У фільмі «Джуманджі» головні герої грали в незвичну настільну гру. Достатньо було лише кинути кубики, як з неї в реальний світ проривалися звірі та хижі рослини. Щось подібне нещодавно трапилося й у світі наукових публікацій (який теж подекуди нагадує Джуманджі): дивні латинські назви тварин та рослин невідомо звідки з’явились у різних статтях провідних журналів. Тож сьогодні поговоримо про те, як це трапилося, а заразом — про лідерство Китаю у створенні фейкових статей і те, як вчені примудрилися провести сотні досліджень, використовуючи не ті антитіла, але отримуючи «правильні» результати.
Загадкова риба
На початку 2026 року науковий журналіст Джексон Раян отримав лист від Леона Сяо, співробітника Міського університету Гонконгу. У листі Сяо розповів, що почав помічати латинські назви рослин і тварин у наукових статтях видавництв Springer Nature, Elsevier та Frontiers. Показово, що ці статті не мали стосунку ні до ботаніки, ні до зоології: це були праці про властивості ґрунту, туберкульоз нирок, інфекції сечовивідних шляхів, остеоартрит тощо. І не існує жодних вагомих причин для згадок тварин чи рослин у цих статтях. Раян зацікавився прочитаною історією й спробував власноруч у ній розібратися, адже поява назв видів там, де їм не місце, може бути новим типом наукової помилки, який є ознакою шахрайства чи використання штучного інтелекту з боку дослідників. Своїми висновками журналіст поділився в низці матеріалів у блозі no breakthroughs.
Шукаючи в дослідженнях згадки про види, Раян найчастіше натрапляв на Parazacco spilurus subsp. spilurus. Це латинська назва нічим непримітної риби, яка водиться в південних річках Китаю. Причому в назві була помилка, бо два останні слова — subsp. spilurus — не мають жодного сенсу; вид називається Parazacco spilurus. Наприклад, Parazacco spilurus subsp. spilurus можна знайти в статті про дослідження асоційованих з саркопенією генів. Очевидно, що риби, на їхнє щастя, до цієї теми навряд чи мають стосунок. У тексті словосполучення трапляється лише один раз. Ще Parazacco spilurus subsp. spilurus з’являється в статті про травмування коліна та гомілковостопного суглоба в пожежників. І не один раз, а вісім. Статтю опублікували в Scientific Reports 29 жовтня 2025 року. Погляньте на нижній рядок таблиці.
Або ось згадка риби в самому тексті статті: However, the injury of ankle model exhibits slightly higher R2 values, suggesting relatively better explanatory performance for injury variation parazacco spilurus subsp. spilurus.
Переклад: Однак модель травм гомілковостопного суглоба демонструє дещо вищі R2-значення, що свідчить про відносно кращу здатність пояснювати варіацію травм у parazacco spilurus subsp. spilurus.
Можна, звісно, припустити, що автори випадково скопіювали зайвий текст, недодивилися чи використали ШІ, й тому в таблиці з’явилася латинська назва риби. Але як це проґавили рецензенти — загадка. Може, вони її навіть не читали? Також в одному з абзаців, у якому йшлося про статистичний тест, згадується Broussonetia papyrifera — це латинська назва шовковиці паперової; поява цього словосполучення абсолютно беззмістовна.
До речі, Parazacco spilurus subsp. spilurus трапляється не лише в близько тридцяти наукових публікаціях, а ще в описі товару на Alibaba та в книжці про кінець світу, яка, найімовірніше, згенерована ШІ.
Подальше розслідування і контактування з авторами досліджень допомогли Джексону Раяну дійти висновку, що поява латинських назв, імовірно, пов’язана з інструментами автоматичного перекладу. Річ у тому, що майже всі статті, де згадуються рослини та тварини, написані дослідниками з Китаю. Вони часто-густо спочатку пишуть текст китайською, а потім використовують різні інструменти для перекладу англійською. Також у Китаї масово використовують WPS Office — китайський аналог Microsoft Office. Імовірно, в базах даних цього програмного забезпечення виникла плутанина, й внаслідок перекладу ієрогліфів з’являлися латинські назви видів. Наприклад, у статтях про кондиціонери, космос та авіацію можна зустріти Utetheisa kong — неіснуючий вид метеликів. Utetheisa — це справжній рід комах, але слово kong у цьому випадку недоречне, а з китайської його можна перекласти як «повітря» чи «простір». Утім, найкращим поясненням всіх цих аномалій могла б бути реакція видавництв.
