Останнім часом росіяни практикують на фронті таку тактику: закидають у міжпозиційний простір малі групи по двоє чи навіть по одному бійцю впритул до наших позицій і точок зльоту дронів. Їхнє завдання — сидіти тихо й передавати інформацію про пересування українців. Про ліквідацію одного з таких ворожих спостережних пунктів розповідає Кужума, командир роти з підрозділу «Реванш» Головного управління розвідки (ГУР).
Інтернаціональна рота
Прихований ворожий секрет призвів до біди, згадує командир роти. Бійці однієї з українських бригад випадково зайшли до росіян в укриття, у короткому бою загинуло двоє наших хлопців. Підрозділ ГУР отримав завдання зачистити простір і по можливості взяти полоненого — «язика».
«У мене дуже інтернаціональна рота. Французи, іспанці, колумбійці, американці, італійці, поляки, а також українці — мобілізовані й добровольці», — розповідає Кужума.
Мотивація у всіх різна. Мобілізовані українці воюють тому, що треба. Ідейні іноземці, скажімо, ті, які прилетіли з Нової Зеландії чи Франції, розуміють, що впаде Україна — впаде вся Європа. Колумбійці їдуть заради заробітку й бойового досвіду, плануючи розвивати військову кар’єру в Україні. Бразильці найчастіше приїжджають за «гострими відчуттями».
Виконання операції з ліквідації ворожого секрету доручили трійці колумбійців під командуванням бійця з позивним Піко.
Вони вже були в цих посадках, знали місцевість
«Чому я обрав саме колумбійців? Вони вже були в цих посадках, знали місцевість, усі мінні небезпеки, — пояснює Кужума. — Загалом вони тримають високий бойовий дух і демонструють гранично жертовний підхід до виконання завдань. Це вже не раз підтвердилося як під час штурмів, так і під час інших бойових зіткнень».
Сам Кужума керував операцією дистанційно, перебуваючи в пункті управління, даючи команди крок за кроком по рації.
Посадка з бліндажами
Того ранку спостерігачі помітили двох окупантів, які вилізли з бліндажа. По них швидко відпрацювали FPV-дронами (скиди з вогами зараз не застосовують взагалі — тільки ударні дрони на радіокеруванні чи оптоволокні, а важкі бомбери працюють лише вночі).
Одного росіянина гарантовано ліквідували, другий зник у «зеленці». Тоді вперед пішла група Піко. Вони дійшли до позиції суміжників, підготували так званий щур — рюкзак із 20 кг вибухівки та капсулем-детонатором із вогнепривідним шнуром.
Закинули рюкзак із вибухівкою всередину
Колумбійці дісталися до нори, з якої вилізли росіяни, запропонували здатися. Ніхто не відповів, штурмовики закинули рюкзак із вибухівкою всередину й рознесли бліндаж ущент.
Після вибуху хлопці залізли у всі шпарини, які там залишилися. Зробили відео- та фотозйомку, скинули файли командиру — на кадрах було чітко видно, що там нікого немає і жодних слідів противника не залишилося.
Наступного ранку трійка колумбійців почала прочісувати інші п’ять бліндажів, що були в посадці. У передостанньому укритті й виявили вцілілого окупанта.
Одноокий десантник
Спротиву росіянин уже не чинив: радіостанція була розряджена, а усвідомлення того, що власне командування його просто кинуло на смерть, прийшло миттєво. Після ударів FPV він мав легкі поранення: осколки в нозі та сідницях, ушкоджене око.
Знайдений росіянин виявився кадровим десантником. Мав висококласне екіпірування: новенький російський АК-12К з глушником і магазином на 15 набоїв, мобільний телефон iPhone 17, штурмові штани UFPRO і берці Salomon Alpinquest, які видають Силам оборони України. Сказав, що «знайшов їх у посадці». Допитувати й перевіряти часу не було.
Виявилося, що через поранення ноги полонений рухався дуже повільно. На відкритій ділянці, де щосекунди можна було опинитися під ударом ворожих дронів, це означало смерть.
«Піко вирішив нести полоненого на собі, що мене дуже вразило, — ділиться Кужума. — А коли полонений прибув, він був ще й у нашій маскувальній накидці — “кікіморі”. Я запитав у групи, навіщо вони дали йому свою накидку. Вони відповіли: “Він же пріоритетніша ціль, а нам його треба було зберегти. От і маскували по максимуму”».
«Язик» дав цінну інформацію.
Небезпека секретів
Випадок із цим спостережним пунктом і загибеллю бійців ідеально ілюструє тактику, яку росіяни активно продавлюють на передовій.
Головне завдання таких груп — не стріляти, не видавати себе і не вступати в жодні бої без прямого наказу. Вони засідають у закинутих бліндажах так тихо, що наші підрозділи можуть довго ходити повз, вважаючи цей простір контрольованим і тиловим.
Сидячи впритул до українських точок зльоту дронів-мавіків і маршрутів пересування, вони виступають живими ретрансляторами та коригувальниками. На власні очі бачать, звідки злітають наші дрони, куди йдуть пікапи з провізією та боєприпасами, і миттєво передають ці дані своїй артилерії чи операторам FPV.
Наші бійці приймають бій у замкнутому просторі бліндажа
Натрапляючи на такі приховані позиції, наші бійці приймають бій у замкнутому просторі бліндажа, де перевага раптовості на боці ворога. Це призводить до миттєвих і зайвих втрат ще до того, як командування встигає зрозуміти, звідки в тилу взявся противник.
Виявлення і знешкодження таких груп є одним із важливих завдань розвідників.
Командир
Кужума — юрист за освітою, доброволець із першого дня. Пройшов усю київську кампанію. Далі були Харківська область, бої на Херсонщині, штурм лівого берега Дніпра в Кринках, робота в прикордонних районах Росії.
«Я не стояв у чергах під ТЦК. Розумів, що це буде довго, до того ж невідомо, у який підрозділ потраплю, — згадує командир роти. — У мене були певні зв’язки ще з часів АТО, тому дуже швидко ми з товаришами пішли воювати».
