У процесі їди сенсорна система може отримувати занадто багато сигналів від їжі, і мозок “вимикає” апетит раніше часу. Це називають сенсорної ситістю.
Для дітей прийом їжі – це не просто смак та запах. Це цілий спектр відчуттів: температура страв, насиченість аромату, густина, колір, звуки, яскравість світла, рух людей навколо. Дорослий сприймає ці сигнали фоново, майже не помічаючи їх. У дитини сенсорна фільтрація працює інакше, і потік сигналів може стати надмірним (особливо якщо на фоні працює телевізор або є планшет з мультиками).
Коли навантаження надто високе, мозок прагне зменшити кількість відчуттів – і відключає інтерес до їжі задовго до реального насичення. Фактично дитина насичується не їжею, а відчуттями від неї чи зовні.
Чому діти втомлюються від їжі швидше, ніж дорослі
Дорослий найчастіше помічає лише смак. Для дитини кожен продукт – це багаторівневий сенсорний досвід: щільність, температура, запах, колір, тактильні відчуття у роті, специфічний звук, наприклад, коли ламається печиво, що хрумтить.
Якщо одна із сенсорних систем працює активніше звичайного, загальна кількість сигналів стає для дитини надто насиченою. Деякі діти сприймають текстуру як надто “мокру”, запах – як надто різкий, а колір – як надто яскравий. Тому інтерес до процесу втрачається, і в результаті малюк з'їдає менше, особливо якщо раціон не дуже різноманітний.
Це пояснює, чому дитина може любити хрумке і категорично відкидати м'яке, або чому однакові за смаком продукти викликають різні реакції, якщо їх текстура або колір відрізняються.
Як проявляється сенсорне навантаження за столом
Зовні це виглядає як звичайна відмова, але є кілька специфічних патернів, які дозволяють відрізнити таку поведінку від звичайної примхи. Нервова система просто “закриває” доступ до ще одного стимулу – їжі.
- Дитина їсть кілька ложок і каже, що наїлася, хоча недавно була голодна;
- відвертається від страв із вираженим запахом чи яскравим кольором;
- обережно торкається їжі кінчиком вилки, але не підносить до рота;
- уникає змішаних текстур (наприклад, крупа зі шматочками овочів);
- воліє “прості” продукти – пасту, хліб, банан, сир;
- вдає, що не помічає тарілку, якщо не готовий до нових відчуттів;
- реагує на шум, яскраве світло, запахи сильніші, ніж на смак.
Справа не в характері
Вибірковість чи відмова від їжі часто сприймають як упертість. Але сенсорна реактивність – це не про волю чи поведінку. Це біологічна особливість того, як дитина обробляє сигнали. Підвищена чутливість часто пов'язана з невеликим обсягом їжі, обмеженим раціоном та постійними відмовими від нових страв. Якщо малюк занадто гостро відчуває текстуру та запах, він їсть менше. Так він захищає себе від навантаження враженнями.
Що допомагає знизити сенсорне навантаження
Прості дії дають значні результати – спробуйте ці методи перед тим, як звертатися до фахівця.
Спокійна, передбачувана обстановка
Що менше стимулів навколо, то легше дитині зосередитися на їжі. Важливими є м'яке світло, мінімальна кількість запахів, відсутність гучних або різких звуків, фільмів, мультиків та активних розмов за столом. Для деяких дітей має значення навіть розташування тарілки та відсутність зайвих предметів на столі.
Зробіть їжу не такою візуально складною
Однорідні, прості страви без складної подачі переносяться легше, ніж складні суміші. Іноді достатньо розділити їжу на окремі елементи, щоб знизити тривогу перед їдою.
Поступово вводьте різні текстури
М'яке знайомство з новими відчуттями допомагає дитині розширювати раціон поступово. Це може бути перехід від хрусткого до м'якого, від гладкого до більш щільного.
Знайомтесь з новими продуктами по кроках
Добре працює проста схема: спочатку побачити, потім понюхати, потім доторкнутися і тільки після цього спробувати маленький шматочок. Такий підхід знижує напругу, а щось нове не виглядає страшним та непередбачуваним.