У скрутні часи тема наближення кінця світу стає особливо актуальною. Люди шукають «знаки», з’являються нові «пророки» та ймовірні дати «кінця», на чому нерідко заробляють шарлатани. Натомість церква наголошує, що так званий апокаліпсис — це не привід для страху, а джерело надії.
То чи справді кінець світу означає фінал для людства? Чи сучасна ситуація не нагадує його? Чи «прихід звіра» може символізувати владу диктаторів? Чи можливо визначити дату апокаліпсису? І, зрештою, як до нього (не)підготуватися?
Про це розмовляємо зі священником ПЦУ, відомим православним блогером Юліаном Тимчуком.
Кінець світу часто уявляють собі так, як це показують у голлівудських фільмах – природні катаклізми, руйнування, випалена земля, загибель людей та всього живого. А що означає це поняття для християн?
У блокбастерах показують апокаліпсис і розповідають про тих, хто вижив. А в християнстві кінець світу – це завершення однієї реальності та початок абсолютно іншої – Воскресіння.
Тобто кінець світу не означає, що це кінець для людства?
Абсолютно. Вислів «кінець світу» часто сприймають так, ніби Бог одного дня знищить усе створене, а після цього залишиться порожнеча, ну, і, можливо, купка тих, хто вижив. Передання говорять про те, що кінець світу пов’язаний із Другим пришестям Христа та загальним воскресінням померлих. Це – початок вічності, остаточна перемога добра над злом, кінець смерті.
Думаю, що жахливі апокаліптичні картини, які бачимо в літературі, живописі, кіно, все ж натхненні Біблією. Наприклад, тим же «Одкровенням Іоанна Богослова».
В «Одкровенні» справді є моторошні образи, пов’язані з війною, голодом і смертю. Там йдеться про вогонь, ураження моря і водних джерел, загибель живих істот, затемнення небесних світил. А також в «Одкровенні» читаємо про такі страждання, через які люди будуть шукати смерті, але «не знайдуть її». Там є про «владу звіра», про переслідування вірних, про примус до поклоніння божкам і підкорення злу. І Христос зображений як Агнець із сімома рогами і сімома очима. Це справді лякає. І було б дивно, якби цими текстами не скористалися митці. Особливо, коли в реальному житті відбуваються війни, руйнування, епідемії, природні катаклізми, які вважаються ознаками наближення кінця світу. Люди панікують, і ці настрої ще й підігріває, скажімо, кінематограф.
Але Христос згадує і переслідування, і відступництво, і те, що через беззаконня «любов багатьох охолоне»…
Коли йдеться про «владу звіра», дехто проводить паралелі з політичною владою, з тоталітарними режимами, які існували й існують в наш час. Чи може диктатор бути тим «звіром» із пророцтва?
Ми не можемо конкретно сказати, що ця чи інша людина є дияволом чи тим «звіром», що має прийти в кінці світу. Диявол підбирає ключі до кожної людини, зокрема до церковної влади, до світської влади, до керівників великого бізнесу. І якщо людина не має в собі достатньо світла Божого, їй легко піддатися на спокусу. Навіть найжорстокіший тиран – не обов’язково диявол, навіть якщо він причетний до загибелі багатьох людей.
А як сприймати сучасні «пророцтва»? Справді нікому не дано знати, що наближається цей «момент Х»?
Пригадуєте, як «пророкували» кінець світу 2012 року, якщо не помиляюся, через те, що цим роком закінчувався календар майя. І люди перейнялися. На фоні цього Голлівуд створив фільм, який так і називався «2012». Автори заробили гроші, а кінець світу не настав…
У Біблії є вказівки, як реагувати на пророцтва і пророків. Важливо зрозуміти, що є джерела добрі і недобрі, тож треба зважати, звідки походить інформація. Крім того, вона має відповідати Євангелію, тобто не заперечувати Христового вчення. А якщо людина говорить про конкретну дату кінця світу – це суперечить євангельському вченню. Бо читаємо в Писанні, що ніхто не знає про день, коли настане кінець світу.
Здається, зайве будувати бункери… А як приготуватися до того Судного дня? І як позбутися страху?
Страх перед болем, утратою та невідомістю для людини є природним. Не слід цього соромитися. Але треба пам’ятати про те, що є християнська надія. І основою нашої віри є віра в Друге пришестя Ісуса Христа. І коли ми говоримо про кінець світу, не згадуючи Ісуса Христа, ми вже програли.
Про те, як підготуватися до цього дня, добре описано у Євангелії від Матвія. У ньому Ісус Христос розповідає апостолам про майбутнє світу, а далі розповідає їм три історії: про дів, які чекають на нареченого, відому притчу про слуг, яким довірено таланти, і притчу про Страшний суд, в якій Христос ототожнює себе з кожною голодною, спраглою, бездомною чи нужденною людиною. Ігноруючи чужу біду, люди відвертаються від Нього. І Господь каже: «Відійдіть від мене, бо я вас не знаю». Думаю, що тут захований ключ до того, як ми повинні жити. Голодного нагодувати, хворого та ув’язненого провідати… Сьогодні – це бути там, де ти потрібен: волонтерити, допомагати тим, хто потребує, не займатися хейтерством.
А ще – молитва, читання Євангелія, участь у літургії – таїнстві, без якого людина не живе повноцінно христоцентричним життям. Також – не тримати зла, відпускати образи, повернути чуже, вкрадене, припинити свідомо обманювати. А ще – подякувати, вислухати, приділити час ближнім, підтримати… Це, здається, зрозумілі, базові речі, але в них – істина.
І тоді зникне страх?
Розкажу вам історію. Якось мій знайомий, який є атеїстом, каже мені: «Ось ти священник, проповідуєш Євангеліє, а уяви собі, ти помираєш, а там – темніть. Ото ти розчаруєшся!» Я йому відповідаю: «Так, розчаруюся, бо чорний фон – це не те, про що я проповідую. А уяви, що помираєш ти, і все, про що я проповідую, виявиться правдою. Ото ти розчаруєшся! А ще зрозумієш, що міг прожити життя по-іншому».
Я наважуся припустити, що сьогодні – не останній час для світу. Світ може існувати ще і 1000, і 2000 років. Але наше земне буття закінчиться набагато швидше. Тож треба подбати про свою душу вже зараз, а не думати, коли настане Апокаліпсис.
Дізнатися більше на: lb.ua