Командування Повітряних сил регулярно інформує про напрямки та кількість засобів повітряного нападу в кожному ударі. Щодня в Україну летять ударні дрони практично всіх можливих типів. Якщо залишити поза увагою «Оріони», дрони-обманки «Пародія», розвідувальні «Гербери» й не зовсім дрони «Бандероль» і «Дань-Т», то в меню — Shahed-136, «Герань-2, 3, 4, 5». Постійно зростає частка реактивних моделей. Наприклад, 18 вересня їх було 46 зі 93, 19 вересня — половина зі 174.
Усе це повітряне сміття прибуває до нас з відносно стабільних напрямків: Орел (найпопулярніший), Курськ, аеродром «Міллерово» (Ростовська область), аеродром «Приморсько-Ахтарськ» (Краснодарський край), Донецький аеропорт, аеродром «Гвардійське» і мис Чауда (АР Крим).
Основний спосіб запуску більшості цих дронів — наземний, з рейкових або катапультних пускових установок. Часто такі установки мобільні — на вантажівках або пікапах. Це дозволяє діяти з непланових і непідготовлених районів, швидко зосереджуватися для пуску й розосереджуватися після нього. А якщо пуск першого типу, то виникає потреба в наземній інфраструктурі, так званих дронопортах.
Shahed-136 і «Герань-2» противник запускає з наземної рейкової установки. Типово до п’яти БпЛА на одній установці. Запуск відбувається за допомогою твердопаливного ракетного прискорювача (RATO). Прискорювач розганяє дрон до швидкості, достатньої для польоту, після чого відстрілюється — вмикається поршневий двигун зі штовхальним гвинтом.
«Герань-3» (виробництво зупинили, ворог дострілює залишки) і «Герань-4» (реактивний) також запускають з рейкових установок. Реактивні БпЛА потребують довших рейок (наприклад, дронопорт у районі Цимбулова Орловської області має рейки близько 80 метрів). Початкове прискорення — той самий RATO або аналог, запуск турбореактивного двигуна, відстріл прискорювача. Пускові установки для реактивних моделей зазвичай окремі й більш масивні.
«Герань-5» стартує як «Герань-4» з довгих рейок.
Росіяни опрацьовують можливість повітряного запуску — зі штурмовиків Су-25, ударних гелікоптерів Мі-28н (ескадрилья 39-го вертолітного полку противника з аеродрому «Джанкой» саме це і робить, запускаючи «Бандеролі» й нову крилату ракету «Дань-Т» з повітряного простору над Азовським морем). Повітряний запуск збільшує дальність польоту й ускладнює виявлення місця старту.
Дрони-приманки і дрони-розвідники, які ми лишили за дужками на початку тексту, також стартують з дронопортів і рухаються у складі ударних груп єдиною хвилею. Тобто наземна інфраструктура має бути розрахована і на їхній запуск також.
Який вигляд має типовий дронопорт?
Найбільшим сьогодні є дронопорт у селі Цимбулово Орловської області РФ. Донедавна на його місці було чисте поле.
Типова інфраструктура російського дронопорту складається з кількох основних елементів: пускові позиції (найважливіший складник), які включають стаціонарні рейкові пускові установки (катапульти). Їх може бути від кількох до 16 і більше. Інший елемент — довгі злітні смуги або дороги для запуску з мобільних установок на вантажівках.
Росіяни обладнують гаражі й ангари для зберігання БпЛА й реактивних прискорювачів: малі (на один-два дрони), середні (на п’ять і більше) й великі. Усе частіше місця зберігання обладнують у підземних бетонних спорудах. Необхідні відкриті стоянки, куди БпЛА викочують перед запуском. Потрібна зона підготовки й обслуговування — технічні майданчики або ангари для передполітної підготовки, місця монтажу бойових частин, перевірки електроніки, заправки, ремонтні зони (ангари або сховища).
Функціонування дронопорту забезпечує допоміжна інфраструктура: склади пального, бойових частин, запчастин, об’єкти енергопостачання (дизель-генератори, трансформатори, в Цимбулово — сонячні панелі для автономності). Усе це сполучається внутрішніми дорогами та під’їзними шляхами. Як на пристойному аеродромі (хоч безпілотна, але ж авіація!), мають бути метеостанція, вузол зв’язку, позиція підрозділу радіотехнічного й навігаційного забезпечення, вежа управління польотами, стоянки автомобільної техніки (включаючи мобільні пускові). Війна передбачає розгортання навколо дронопорту позицій ППО, охорони, спостереження, укриття для персоналу.
На великих об’єктах, як Цимбулово чи ДАП, можуть одночасно зберігати десятки і навіть сотні дронів.
Дронопорти або місця для запуску БпЛА розвідані на авіабазі Шаталово у Смоленській області, на аеродромі в Єйську Краснодарського краю, в інших місцях.