Підписатися на Куншт
І Раян до них писав. Одну зі статей, яку опублікували в Journal of Orthopaedics, уже відкликали. У ній риба згадується шість разів, а шовковиця паперова — 11. До того ж автори зізналися, що використовували ШІ. Також журналіст написав у Scientific Reports, повідомивши про виявлені латинські назви в статті про травмування пожежників. Редактори пообіцяли в усьому розібратися. Згодом у статтю внесли правки — усі згадки риби та шовковиці зникли — але саме дослідження не відкликали. Кількість внесених змін, можете побачити за посиланням. У червні Раян знову написав з проханням пояснити, чому таке трапляється, адже це не разовий недогляд: надокучлива риба прослизнула крізь погляд редакторів Scientific Reports щонайменше у шістьох статтях.
«На жаль, ми не можемо прокоментувати, як виникли ці помилки. Наша відповідальність як видавця полягає в тому, щоб виправити в матеріалі наукові дані», — відповіли у видавництві.
Тому поки остаточно невідомо, якими саме шляхами Parazacco spilurus потрапляє в статті (хоча версія про WPS Office звучить правдоподібно). Хай там що, але риба далі в них водиться; востаннє її бачили в статті за липень 2026 року.
Made in China
Автори з Китаю — це спільна ознака статей, що містять дивні латинські назви видів. Проте Китай не пасе задніх і в інших проблемах наукових публікацій. І, ні, це не про той факт, що 99,8% китайських досліджень акупунктури мають позитивні висновки. 24 липня 2026 року в журналі Scientometrics опублікували дослідження, в якому науковці визначали лідерів серед країн за кількістю відкликаних статей, створених через генератори публікацій (paper mills). І Китай очолив цей список.
Генератори публікацій — це комерційні організації, які пропонують послуги зі створення шахрайських наукових статей. Вони існують в різних країнах світу, а ціни залежно від замовлення коливаються від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Зазвичай до них звертаються науковці, які прагнуть вписати своє ім’я серед авторів сфабрикованої статті або процитувати у ній вже опубліковані власні праці. Це може сприяти, наприклад, кар’єрному зростанню чи отриманню грантів. Зрештою, дослідник з трьома сотнями статей у резюме виглядає солідніше, ніж дослідник із тридцятьма.
Генератори публікацій стають дедалі більшою проблемою у науці. Окрім академічного тиску, який підштовхує вчених на шахрайський шлях, погіршує ситуацію неналежне використання ШІ, адже з його допомогою створювати фальшиві статті простіше, а їхній вміст стає складнішим і правдоподібнішим. Тисячі таких матеріалів із липовими авторами та вигаданими даними лягають усе важчим тягарем на рецензентів. Звісно, деякі підроблені статті, немов рибки Parazacco spilurus, прослизнуть й будуть очікувати свого «тріумфу» відкликання, особливо після того, як на них звернуть увагу наукові детективи. Також з’являються тривожні дзвіночки про те, що 53% рецензентів вдаються до використання ШІ. Це не обов’язково погано, але може свідчити про нестачу часу через збільшення кількості статей, які надходять до журналів і потребують рецензування. Втім, є надія, що видавництва цю «гонку озброєнь» виграють і громадськість не втратить довіру до наукової спільноти.
У новому дослідженні науковці для аналізу використали велику базу даних Retraction Watch Database і виокремили з неї понад 10 тисяч відкликаних статей, пов’язаних із генераторами публікацій. З’ясувалося, що 87,8% з них походили з Китаю. Число вражає. Найбільша частка цих статей підпадала під категорію «Бізнес і технології» (інформатика, наука про дані, технології), далі йшла категорія «Бізнес та науки про життя» (біологія, біохімія). Також значна кількість відкликаних статей належала до категорії «Науки про здоров’я» (медицина).
У статті науковці наголошують, що генератори публікацій — дуже підступне явище, а їхнє існування загрожує стандартним підходам до рецензування.
Заради справедливості варто підкреслити, що не всі дослідження з Китаю погані, але дещиця обережності довкола них ніколи не буде зайвою.
Комерційні антитіла
Дослідження старіння сьогодні популярні як ніколи. Дієтологи та борці зі старінням полюбляють миттю висвітлити їхні результати — головне, щоб у тексті згадали чи то теломери, чи то вплив мікробіому, і байдуже, що в експериментах використовували лише мишей. Але нещодавно в цій царині виявили неймовірну помилку. Молекулярний біолог Шолто Девід помітив, що в понад 300 працях з журналів Nature, Nature Medicine, Cancer Cell та eLife вчені використовували неправильні антитіла. Про свою знахідку він розповів у блозі For Better Science.
