Чому фемінітиви дратують і що стоїть за мовними суперечками 28.03.2026 10:30 Укрінформ Закінчення «-КА» як причина для розмов про ідентичність, виразність, політику і чому за відсутності чітких правил емоції не вщухатимуть
Останніми роками питання фемінітивів стало справжнім «подразником» або чутливим питанням для запеклих обговорень. Цікаво, що цей подразник опинився не стільки в області професійної лінгвістики, скільки в центрі політичних протистоянь. У суспільному просторі погляди часто стають протилежними: деякі кола ставляться скептично до активного введення фемінітивів, тоді як інші наполягають на їхньому широкому використанні.
Здавалося б, україномовні громадяни, які роками чули докори в «відсталості» чи «нерозвиненості» мови, мали б першими радіти новим формам. Це було б логічно: створювати власні терміни на заміну англіцизмам і так само впроваджувати і формувати фемінітиви. Однак сподівання не здійснилися. Натомість з’явилося багато охочих клеймувати фемінітиви як «негармонійні», видаючи власне суб’єктивне несприйняття за професійну компетентність. Чимало людей й досі дотримуються звичних радянських форм, відмовляючись від будь-якої «фемінізації» мови.
Для дискредитації фемінітивів сьогодні активно використовують ті ж способи, що й колись для боротьби з українською мовою в цілому: неправдиву інформацію та знецінення. Згадаймо хоча б «Азіровку»: Ніколай Азаров, за однією з думок, спеціально вживав спотворені слова, щоб зробити мову смішною, безглуздою. А його «однодумець» по втечі в Росію Алєг Царьов залякував слухачів «штрикалками» та «сильожилками», намагаючись показати новий правопис нелогічним та недосконалим. «Пілотка» та «послиця» – з тієї ж категорії.
Незважаючи на цей опір, з 2019 року фемінітиви в Україні стали офіційними. Словотворчі суфікси для позначення жінок (а їх не так вже й багато) задали темп публічній комунікації. Нацкомісія зі стандартів державної мови вперше з моменту утворення нової держави почала роботу над нормами мови, включаючи ці форми в офіційні сфери. Однак після зміни складу Комісії швидкість цієї роботи, за оцінками фахівців, зменшилася, що частково пояснюють складністю узгодження мовних норм і різними поглядами в науковому середовищі. Зокрема, уповільнилася робота внесення змін до Класифікатора професій. Ці зміни необхідні для того, щоб офіційно записувати у трудові книжки жінок у жіночих відповідниках: «журналістка» чи «уповноважена» (парадокс: досі Уповноважена із захисту державної мови, як і Уповноважена з гендерної політики, в офіційних документах мають чоловічу форму назви «уповноважений» саме через відсутність в класифікаторі жіночого відповідника).
Отже, ситуація залишається суперечливою. Нещодавня заява голови Нацкомісії Юлії Чернобров Укрінформу про «необов’язковість» використання фемінітивів знову збурила професійну спільноту. Саме це стало причиною для спеціальної дискусії: в Укрінформі відбулася пресконференція «Чому використання фемінітивів має значення», де експерти спробували визначити головні «дратівливі» моменти. Під час конференції членкиня Нацкомісії Наталія Мазур пояснила позицію органу. Комісія має затверджувати стандарти, базуючись на висновках Інституту української мови НАН України. Проте мова – це живий організм, і лексичні одиниці, зокрема фемінітиви, не підлягають суворій стандартизації так, як термінологія.