Відчути справжнє Різдво 24.12.2025 09:00 Укрінформ На Закарпатті у монастирі отців василіан реалізували креативний задум, який дає змогу осягнути істинність одного з найважливіших християнських свят.
Розробляли проєкт фотохудожник Микола Вінар та настоятель Мукачівської обителі отців василіан отець Лука (Буняк). Ще з осені зводили «печеру» і декоративні елементи, готували вбрання та налаштовували освітлення. Намагалися зробити все можливе, щоб максимально відтворити подію появи на світ Христа у Віфлеємі понад дві тисячі років тому. Зобразити ж різдвяну виставу та перевтілитись у «персонажів Різдва» запросили військовослужбовців та їхні родини. Таким чином, «Ісусик» – це син воїна Андрій Сивохіп, «Йосип» – ветеран Юрій Желізняк. «Марія» та янголи – це українська мати, яка доглядає дітей у скрутний час, та діти, що ростуть в умовах війни.
За словами о.Луки, задум допоміг самим учасникам відчути та донести іншим, що справжнє Різдво – це не вогнище, ялинка, святковий обід чи щедрівки. Це щось значно вагоміше та глибше, приховане в серці кожної людини.
ЗАКЛИК НЕ ПІДТРИМУВАТИ ПРОПАГАНДУ «КОМЕРЦІЙНОГО РІЗДВА»
Микола Вінар працює у сфері художньої фотографії. Запевняє, що вже давно виношував ідею відзняти правдиве, не кон’юнктурне Різдво.
– Я проводжу чимало мистецьких фотосесій, маю команду, яка розуміється на створенні декорацій, костюмів тощо. Восени ми отримали підтримку нашої ідеї у Мукачівському монастирі отців василіан – настоятель отець Лука приєднався до проєкту, і ми розпочали діяльність. Упродовж місяця 300 годин роботи команди витратили на зведення декорацій. Споруджували печеру з різноманітних матеріалів – витинали з пінопласту та розфарбовували «каміння», обробляли деревину, підбирали тканини для вбрання.
Безпосередньо під час зйомки до учасників проєкту долучили також тварин – вівці допомагали пережити автентичне Різдво.
Микола Вінар стверджує, що основний меседж проєкту глядачам – спробувати відчути Різдво. Не створити гарну картинку, а передати думку, що Різдво – це не про зображення, а про роздуми, не завжди приємні.
– Це такий наш заклик не підтримувати комерційний піар Різдва з цими несправжніми камінами та ялинками тощо. Також не вважати, що трапеза та запрошені – це головна особливість Різдва. А згадати, що в нашій культурі Різдво – це про ключові гуманістичні принципи людства: любов, підтримку, жертовність… Коли це все починають прикрашати маркетинговими цяцьками, на мою думку, цінності зникають, – зазначає фотограф.
ПОЄДНАЛИ СИЛУ ВІРИ ТА МИСТЕЦТВО
Отець Лука (Буняк), зі свого боку, сутність проєкту роз’яснює таким чином:
– Різдво – це, по суті, правдива картина появи на світ Ісуса Христа. Все інше: колядки, ялинка, святковий стіл, наші культурні нашарування – другорядні речі, які виникли вже згодом. Завдання полягало в тому, щоб привернути увагу до того, яким насправді Різдво було чи могло бути.
Друга мета, підкреслює настоятель монастиря мукачівських василіян, полягала в тому, що в проєкті прагнули поєднати силу віри та мистецтва, в даному випадку – фотомистецтва.
– Ми як монастир виступаємо як ті, хто зберігає цінності віри, команда фотографів – як митці, які можуть служити вірі. Мистецтво – це джерело творення, це духовні речі. У мистецтві віра завжди намагалася виразитися, якимось чином бути зрозумілою людині. У мистецтві проявляється краса творця, який нам подарував здатність творити. Тож ми хотіли це продемонструвати за допомогою фотомистецтва, по-сучасному спробувати пояснити події появи на світ Ісуса Христа та нашої віри.
ЧОМУ ЗАЛУЧИЛИ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ РОДИН
Отець Лука говорить, що в проєкті мали намір залучити людей, які сьогодні демонструють зразок самопожертви та беруть активну участь у захисті України, а також у житті своїх громад, міста.
