Федір Кричевський: музи та родина на полотнах першого ректора Академії мистецтв 22.05.2026 18:35 Укрінформ Найкращі полотна митця з Національного художнього музею України прямують до США
Полотна під час війни, подібно до людей, потребують захисту. Живописні роботи одного з найвидатніших українських митців – Федора Кричевського – пам’ятні кожному. Зокрема, твори «Автопортрет у білому кожусі», «Наречена», триптих «Сім’я» з нині актуалізованими об’єднаними сенсами «Любов», «Сім’я», «Повернення», перебувають поза межами свого постійного пристановища, Національного художнього музею України. Вони були вивезені разом з іншими найкращими роботами у 2022 році під обстрілами для представлення у дружніх європейських країнах, провели два місяці в рідних стінах в рамках виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні». Від кінця листопада 2023-го, коли внаслідок ворожих атак українські музеї зустрічали відвідувачів, вмикаючи генератори. Місія культурної дипломатії триває.
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець ексклюзивно повідомила Укрінформу, що невдовзі живописні шедеври Федора Кричевського, разом з іншими найкращими творами українських митців, шанувальники матимуть нагоду побачити за океаном – у Сполучених Штатах Америки. А ми тим часом із очільницею музею та завідувачем науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данилом Нікітіним з’ясовуємо, скільки всього збереглося робіт першого ректора Української академії мистецтв, який був одним із її засновників у буремному 1917 році; чи вдалося впродовж останнього часу виявити ті твори, про які не знали раніше; та чи створював митець у радянський період портрети вождів.
Згадуємо також про участь картин Федора Кричевського у Венеційській бієнале; замовчування його творчості впродовж дванадцяти років, починаючи з кінця 1920-х років; захоплення подорожами та фотографуванням із другом Іваном М’ясоєдовим. А ще розібралися, чому «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» та «Портрет дружини Наталі» – це незвичайна особиста історія митця.
ФОТО НАГОЇ НАТУРИ, ІСТОРИЧНІ ДУМИ КОБЗАРІВ І ЗАКОХАНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІ ОБРАЗИ
Графічний автопортрет Федора Кричевського
Мистецтвознавці констатують: від Ренесансу Федір Кричевський запозичив співучість та гнучкість видовженої лінії, її ритмічність та спрощеність композиційної форми; від кубізму – міцну конструктивність та лаконічність у побудові форми і композиції; від імпресіонізму та фовізму – яскраву декоративність живопису, зокрема, легкість сміливого мазка, чистоту і прозорість кольору. «Він нагадував майстрів Ренесансу», – так згадував про свого наставника його учень Сергій Григор’єв, ректор Київського художнього інституту у 1951–1955 роках.
Федір Кричевський народився в багатодітній родині 22 травня 1879 року в Лебедині – нині це Сумщина, а після скасування козацького полково-сотенного устрою місто входило до Харківської губернії. Батько працював земським фельдшером у Ворожбі, неподалік Лебедина, де минуло дитинство майбутнього митця. Обдарованому юнакові довелося навчатися в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури та Петербурзькій академії мистецтв – адже імперія-завойовник українських земель, зруйнувавши заклади Гетьманщини, зосереджувала освіту митців виключно на своїй території.
Ще в дитинстві Федора та його старшого брата Василя батько брав із собою на ярмарки до Лебедина, Сум, Охтирки, Ромен, де кобзарі виконували історичні пісні й думи. Загалом Російській імперії не вдалося викорінити козацького духу, хоча минуло чимало часу відтоді, як саме в Лебедині, після різанини в Батурині восени 1708 року, жорстокий ставленик поневолювача України Петра І, князь Меншиков, чинив розправу над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. До речі, Василь Кричевський став творцем нового українського стилю в архітектурі – Українського архітектурного модерну та автором Державного герба УНР, проєкт якого Центральна Рада ухвалила 22 березня 1918 року.
