© Згенеровано ChatGPT Преісторики вважають, що перші люди сушили і коптили велику здобич.
Науковці з кафедри археології та культур стародавнього Близького Сходу імені Алкова в Тель-Авівському університеті заявляють, що ранні люди почали використовувати вогонь не для приготування їжі, а для її консервації — сушіння та копчення. Це давало можливість зберегти м’ясо великої здобичі на тривалий час, пише Phys.org.
Вогонь у побуті люди широко використовували вже 400 000 років тому — для приготування їжі, освітлення та обігріву. Але почали користуватися ним раніше й з іншою метою, стверджують преісторики з Тель-Авіву. Вважається, що Homo erectus та, ймовірно, Homo habilis першими збирали тліючу деревину і намагалися підтримувати вогонь. Homo erectus приблизно 1,5 млн років тому зберігали вогонь вже упевнено — у печерах та ямах. Розводити вогонь потенційно навчилися Homo sapiens і неандертальці — десь 50-100 тисяч років тому. Якщо з відповіддю на питання “коли?” дослідники розібралися, то питання “навіщо?” залишається відкритим.
“Ми розуміємо, що ранні люди того часу — здебільшого Homo erectus — не використовували вогонь регулярно, а лише зрідка, у певних місцях та для особливих цілей, — каже співавтор дослідження, доктор Мікі Бен-Дор. — Процес збору палива, розпалювання вогню та його підтримки протягом тривалого часу вимагав значних зусиль. Їм потрібен був переконливий, енергоефективний мотив. Ми запропонували нову гіпотезу щодо цього мотиву”.
У своїй науковій праці, яку опублікували у журналі Frontiers in Nutrition, вчені дослідили всю літературу про відомі сьогодні доісторичні пам’ятки, датовані від 1,8 мільйона до 800 000 років тому, де виявили факти використання вогню. Таких пам’яток на планеті налічується дев’ять. Це два об’єкти в Ізраїлі, шість пам’яток в Африці та одне місце в Іспанії. Археологічні дані вчені співставили з етнографічними дослідженнями племен мисливців-збирачів, які живуть далеко від сучасної цивілізації і зберегли прадавній спосіб існування.
На території усіх дев’яти стоянок ранніх людей археологи знайшли багато кісток великих тварин: слонів, гіпопотамів, носорогів та інших. Але вони не були обпаленими. Ці звірі становили основу раннього людського раціону. М’яса та жиру з одного слона вистачало на місяць харчування для племені з 20-30 особин. Впольовану дичину намагалися охороняти від хижаків та зберігати від гниття.
Дослідники переконані, що готували їжу ранні люди зрідка, як от смажили рибу на стоянці Гешер Бенот Яаков (Gesher Benot Ya’aqov) в Ізраїлі приблизно 800 000 років тому. Велика кількість кісток свідчить про те, що туші розбирали, а м’ясо коптили на димі або висушували, щоб захистити його від хижаків, падальщиків та гниття.
Науковці вважають, що приборкання вогню, кам’яні знаряддя тощо є адаптацією людей до полювання на великих тварин. Коли клімат почав змінюватися, а тварини меншати у розмірі, з’явилися і нові пристосування. Лінивців, наприклад, збільшувалися під час похолодань і зменшувалися на періоди потеплінь. За однією з теорій, великі наземні види цих тварин остаточно вимерли через полювання на них людей.