– Наприклад, Ісус – це немовля Андрій Сивохіп, його батько – ветеран війни. Вісім місяців дитині, ми його хрестили. Ми шануємо його, і в його особі – батька. Йосипом був ветеран Юрій Желізняк, він зараз проходить реабілітацію, складний процес повернення з війни. Цей проєкт також був і для того, щоб допомогти йому адаптуватися в суспільстві, – пояснює священник.- Марія – звичайна молода жінка Оля Юрак, яка виховує дітей у важкі часи, під час війни. Кожна мати тепер теж тримає Україну, це недооцінено, і дуже важливо це акцентувати. Ангелики – це наші парафіяльні діти, які ростуть в умовах війни, їхнє дитинство минає в такі скрутні часи…
МАРІЯ НАРОДИЛА ІСУСА В ОКУПАЦІЇ, ПІД ЧАС ПРИМУСОВОЇ ПАСПОРТИЗАЦІЇ
– ХХ століття перетворило Різдво на казку. Але воно не є казкою. Власне, під час зйомок проєкту ми всі змогли це відчути. Цьому посприяли живі люди та навіть вівці. У моменти напруження, коли немовля починало плакати, бо йому було холодно й незручно серед людей, а вівці – мекати та справляти свої природні потреби, дорослі відчували великий дискомфорт: намагалися заспокоїти дитину, зігріти її, втихомирити овець, прибрати за ними… На мою думку, це й був не солодкаво-нудотний, а дуже правдивий, драматичний, хвилюючий образ Різдва. Справжнє Різдво було таким: сповненим людського болю, сліз, дискомфорту в холодній печері. Христос з’явився на землю в темній печері – у не найкомфортнішому місці у світі, – говорить отець Лука.
Настоятель зазначає, що цей проєкт згодом надихнув його на проповідь.
– Я подумав, що зараз ми, в період жахливої війни, можливо, перебуваємо в тому історичному часі, який найкраще відображає події народження Христа. Тільки там була ще гірша ситуація – вони вже були в окупації. Марія народила Сина Божого після складних подій, занепаду держави і в складних умовах – вона вагітна 150 км іде пішки на примусову паспортизацію. На перепис населення. Й Ісус народився не у власному домі, навіть не у своєму місті, а в хліві. Сьогодні чимало українців народжуються не вдома – в еміграції, в евакуації, в окупації…
Ну й ще одна важлива істина, яку ми часто упускаємо, святкуючи це казкове Різдво: Марія, коли народила Сина Божого в печері в тих умовах, вона вже усвідомлювала, що з ним буде. Вона розуміла, що їх будуть переслідувати, шукати, що вона буде з ним тікати… Це та ж тривога, яку сьогодні переживають тисячі українських матерів, які народжують дітей в час повномасштабної війни. Що з ними буде далі? Де вони будуть жити? Як? Чи доведеться їм теж воювати за свою державу? Чи тікати від окупації?..
РІЗДВЯНІ ЧУДЕСА ТРАПЛЯЮТЬСЯ У ЗАТИШНИХ КУТОЧКАХ ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ
Отець Лука наголошує, що українцям варто про це згадувати у час, коли запалюватимуть різдвяну свічку.
– Подарунки на Різдво, ялинка, застілля, колядки важливі – але пам’ятаймо, що це не головне. Бо інакше у нас є великий ризик втратити дух Різдва. Ми всі чекаємо якогось голлівудського різдвяного дива, але справжні дива, все найважливіше відбувається в затишних куточках людського серця. Того, що у воїна, котрий на Різдво в окопі чи після поранення в шпиталі. Чи в серці матері, яка оплакує сина, або ж вдови, що сумує за чоловіком… Цим проєктом ми закликаємо пам’ятати й усвідомлювати, що Різдво не кричить і не засліплює вітринами. Воно приходить тихо – туди, де людині боляче, страшно. Різдво – це народження світла в темряві, не на сцені чи в рекламі, а в людському серці.
Настоятель нагадує, що в час війни Різдво перестає бути декорацією – воно знову стає випробуванням і вибором. Бути уважними одне до одного. Не знецінювати страждання. Не втрачати людяність.
– Христос народився не в комфорті, а серед страху й небезпеки – так само, як сьогодні народжується надія в Україні. І саме тому справжнє Різдво зараз ближче до нас, ніж будь-коли, – підсумовує отець Лука.
Фото Миколи Вінара з соцмереж Мукачівського монастиря отців василіан