© Fu et al., Cell Рештки “Людини-дракона” виявилися денисівцем.
Череп віком 146 тисяч років знайшли в Китаї ще у 1933-му і він виявився найповнішими відомими рештками загадкового вимерлого виду людини. Знайдений робітником під час прокладання залізниці в окупованій Японією Маньчжурії. На вигляд масивний, з квадратними очницями, великими зубами та низькими вилицями, передає IflScience.
Вчені понад 90 років гадали, до якого виду належав так званий Харбінський череп або “Людина-дракон”. Тепер, завдяки новітнім методам аналізу зубного каменю, дослідники змогли остаточно ідентифікувати особину та підтвердити, що це денисівець.
Це перший повний череп представника загадкової гілки людського родоводу, яку виявили в 2010 році у Денисовій печері в Сибіру. Тривалий час рештки денисівців обмежувались фрагментами кісток і зубів, тому знайдений ще у 1933 році череп дає науковцям унікальну можливість реконструювати зовнішність і анатомію цих істот.
“Це справжній прорив”, – коментують автори двох нових досліджень, опублікованих у Science та Cell.
Зразок вивчали науковці з Китайської академії наук і Хебейського університету GEO. Вони використали сучасні біоінформаційні технології для вилучення мітохондріальної ДНК із зубного каменю – єдиного джерела генетичного матеріалу, доступного на черепі.
Мітохондріальну ДНК вдалося взяти із зубного каменю, що утворився на зубі черепа Fu et al., Cell
Отримані дані підтвердили родинний зв’язок між “Людиною-драконом” і денисівцями, відомими з решток у Сибіру, Тибеті та, нещодавно, в районі Тайванської протоки. Автори також припускають, що схожі рештки, знайдені раніше в Далі та печері Цзіньнюшань, можуть належати саме денисівцям. Таким чином, вони, ймовірно, населяли великі території Азії протягом усього льодовикового періоду.
Денисівці залишаються однією з найзагадковіших гілок людського родоводу. Раніше повідомлялося, що американські генетики виявили в їхньому геномі сліди ДНК невідомого виду гомінідів – приблизно 1% генетичного матеріалу мав неясне походження. Імовірно, йдеться про схрещування з людиною прямоходячою (Homo erectus), яка вимерла понад 100 тисяч років тому. Деякі ділянки цієї «загубленої» ДНК досі присутні і в сучасних людях. Це відкриття змінило уявлення про глибину і складність міжвидових контактів у давній історії людини.
