Світлана Ройз поділилася з Укрінформом практиками та порадами, які саме зараз можуть допомогти малечі
Для того щоб діти якомога безпечніше для психіки пройшли випробування суворою реальністю сьогодення — повітряні тривоги, загрози ракетних атак, регулярне перебування в укриттях та загальний стрес від війни всього суспільства — дитяча психологиня Світлана Ройз зібрала практики, ігри та рекомендації, які допоможуть їм упоратися із ситуацією. Звісно, за допомогою дорослих, близькість і піклування яких зараз ще більш важливі для малюків.
«Ми всі зараз шукаємо якісь точки опори — те, що допоможе вкоренитися в житті, дасть сили, зарадить, як впоратися з втомою та іноді зневірою. Можливо, такі точки опори — наша близькість з дитиною та наша надія. Те, що так властиво людям», — сказала вона в коментарі нашому агентству.
Отже, найголовніше, що зараз потрібно всім і великим, і маленьким українцям, особливо під час і в перші хвилини ворожої атаки:
- Відчуття близькості. Наша присутність та контакт. І всі наші слова і відчуття про одне, по суті — я з тобою, ми разом, наша ППО неймовірно нас захищає.
- Найшвидше відновлення «рутини» — звичного розкладу дня, підкреслена увага до простих потреб.
- Нормалізація станів: загальмованість, збудженість, дратівливість, балакучість чи навпаки мовчання, пригніченість — це все нормально після такого. Ми говоримо з дітьми і робимо акцент на тому, що було дійсно страшно, але ми разом це витримали.
- Тіло. Все, що ми зараз зможемо зробити для тіла близької людини, дитини — повернути відчуття власного кордону (обіймами, доторками, укутуванням в ковдру), іграми треба розтягнути м’язи, дати води та теплої їжі, іграми стимулювати рухливість. Корисно надати можливість «звучати» — у співі, наприклад.
- Важливі ранкові тілесні ігри. Вони важливі в будь-який час — і дітям, і дорослим, — говорить психологиня, — але вранці саме зараз вони просто необхідні. Бо від нашої «тілесності» зараз залежатиме, як ми впораємося з емоційним навантаженням, травмами, завданими ворожою атакою.
«Діти спираються на тілесність, тому обійми — якщо вони комфортні для дитини — дають відчуття захищеності», — говорить психологиня. Тому, якщо ви бачите, що ваша дитина тривожиться, напружена або нервує через тривале перебування в укритті, зробіть з нею кілька простих речей, запропонованих Світланою Ройз у проєкті ЮНІСЕФ «Гратись і не боятись».
- Встановлюємо контакт з дитиною — гра «Інопланетянин». Уявіть себе інопланетянами, які не знають, як вітаються на Землі. Тому вони зустрічаються і вітаються, торкаючись ліктями, колінами, плечима, мізинцями і тільки наприкінці — за руку.
- Повернути відчуття заземлення та відчуття меж тіла, а також заспокоїтися допоможе гра «Веселі тваринки». Запропонуйте дитині постукати себе по грудях, як мавпеня, пострибати, як зайчик, струсити краплі води, як песик. У таку гру зручно грати під пісню «Я і Ти», яку співачка Світлана Тарабарова та психологиня Світлана Ройз створили спеціально для ЮНІСЕФ.
- Для ігор ви можете використовувати те, що точно є вдома чи навіть в укритті. Наприклад, за допомогою кольорової шкарпетки, надітої на руку, можна когось зображувати. А ще можете запитати у дітей, що вони відчувають, загадувати загадки, рахувати, вчити пісні, танцювати.
- Використовуйте уяву для контролю емоцій та розслаблення.
Попросіть дитину уявити, що у неї на руці кошеня чи пташеня. Запропонуйте другою рукою погладити цю уявну тваринку, дуже маленьку й тендітну, — тому доторки мають бути ніжними. Коли побачите, що рухи дитини стали більш розслабленими, можна запропонувати погладити себе по голові та плечах так, як вона гладила тваринку.
- Застосовуйте дихальні вправи для подолання напруження.
Попросіть дітей уявити, що хтось із них вітер, а хтось — пір’їнка. Вітер дме на пір’їнку, та кружляє, а потім діти міняються ролями. Залежно від сили дмухання має змінюватися сила «кружляння». Це допоможе повернути відчуття значущості середовища та контролю, активно видихнути і звільнитися від напруження.
Важливо пам’ятати, що зараз діти і дорослі навряд чи зможуть грати в ігри чи робити якісь практики із заплющеними очима — поки що ми можемо намагатися контролювати всі процеси.
Світлана Ройз, дитяча психологиня
Світлана Ройз запропонувала декілька простих ігор для зняття стресу у дітей
- «Доброго ранку» — промовляємо по-різному: «Добрий ранок, носику! Добрий ранок, щічки! Добрий ранок, вушка! Добрий ранок, шийко! Добрий ранок, плечики!» — торкаючись різних частин тіла (можливо, цілуючи). Треба пройтися так по всьому тілу.
- Ліплення. Це — розминати тіло, як тісто чи пластилін.
- Колобок. Спочатку «засипати» борошна — пройтися легкими рухами по всьому тілу, потім, «налити» води. Рухами, що гладять, робимо тісто, а потім ліпимо колобок — дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки — колобок «випікся».
- Поцілунки. «Квадратний», «трикутний», «овальний» — цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму.
- Малювання. На животику чи спинці малювати пальцем різні літери чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.
- Будиночок. Ти — будиночок, у тебе підлога (ніжки), стіни (проходимо по всьому тілу доторками), дах (голова). Ти в будиночку (можна покласти руку на серце).
- Колиска. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися.
- Обійми. Обійми мене сильніше, ніж я.
- Кенгуру. Дитина сідає животиком до нашого живота і міцно обіймає.
- Килимок. Простукати себе, все тіло, мов килимок.
- Орангутан. Стукати із криком «ЯЯЯЯЯ» себе по грудній клітці, мов мавпа.
- Сніговик. «Ліпимо» з дитини сніговика. Просимо напружити всі м’язи, наче він змерз. А потім «гріємо сонечком» — а зараз вийшло сонечко і сніговик тане. І дитина розслабляється.
- Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими доторками) по тілу зверху донизу — і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає.
- Можна робити масаж типу: «Рейки, рейки, шпали, шпали…»
«Якщо дитина в стресі, торкаємося тільки частин тіла, закритих одягом. Наші доторки — не поверхневі, не лоскочуть, а трохи проминають. Дитина може якусь гру просити повторювати багато разів — значить, ця гра для неї найтерапевтичніша», — говорить Світлана Ройз.
Діти, які зростають під час війни, залишаються дітьми. І ми — дорослі — повинні зробити все можливе, щоб війна не позбавила їх можливості сміятися і грати. Показуйте їм свою любов та підтримку кожної миті — нехай сяють усмішки на обличчях українських діток!
Любов Базів. Київ
Фото взяті з ФБ Світлани Ройз