Насамперед це історія про два білки: p16-INK4a та p16-ARC.
p16-INK4a — це супресор пухлин. Він зупиняє клітинний цикл і вважається важливим біомаркером старіння. Його широко вивчають у дослідженнях ракових захворювань.
p16-ARC — це маловивчений білок, який, наскільки відомо, не бере участі ні в регуляції клітинного циклу, ні в процесі старіння; переважно він задіяний у формуванні каркасу клітин. Тобто цей білок не має функціональної спорідненості з p16-INK4a.
У дослідженнях експресії білків вчені використовують антитіла. Вони мають здатність зв’язуватися з молекулою-мішенню (антигеном), і тому за їхньою допомогою можна визначити у зразку кількість певного білка серед багатьох інших. Зазвичай науковці замовляють антитіла на сайтах різних постачальників. І от Девід замислився, чи могли науковці замовити антитіла для p16-ARC, досліджуючи p16-INK4a, адже при введенні у пошук p16 першими в списку з’являлися антитіла для p16-ARC. Використовуючи коди товарів та Google Scholar, йому вдалося знайти 334 доступні дослідження, у яких використовували антитіла для p16-ARC. Проте перевіривши кожну статтю окремо, він виявив, що у 95% цих досліджень вивчали саме p16-INK4a, а не p16-ARC.
Найцікавіше у цій історії те, що науковці, використовуючи неправильне антитіло, іноді повідомляли про результати, які мали б сенс лише за умови використання правильного. На думку Девіда, деякі автори могли просто вигадувати такі результати, інші могли публікувати лише вибіркові дані або ж просто суперечливі висновки, не переймаючись і не заглиблюючись у причини невідповідності.
«Є щось тривожне в думці про те, що сотні статей можуть бути опубліковані з абсолютно неправильним антитілом», — пише Шолто Девід.
В одному з досліджень клітини навіть запускали в космос, але й у такому недешевому експерименті науковці використали неправильне антитіло. В іншому дослідженні вивчали вплив соціального стресу на тривалість життя мишей. Автори пишуть, що виміряли сигнал старіння клітин органів частково за допомогою p16-INK4a, проте антитіла, згідно із зазначеним кодом, вони використали для p16-ARC. Через три тижні після оприлюднення розслідування у статтю внесли правки.
Шолто Девід на цьому не зупинився і далі шукав схожі випадки. У липні він повідомив, що знайшов 54 статті, у яких науковці втрапили в ту саму халепу. Цього разу вони використовували антитіло, яке зв’язується з ферментом β-галактозидазою E. coli, досліджуючи β-галактозидазу ссавців. Фермент β-галактозидаза, імовірно, бере участь у старінні клітин, тому науковці використовують антитіла, які зв’язуються з ним, щоб ідентифікувати ці клітини.
«Антитіла, спрямовані проти одного виду ссавців, можуть вступати в перехресну реакцію з білками іншого виду, але реакція між різними царствами є малоймовірною і не підтверджується ні теоретичними, ні експериментальними даними», — зазначає Девід у коментарі для Nature.
Це все, звісно, не дуже весело, адже на основі цих праць розробляють інші дослідження. До того ж ми могли б ніколи не дізнатися про ці випадки, якби в редакціях вирішили просто виправити коди товарів (антитіл). Важливо наголосити, що всі ці історії з’явилися завдяки виявленню невідповідностей у самих текстах наукових статей. А скільки існує публікацій, у яких немає навіть натяку на помилку, але які насправді не відображають те, що реально відбувалося в лабораторіях? Мабуть, ми ніколи не дізнаємося.
Підтримайте Куншт
Посилання:
- Fishy Text in Research Articles: Fraud or Fault?
- no breakthroughs.
- Integrated transcriptomic analysis identifies lysosomal autophagy-related genes in sarcopenia
- Epidemiological attribution of knee and ankle injuries in firefighters
- Episode II: Revenge of the Fish
- Electronic Information Empowers the Practice of Smart Home Appliance Control
- RETRACTED: Bibliometric analysis of mesenchymal stem cell-derived extracellular vesicles in the treatment of osteoarthritis
- More Fishin
- RBM15 plays a key driving role in the tumorigenesis of EGFR-mutant lung adenocarcinoma and gefitinib resistance
- Positive Results in Randomized Controlled Trials on Acupuncture Published in Chinese Journals: A Systematic Literature Review
- Tracking the retracted paper mill articles: a bibliometric study
- Unlocking Al's untapped potential: responsible innovation in research and publishing
- Mind over Antibody
- Microgravity Inhibits Cell Proliferation and Promotes Senescence and Apoptosis in Embryonic Stem Cells
- Correction to “Social Stress Shortens Lifespan in Mice”
- Do bacteria grow old as we do?
- Sleuth identifies dozens of studies that used the wrong antibody
Озвучена стаття Здоров’я — 24 жовтня