Федір Кричевський «Наречена»
Федору Кричевському російські критики та цензори доволі швидко почали закидати, що він мав «слабкість любити все рідне». Хоча саме за виразно українську «Наречену» після завершення Академії мистецтв у 1910 році йому було присвоєно звання «Художник» із правом викладання у середніх та вищих навчальних закладах і надано безоплатне закордонне мистецьке відрядження на рік. Тож він мав можливість ознайомитися з роботами митців Австрії, Італії, Німеччини та Франції. А коли, як звіт про поїздку, виставив поруч з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні», то в Петербурзі втратив прихильність. Крім того, для захисту диплому Федір Кричевський створював і другу роботу. Вона – «Оплакування Христа» – довго перебувала у сховищах через релігійну тематику. Вперше її було показано лише 2017 року на ювілейній виставці «Майстер і час» у НХМУ.
Щоб зрозуміти закоріненість митця в українські традиції та історію, а також усе про його талант і обізнаність із зарубіжним мистецтвом, варто повернутися до його юності. Вступивши на навчання у 1896 році до Школи малярства, скульптури й архітектури, Федір Кричевський потоваришував із молодим непересічним живописцем Іваном М’ясоєдовим – єдиним сином відомого заможного художника-передвижника Григорія М’ясоєдова, який мав поблизу Полтави, в Павленках, великий маєток (нині це територія Полтавської гравіметричної обсерваторії). Молоді митці часто влаштовували пленери з натури, наслідуючи античні скульптури. Це не могло не викликати неабиякої цікавості у місцевих мешканців. До речі, з тих часів збереглися десятки фотозображень Федора та Григорія, якого батько в листах називав Аполлоном. Напевно, тоді досить рідкісний фотоапарат був у заможній родині М’ясоєдових.
Картину «В царстві амазонок» Федір Кричевський створив під час навчання в академіїРазом Федір Кричевський та Іван М’ясоєдов відвідали міста й села, де колись бував Тарас Шевченко: Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів… Багато малювали з натури. У Кричевського навіть був задум створити власну серію картин та малюнків на продовження Шевченкової «Живописної України».
Удвох друзі-митці відвідали коронацію англійського короля Едуарда VII 9 серпня 1902 року. 23-річного Федора Кричевського до офіційної делегації взяли як штатного художника, якому доручили виконання малюнків церемонії.
СЕСТРА МАРІЯ У 70 РОКІВ ПОДАРУВАЛА МУЗЕЄВІ КАРТИНУ, НА ЯКІЙ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ ЗОБРАЗИВ ЇЇ 11-РІЧНОЮ
Через полотна Федора Кричевського можна знайомитися з його родиною та найближчим оточенням. «Портрет Параскеви Кричевської – матері художника», який зберігається в колекції НХМУ, він написав у 1904 році, після подорожі до Великої Британії. Мистецтвознавці зазначають, що на стилістику та настрій цієї роботи українського майстра вплинув шедевр англо-американського митця Джеймса Вістлера «Аранжування у сірому та чорному. Портрет матері» (1871). На обох – жінка, зображена сидячи, у профіль, у чорній сукні. Федір Кричевський створив контраст між темним силуетом сукні та кольоровим багатством оточення, серед якого найактивніший елемент – барвиста українська хустка. Відтак його художній твір значно емоційніший, він дотичний до традиції українського живопису, коли почуття передаються за допомогою кольору.
Федір Кричевський «Портрет Варвари і Марії Кричевських» (фрагмент) та «Дівчинка в блакитному»
У Полтавському художньому музеї зберігається «Портрет Варвари і Марії Кричевських», створений у 1902–1903 роках. Старша та молодша сестри-підлітки художника зображені в народному вбранні і є уособленням впевнених у собі українських жінок. Традиційні автентичні строї є однією з ознак творчості митця, який захоплювався українською старовиною, колекціонував вишиванки та інший одяг, а також предмети побуту. «Федір Григорович був безмежно закоханий у народне мистецтво, тому все… тішило його око, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами в скринях», – згадував художник Леонід Чичкан.
