Область повік – одна з найуразливіших зон обличчя: шкіра тут тонка, а анатомічні зміни стають помітними раніше, ніж в інших зонах. Опущення тканин, шкіра, що нависає, можуть формуватися задовго до виражених вікових змін. Про те, які методи корекції використовуються сьогодні, як підбирається тактика і від чого залежить результат, розповідає пластичний хірург Георгій Карапетян.
Показання: як зрозуміти, що час задуматися про підтяжку
Завдання блефаропластики – не омолодження, а усунення анатомічних змін, які неможливо скоригувати нехірургічними методами.
Головні свідчення – надлишок шкіри повік та жирові випинання, що формують нависання, мішки та відчуття втомленого погляду. Ці зміни можуть бути пов'язані як з віком (частіше після 35–40 років), так і з генетикою – у деяких випадках вони помітні вже у 20–25 років.
Ключовий момент – суб'єктивне сприйняття. Пацієнт починає регулярно бачити в дзеркалі та на фотографіях те, що його не влаштовує, і розуміє, що догляд, косметологія та апаратні методики не дають ефекту. Завдання хірурга на консультації – визначити, чи ці зміни є наслідком анатомічних деформацій і чи можна їх усунути хірургічно.
Які методи корекції повік використовуються сьогодні
Базовий метод – різні варіанти блефаропластики.
- Класична блефаропластика передбачає видалення надлишкової шкіри та, при необхідності, корекцію кругового м'яза ока. Застосовується, коли нависання виражено і методи, що щадять, неефективні.
- Транскон'юнктивальна блефаропластика виконується через внутрішній доступ без розрізів шкіри. Підходить пацієнтам без надлишку шкіри, але з вираженими жировими грижами.
Також існують нехірургічні методи – глибоке лазерне шліфування або радіочастотні технології. Вони працюють за рахунок поверхневого пошкодження шкіри та її подальшого скорочення. Такі методи дають результат при мінімальному надлишку тканин та відсутності жирових випинань.
Як визначається метод, який дасть найкращий результат
Вибір методу завжди залежить від особливостей анатомії, а не від віку чи переваг пацієнта. Він лише формулює, що саме його не влаштовує. Тактика втручання – зона відповідальності лікаря. Хірург оцінює ці параметри.
- Об'єм та розподіл надлишкової шкіри.
- Наявність та вираженість жирових гриж.
- Положення зовнішнього кута ока та нижньої повіки.
- Очікування пацієнта та допустимий період реабілітації.
Коли показано класичну блефаропластику, а коли – щадні техніки
Класична блефаропластика показана при вираженому надлишку шкіри та порушенні контуру повік. Щадні методи (транскон'юнктивальний доступ або лазерне шліфування) можливі, якщо йдеться про жирові грижі без шкірного нависання або мінімальні зміни.
Рішення завжди індивідуальне і засноване на співвідношенні обсягу тканин та очікуваного результату.
Вік – не визначальний фактор. Товщина шкіри повік у різних людей відрізняється незначною мірою і рідко впливає на техніку втручання. Винятки пов'язані з статтю: у чоловіків шкіра повік частіше щільніша, тому частіше перевагу віддають транскон'юнктивальному доступу без видалення шкіри. В іншому ключовим залишається анатомічний стан тканин та запит пацієнта.
Роль жирової тканини повік: чому її видалення підходить не всім
Параорбітальна жирова клітковина виконує важливу функцію – амортизує очне яблуко та забезпечує його харчування. Повне видалення жиру неприпустимо.
У сучасній блефаропластику жир видаляється лише частково або перерозподіляється. Мета – досягти рівного, природного контуру без мішків та без провалів. Саме перерозподіл жиру дозволяє уникнути “порожнього” і втомленого погляду.
Коли підтяжку повік поєднують з іншими втручаннями
Сучасні технології дозволяють виконувати комбіновані операції без збільшення ризиків та термінів реабілітації. Якщо показання збігаються, блефаропластику можна поєднувати з підтяжкою лобово-скроневої зони, середньої третини обличчя або іншими естетичними втручаннями.
Протипоказання до підтяжки повік
- Хронічні захворювання на стадії загострення.
- Гострі інфекційні та запальні процеси.
- Стани, що не перебувають під медичним контролем.
Реабілітація: терміни та особливості
Первинна регенерація тканин займає близько двох тижнів незалежно від методу. У цей період сходять набряки та синці.
Остаточне відновлення займає кілька місяців і багато в чому залежить від техніки хірурга. Сучасні безшовні технології дозволяють мінімізувати травматизацію та зробити сліди втручання практично непомітними.
Можливі ризики та ускладнення
Як і за будь-якого хірургічного втручання, можливі неспецифічні ускладнення – кровотечі, запалення, порушення загоєння. Специфічні ускладнення пов'язані з анатомією очної області та трапляються рідко. Переважна більшість ризиків залежить від досвіду хірурга та обраної техніки.
Скільки тримається результат
Довговічність результату на 80% визначається технікою та технологією операції та на 20% – індивідуальними анатомічними особливостями. У середньому ефект зберігається 12-15 років, а частина пацієнтів значно довше.