Давно помічено, що телевізор, особливо після появи у ваших руках пульта керування від нього діє на організм дуже негативним чином.
По-перше, час. Час, проведений за переглядом серіалів або різних ток-шоу, можна вважати викресленим із життя. Вся ця жуйка потрібна телевізійному начальству тільки для заповнення часу між рекламними роликами. Їм потрібно продати вам прокладки та зубну пасту. Тому й знімають усю цю нескінченну лабуду.
По-друге, нерви. Дивитися на нескінченні землетруси, повені та відключення – найближчий шлях до захворювань нервової та сечовивідної систем. А також до ранньої імпотенції та облисіння. Вам це треба? Нехай турбуються там, де трясе та тоне.
По-третє, ваші моральні підвалини. Якщо, звичайно, вони ще змогли встояти після нескінченних сцен убивств, насильства та програми новин першим каналом. Втім, і по другому також.
Плюс до всього цього: ожиріння, целюліт, короткозорість, безсоння, запізнення на роботу та відсутність особистого життя. Вона вже спить, а він ще дивиться, як “Спартак” програє “Челсі”.
ТБ після атомної бомби найшкідливіший винахід людства. Від нього практично неможливо захиститись. Він є буквально у кожному будинку, а то й у кожній кімнаті. А в деяких навіть у передпокої та в туалеті.
Людство бореться із глобальним потеплінням, тероризмом та наркотиками. Хоча вже давно зрозуміло, що боротися треба насамперед із телевізором.
І виявляється, способи боротьби вже існують. Розповідає професор, завідувач кафедри експериментальної хірургії Першої міської лікарні Степан Степанович Михайлович-Ліщинський:
«Так, у нашій клініці давно й успішно існує методика одужання тих, що підсіли на блакитний екран. Насамперед, у хворого треба вирвати з рук пульт від телевізора. Іноді це буває дуже непросто. Кличемо двох, а то й трьох санітарів.
Відразу ж у хворого з'являється багато вільного часу, і він не знає, як його зайняти. Десять разів по десять віджимань відбиває всяке полювання у будь-кого вимагати у санітарів пульт назад. Потім ми привчаємо хворих просто дивитися у вікно на людей, що проходять повз лікарню, і проїжджають повз автомобілі. Вікно у цьому контексті є сурогатним замінником телевізійного екрану.
Після трьох-чотирьох сеансів виводимо людину на вулицю і по-новому привчаємо її дивитися на сонце і радіти навколишньому світу. Вже через тиждень у разі успішного лікування хворий навіть починає впізнавати своїх родичів і знайомих.
Лікування триває щонайменше місяць. Використовуємо, природно, і клізми, що очищають, і лазеротерапію. Привчаємо читання давно забутих пацієнтами книг. Але як дізнатися, що хворий позбавився телевізійної залежності повністю? Дуже просто. Ми приносимо йому до палати телевізор і включаємо трансляцію із засідання Державної Думи чи послання Президента народу. Якщо хворого негайно вирве, ми його негайно виписуємо. Він здоровий!
Отже, хто хоче вилікуватися сам чи допомогти своїм родичам, ласкаво просимо до нас, на кафедру експериментальної хірургії. Ось тільки тих, що підсіли замість телевізора на Інтернет, ми не приймаємо. Сучасна наука лікування проти Всесвітньої Павутини ще не вигадала».