© Getty Images Чим ближче до екватора, тим барвистіша і різноманітніша природа.
Тваринний світ тропіків дуже барвистий. Фестиваль кольорів і найнесподіванішого їх поєднання можна спостерігати як на суші, так і під водою: від папуг до молюсків і навіть коралових рифів. Вчені наводять низку причин, часом несподіваних, чому чим ближче ми до екватора, тим кольоровіший світ природи, пише Live Science.
Пояснюють адаптивний функціонал різнобарв’я еколог риб з Центру тропічних морських досліджень Лейбніца в Німеччині Оскар Пуебла (Oscar Puebla) та еволюційний біолог з Дослідницького центру біорізноманіття та генетичних ресурсів у Португалії Роберто Арборе (Roberto Arbore). Феєрія кольорів у тропіках може справді дивувати, адже людині здається, що в такий спосіб тварини стають більш помітними, а отже, більш вразливими. Звісно, існують механізми відлякування хижаків через колір, що сигналізує про отруйність. Але цим способом самозахисту користуються окремі види тоді, коли в тропіках барвистість – це загальне і масове явище.
Науковці пояснюють, що вигляд тварин продиктований зовнішніми обставинами, до яких вони пристосувалися. Є загальновідомі речі, як вже згаданий раніше самозахист або приваблювання протилежної статі. Але є й більш тонкі та складні механізми взаємодії.
Наприклад, існує кореляція між біорізноманіттям та різнобарвністю серед птахів. Чим більше на одній місцевості живе видів, тим більше вони кольорові. Еволюційний біолог Роберто Арборе пояснює це так:
«Якщо ви живете в дуже різноманітній спільноті, такій як тропічний ліс, вам потрібно розпізнавати особин одного виду, оскільки взаємодія з особинами різних видів може бути дуже дорогою, наприклад, з точки зору спарювання».
Вчені також пояснюють кольоровість теплом і достатком їжі. Виробництво пігментів — дороге для організму задоволення. І тварини, які живуть далі від екватора, не можуть собі його дозволити, попри якісь певні еволюційні переваги. Водночас, у тропіках різнобарвність стає вигідною, бо виконує одразу кілька функцій. І для розмноження приваблює, і хижаків може відлякати, і своїх допоможе розпізнати серед чужих. Щей на все це вистачає ресурсів.
Getty Images
Під водою все трішки інакше. Тут ми теж спостерігає різноманіття кольорів, але не варто підходити до нього через критерії людського зору.Те, що для людини різнобарв’я, для багатьох риб є маскуванням. Наприклад, синій і жовтий низка риб не розрізняэ. Вони бачать лише зміну контрастності. В такий спосіб сины чи жовті морські істоти маскуються під неживий світ. Бо ось там щось темне, а з цього боку світле — раз, і це вже не одна риба, а ніби якісь різні предмети чи гра світлотіні. Червоний колір узагалі є чудовим варіантом камуфляжу, оскільки дуже швидко розсіюється під час того, як світло проходить крізь шар води. Тому багато морських тропічних мешканців надають перевагу саме йому.
Риби не лише чудово комбінують кольори, а й вміють говорити. Не всі, але рибки-сирени точно. Самці однієї з найменших риб у світі – 12-міліметрової Danionella cerebrum – здатні видавати звуки, гучність яких перевищує 140 децибелів. У рибок виявили унікальну систему звукоутворення, яка включає барабанний хрящ, особливе ребро та м’яз, стійкий до втоми. Це дозволяє рибі розганяти барабанний хрящ із величезною силою та генерувати швидкі, гучні імпульси.