Зрозумівши, як готують до застосування ударні БпЛА, бачимо, що можна не лише перехоплювати дрони в повітрі вже над територією України або знищувати підприємства-виробники, але й активно впливати на місця їхнього зберігання, підготовки й запуску. Так, це складна задача, адже зруйнувати підземне бетонне сховище складно й затратно (у кожне окреме місце зберігання слід влучити балістичною чи крилатою ракетою, а краще кількома), до того ж запаси розосереджуються на великих площах, зокрема й поза межами дронопортів.
Найуразливішими виглядають стаціонарні пускові установки і злітні смуги/дороги. Але це не панацея, вони відновлюються досить швидко. А проте, це виграє час для нашої ППО й аварійно-рятувальних бригад, котрі відновлюють інфраструктуру життєзабезпечення України. З огляду на це такі удари доцільні.
Протиповітряні бої на півдні України показують, що дрони противника активно застосовують таку технологію зв’язку, як mesh. Mesh у російських БпЛА («Герань»/Shahed, «Гербера» й інші) — це децентралізована радіомережа, яка дозволяє дронам спілкуватися між собою та з оператором у реальному часі. Кожен дрон оснащений mesh-модемом (переважно китайського виробництва, наприклад, XK-F358 від Xingkai або аналоги). Модеми створюють динамічну мережу, коли кожен дрон виступає не лише приймачем, а й ретранслятором сигналу для інших. Тобто головного немає, кожен для кожного ретранслятор. Якщо один дрон збивають або сигнал глушать, то дані автоматично перенаправляються через інші вузли мережі (властивість self-healing, тобто самовідновлення). Це дозволяє значно збільшувати дальність керування дронами (до 150–175 км і більше від наземної станції), отримувати відео в реальному часі, змінювати маршрут і ціль уже під час польоту (у тому числі наводити на рухомі об’єкти: поїзди, техніку тощо), виконувати бойову задачу, навіть коли значна частина дронів знищена.
Якщо раніше більшість Shahed літала за заздалегідь запрограмованими координатами, то з mesh вони стали керованими, майже як FPV-дрони, але на великій відстані. Тому під час ударів, наприклад, по Одесі дуже часто інформаційні системи, що відображають повітряну обстановку, показують поодинокий дрон над морем, котрий і виконує до останнього функцію ретранслятора мережі mesh. Так і вибудовується мережа ретрансляції сигналів управління й телеметрії між КП БпЛА противника десь у Криму й ударними групами над українським узбережжям.
Не можна не згадати Білорусь та її гру в увімкнуті/вимкнуті вежі мобільного зв’язку. Наземні ретранслятори (радіовежі й антени мобільного зв’язку) на території філії недоімперії виконували і виконують роль наземних вузлів mesh-мережі. Вони приймають сигнал від операторів БпЛА або від дронів ближче до кордону, посилюють їх і передають далі вглиб України. Це дає противнику можливість керувати дронами над Києвом, північчю та заходом України, куди прямий радіозв’язок з території РФ не дістає. Додатковий бонус — якісний канал для відео й корекції маршруту.
Розвідка Держприкордонслужби й деякі інші обізнані джерела зафіксували кілька таких точок (зокрема в Гомельській області, поблизу кордону). Вони працюють на телевежах або подібних високих спорудах. У лютому й червні 2026 року їхню роботу вдавалося тимчасово зупиняти (у тому числі після ультиматуму Зеленського Лукашенкові). Періодично ретранслятори активують.
За оцінкою Сергія Бескрестнова, майже рік Сили оборони системно не працювали над протидією саме mesh-технологіям. Та й загалом лише засобами РЕБ проблему ретрансляторів на території Білорусі не вирішити. Як кажуть в НАТО, потрібні «спеціальні або кінетичні дії». Але політичні ризики таких дій сьогодні переважають потенційні здобутки.
«У нас поки немає рішення, що перестрибне “шахед”». Розмова з директором Фонду Притули про пошук засобів проти реактивних дронів
Тому Сили оборони мають і продовжують розвивати засоби РЕБ, здатні глушити mesh-зв’язок. Уже працюють спеціалізовані комплекси (наприклад, «Шатро анти меш» від Unwave та інші розробки), які можуть глушити канали між mesh-модемами на дальності від кількох сотень метрів до кількох кілометрів. Деякі розробки заточені саме проти mesh-мереж реактивних шахедів. Заглушений модем позбавляє дрон онлайн-керування, БпЛА переходить в автономний режим (політ за координатами) або починає виконувати стандартні маневри (коло, вісімка, те, що закладено в автопілоті на випадок втрати керування).
Бачимо, що вся ця пошесть не є нездоланною, але протидія їй — складна комплексна задача, не лише технічна, але й тактична.