© Згенеровано ChatGPT на запит ZN.UA Угорські вчені перевірили, як коти і собаки впливають на потребу в батьківстві.
Дві біологині з угорського університету ELTE Eötvös Loránd з’ясували, чому у сімейних парах турбота про домашніх улюбленців стає не менш важливою, ніж виховання дітей. Особливо сильне батьківське відчуття породжують собаки, пише Forbes.
Науковиць звати Лаура Джиллет (Laura Gillet) і Еніко Кубіньї (Enikő Kubinyi). Вони обидві представляють кафедру етології — науки про поведінку тварин. Джиллет займається дослідженнями переваг і недоліків від співіснування людей і собак. Кубіньї вивчає вплив собак на емоційну стабільність людей і очолює кафедру етології в ELTE Eötvös Loránd.
Провести своє дослідження етологині вирішили на тлі світових тенденцій до зменшення народжуваності. У 1950-х роках на одну жінку народжувалося 4,9 дитини. За статистичними даними, з 2023 року цей показник скоротився вдвічі. Зараз на одну жінку у світі припадає лише 2,3 дитини. Це явище тою чи іншою мірою спостерігається у більшості країн світу, навіть в Індії чи мусульманських країнах, де бракує освіти, контрацепції і жінки не мають загальновизнаних прав на висококваліфіковану самореалізацію.
Економісти пояснюють цю тенденцію тим, що діти перестали бути цінним виробничим активом і натомість стали дорогим споживчим товаром. Якщо раніше чим більше дітей мала родина, тим більше робочих рук, то зараз в пріоритеті одне-двійко, які мають отримати хорошу освіту. Виростити дітей — дуже дороге і кропітке задоволення, особливо в країнах, де уряд не підтримує батьківство.
Але потреба піклуватися про когось є природною і залишається притаманною людині. Лаура Джиллет та Еніко Кубіньї вважають, що цей запит на турботу бездітні пари закривають за допомогою домашніх улюбленців, ставлення до яких теж зазнало серйозних змін у сучасній цивілізації.
Тепер тварини вважаються повноцінними членами родини. Із їхніми звичками та вподобаннями рахуються, їх особисті кордони поважають. Їм забезпечують медичний супровід і щоденний догляд, включно з харчуванням. Використовувати домашніх улюбленців як ресурс для охорони господи чи полювання на гризунів, а тим паче жорстоко поводитися з ними, оскільки вони не є людьми, все менше вважається соціальною нормою. Навпаки, навіть у законодавстві більшості країн світу права тварин захищаються. Та чи здатні вони повністю задовольнити потребу у дітях? На це питання відповідають науковиці.
Окрім зовнішньої схожості, є низка інших характеристик, через які між двома живими істотами утворюється взаємна прихильність. Емоційний зв’язок між батьками і дітьми вимірюють за допомогою спеціального інструменту: процедури «Незвична ситуація» Мері Ейнсворт (в англомовній літературі — Strange Situation Procedure, SSP). Діти спочатку перебувають в кімнаті з опікунами, а потім із незнайомцями. Вчені ж досліджують зміни поведінки.
Етологині адаптували цей експеримент для собака і з’ясували, що хвостаті реагують так само, як діти. У присутності своїх господарів вони грайливі, їм хочеться досліджувати все навколо. Тілесно демонструють розслабленість. Натомість, коли господарі покидають їх на чужаків, тварини демонструють тривожність, замкнутість і стриманість.
Науковиці стверджують, що собаки, як і діти батьків, сприймають своїх власників як острів безпеки. І така їх щира та безпосередня прив’язаність тригерить в дорослих людях бажання турбуватися про них, як про дітей. Через взаємну прихильність та еволюційно закладені реакції формується стійкий емоційний зв’язок.
У своїй праці дослідниці співставили типові моделі виховання дітей у сім’ях з вихованням тварин. Для родин психологи виділяють три основні стилі: поблажливий, авторитетний та авторитарний (permissive, authoritative, authoritarian).
- Permissive: мало контролю, дозволено майже все, батьки уникають конфліктів;
- Authoritative: висока вимогливість, але й емоційна підтримка, правила пояснюються, конфлікти вирішуються у співпраці;
- Authoritarian: суворі правила, висока вимогливість, низька емоційна підтримка.
Лаура Джиллет та Еніко Кубіньї стверджують, що рано чи пізно, але переважна більшість господарів тварин сповзають у такі ж самі моделі стосунків із своїми улюбленцями. Власники так само створюють щоденну рутину і встановлюють межі. Вони пристосовуються до темпераменту свого собаки чи кота. І навіть вчаться тлумачити гавкіт чи нявкання. Відстежують найменші зміни у поведінці своїх тварин. Всі ці механізми притаманні сімейним парам, які пізнають свою дитину.
Взамодія розумів
У вихованні дітей для людей важливим є фактор взаємодії з розумною істотою. Велику емоційну насолоду дорослі отримують від того, як їхні діти освоюють різні навички та формуються як особистості. Поведінка домашніх тварин, дослідили Джиллет і Кубаньї, дуже наближена до поведінки дітей віком до п’яти років.
Тварини емоційно інтелектуальні, соціально орієнтовані і чутливі до поведінки людини. Наприклад, собаки виконують завдання на переміщення предметів, відрізняють сталий об’єкт від рухомого. Розрізняють форми, кольори та розміри. Можуть формувати власне уявлення про живих істот і неживі предмети. Все перелічене — це рання фаза розвитку дітей.
Наковиці роблять висновок, що у домашніх тваринах сучасні пари знаходять багато переваг, які дає батьківство. Вони спостерігають за розвитком і зростанням. Відчувають взаємну прив’язаність і беззастережну любов до себе, яку дарують діти. Тварини завжди раді людській присутності, як і діти реагують на батьків. Водночас, доглядати за ними легше і дешевше, ніж якби це справді були діти. Також догляд за тваринами зменшує тягар суспільної відповідальності, оскільки до пет-батьків нижчий рівень суспільних очікувань та вимог, ніж до сімей із дітьми.
Люди сильно вплинули на поведінку і навіть на анатомію хатніх тварин. Наприклад, деякі породи котів і собак стають все більше схожими між собою. Дослідники кажуть, що внаслідок виведення певних порід еволюція почала рухатися у зворотньому напрямку і ці звірі повертаються до свого спільного предка. Наприклад, у них вже зараз анатомічно схожі черепи.
