл на перепоховання Євгена Коновальця вже отримано.
Тим часом голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зазначив, що наразі відомо про понад 11 тисяч українців, похованих за кордоном. “Це діячі, які боролися за українську державу. На сайті Українського інституту національної пам’яті ми їх постійно додаємо, шукаємо, будемо ще шукати”, — запевнив Алфьоров.
Олександр Алфьоров
Зі свого боку Верещук розповіла, що повертатимуть не лише борців за незалежність XX століття, а й діячів інших епох, зокрема Козаччини й навіть Київської Русі. “Чи знаєте ви, де похований Ярослав Мудрий?” — запитала вона журналістів. На наше припущення, що у Софії Київській, пані Ірина загадково посміхнулася. Водночас Алфьоров нагадав, що останки, наприклад, гетьмана Петра Дорошенка — перебувають у Росії.
Ірина Верещук
Щоб дійсно гідно вшанувати пам’ять героїв, безумовно, потрібен Національний пантеон. Зеленський у своїй промові нагадав, що дискусії щодо необхідності його створення тривають ще з 2019 року.
Верещук зауважила, що наразі триває робота над відповідним законопроєктом. “У нас зараз у планах — ухвалення закону про Пантеон, який визначить рамки, основні критерії, хто може бути похований, після якого року, після якого віку — це все буде прописано в законі. Ця рамка дасть можливість Кабінету міністрів ухвалювати, відповідно, нормативні правові акти. Постановами буде ухвалюватися рішення щодо кожного видатного українця чи українки”, — зазначила Верещук.
Отже, якщо такий закон буде ухвалено, останки видатних українських особистостей будуть перепоховані ще раз — тоді вже у Пантеоні. Тому перепоховання Андрія Мельника та його дружини Софії може бути не останнім. Це підтверджує й історик Вахтанг Кіпіані. “Повернення додому полковника українського війська, провідника ОУН Андрія Мельника відбулося. Дякую всім причетним з влади та громадського сектору, хто доклав зусиль. Поки місце спочинку на Національному військовому меморіальному кладовищі, а згодом — у Національному Пантеоні”, — написав він після церемонії у Фейсбуці.
Попри розбіжності щодо того, коли і де має з’явитися Пантеон, ні в кого немає сумнівів у його необхідності та важливості для української держави. Адже Національний пантеон героїв — це місце, де можна фізично доторкнутися до історії народу, його культури. Недарма Росія вже завдала ударів по пам’ятнику Степану Бандері у Львові, недарма зруйновано музей Григорія Сковороди на Харківщині та багато інших об’єктів, у яких “жила” наша культура та історія. Адже ця війна є, зокрема, війною за історію та ідентичність. Український Пантеон героїв, який би починався, приміром, від князя Володимира, точно б зруйнував російські історичні наративи і спростував би міф про давню імперію. Тому російські пропагандисти стільки уваги приділяють саме історичним моментам.
Заступник голови Координаційного штабу Андрій Юсов, відповідаючи на моє запитання, чи будуть повертати останки голови проводу ОУН Степана Бандери, запевнив, що ця робота ведеться без урахування російської пропаганди. “Це будуть українські рішення, ухвалені в Україні з урахуванням українських національних інтересів. На російську пропаганду зважати точно не будуть”, — акцентував Юсов.
Андрій Юсов
Поки складно сказати, наскільки успішним буде процес ухвалення закону про Національний пантеон героїв, як оперативно, і, сподіватимемося, без скандалів, під цей проєкт знайдуть гідне місце у столиці, але важливо, що ці визначальні для держави питання почали порушувати, а процес перепоховань героїв перейшов з дискусійної площини у практичну.
Тетяна ПАСОВА
Фото: Євген Котенко