Арсеній Тарковський: “Рідною землею для мене завжди була земля українська”.
Відомий поет Арсеній Тарковський, батько режисера Андрія Тарковського, народився 1907 року в місті Єлисаветграді (нині Кіровоград) у родині відомого письменника, журналіста, громадського діяча-українофіла Олександра Карловича Тарковського (1862-1924).
Після смерті батьків вихованням Олександра опікувалась старша сестра Надія Карлівна Тарковська, яка 1870 року стала дружиною Івана Карпенка-Карого. Хутір біля села Миколаївки, де народився Олександр Карлович і який згодом увійшов до історії української культури як хутір «Надія», був шлюбним посагом Тарковської.
Є. Чикаленко. Спогади: «Після старого Тарковського лишалося в с. Кардашовій, при ст. Шестаковці, в 30 верстах від Єлисавету, 600 десятин землі, які по його смерті мали перейти його дітям: Надії, що була за К. Карим, Вірі, що була за офіцером Ільїним, та синові Олександрові, але вони ще не були поділені, бо Олександер ще був неповнолітнім і маєток той був в опіці, а опікуном був К. Карий. Після старого Тарковського маєток той лишився в таких боргах, що не давав ніякого прибутку, а практичний та економний К. Карий потроху повиплачував борги і очистив маєток. По тодішнім російським законам дочки одержували з нерухомого майна кожна тільки чотирнадцяту пайку, а решту сини, але Олександер, тоді вже 16-17-літній хлопець раз-у-раз запевняв сестер, що він з ними поділиться по рівну. Як скінчився строк аренди нанятій землі, то К. Карий не віддав в оренду жінчиних 200 десятин, а оселив на них свого батька Карпа Адамовича, постепенно збудувавши на тій пайці маленький домок на три кімнати (покої) з кухнею, стайню і всякі господарські забудування і постепенно завів своє господарство. З того часу він що літа брав відпустку і їздив з родиною – жінкою, синами – Назаром, Юрком та дочкою Орисею, на свій хутір». (Текст подається за авторським правописом).
Олександр навчався у Єлисаветградському реальному училищі разом із братами Тобілевичами (майбутніми М.Садовським і П.Саксаганським). Писав вірші, організовував аматорські вистави, знав 7 мов (давньогрецьку, латину, іврит, французьку, німецьку, англійську, італійську, польську, сербську).
Разом із сестрою Надією, дружиною І. Карпенка-Карого, був серед 8 єлисаветградців, які 1880 року звернулися з листом на підтримку української мови до історика Миколи Костомарова: «Батьку! За Вами все: і давня слава, і дотепність, і розум, і наука, поговоріть же там тепер з московськими письменниками… що пора знять з нас покуту мовчки кусать пальці, що ми люди, а не мужики тілько, що пора нам мати своє друковане слово без заборону, що й освіту в народних школах слід дозволити на народній мові…».
Навчаючись на юридичному факультеті Харківського університету, О. Тарковський вступив до партії «Народна Воля».
Є. Чикаленко. Спогади: «Перед від’їздом з Харкова почув я, що в Єлисаветграді стався великий розгром і що арештовано багато людей, між ними і д-ра Михалевича та Тарковського. Тарковський, приїздячи з Харкова додому в Єлисавет, організував там з молоді гурток народовольців, які друкували на гектографі всякі прокламації та розповсюджували їх».
Тоді за вироком суду постраждав не лише О. Тарковський – його було заслано до Сибіру, а й І. Карпенко-Карий, О. Русов, Є. Чикаленко – вони потрапили під гласний нагляд поліції на 5 років.
Повернувшись до рідного міста, О. Тарковський працював службовцем Єлисаветградського громадського банку. 1902 року одружився з домашньою вчителькою Марією Данилівною Рачковською, від цього шлюбу народились сини – Валерій і Арсеній (1907-1989).
У сім’ї Олександра Тарковського існував культ літератури й театру, її члени писали вірші та п’єси. Сам Олександр Карлович теж писав вірші, оповідання, перекладав для себе Данте, Джакомо Леопарді, Віктора Гюго й інших поетів.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: izmail.es