До колекції Лебединського художнього музею імені Бориса Руднєва входить рання імпресіоністична робота Федора Кричевського «Дівчинка в блакитному». На ній він зобразив у 1900 році теж молодшу сестру Марію – одинадцятирічною. Вона стоїть із розпущеним каштановим волоссям на тлі зелені в довгій блакитній сукні. Білий крислатий капелюх окреслює контури обличчя, а чорна нитка намиста додає контрасту до світлих тонів убрання. У руках вона тримає два довгих пера павича – розповідають, що понад століття тому їх використовували як елементи декору та оберіг від негативної енергії. Картину музею у 1960-му подарувала 70-річна сестра художника Марія.
Триптих «Життя» Федора Кричевського
У Національному художньому музеї України зібрано найбільшу кількість живописних робіт Федора Кричевського – 62. Серед них лише кілька можна вважати ідеологічними. «Хрущов серед селян» (1940–1941) мало впізнаваний, «Шахтарська любов» 1935 року зображує пару молодих людей. У «Переможцях Врангеля» (1934–1935), проте, чітко зображено червоноармійців; однак і ці образи не вписуються в канони соцреалізму.
Триптих «Життя» – одну з найвизначніших та найвідоміших своїх робіт Федір Кричевський створив у 1927 році. Картина є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар-нуво. Центральна частина «Сім’я» наступного року привертала особливу увагу відвідувачів Венеційської бієнале та італійської преси. А частина «Повернення» – зображення батьків з безногим солдатом – експонувалася у 1933 році на виставках у Копенгагені та Варшаві.
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ, ОДРУЖЕННЯ, ДІМ ІЗ ШЕСТИКУТНИМИ ДВЕРИМА, «ТАРАС БУЛЬБА» І ЗНИЩЕНИЙ «ДОВБУШ»
Київський етап життя і творчості Федора Кричевського розпочався у 1913 році. Митець став спочатку викладачем, а згодом – директором Художнього училища. У його мистецькому доробку з’явилася, зокрема, картина «Три покоління». У центрі цього полотна – Лідія Старицька, з якою познайомилися в Шишаках на Полтавщині. Також є «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі». Цю жінку, яка мала доньку, дослідники називають музою митця протягом майже восьми років.
Спарені картини. Підпис: «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» (фрагмент) і «Портрет дружини Наталі»
У 1917-му Федір Кричевський одружився з Наталією Павлівною Савицькою – двадцятидворічною ученицею Київського художнього училища, яку він теж писав. Дослідниця Валентина Рубан-Кравченко вважала, що Лідія Старицька благословила цей шлюб. Такого висновку мистецтвознавиця дійшла з опису ситуації в листі Катерини Кричевської-Росандич – двоюрідної онуки художника по лінії Василя Кричевського. Федір, який у всьому довірявся Лідії, привів вагітну Наталію познайомити і запитав поради, що йому робити? Старицька відповіла: «Одружуйся!».
Тоді, в період буремних історичних подій, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Василь Кричевський та інші діячі засновували омріяний державний вищий мистецький навчальний заклад в Україні – Українську академію мистецтв. Вже у 1919-му художникові довелося переїхати до Шишаків. Далі були роки спроб уникнути молоху радянських репресій за проукраїнську позицію.
Ескізи будинку Федора Кричевського
Пізніше Катерина Кричевська-Росандич (1926–2021) описувала свої дитячі враження про той будинок. Вперше вона там побувала трирічною, коли її батько – Василь Кричевський-молодший – працював у сусідніх Яреськах на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля». Вдруге – влітку 1937-го. Одинадцятирічною запам’ятала хату з різьбленням і шестикутними дверима, де зберігалися роботи раннього періоду творчості «діда Феді», а також портрет її прадіда Григорія Яковича Кричевського.
У 1932–1933 роках Федір Кричевський переїхав працювати до Харківського художнього інституту. Створював ескізи сценографії та костюмів до постановки опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». Готував ескізи на конкурс пам’ятника Тарасові Шевченку. Тоді завершив створення п’ятиметрової картини «Довбуш» (1931–1932), яка в Харківському художньому музеї згоріла під час нацистської окупації.
Ескізи Федора Кричевського
За анонімною заявою НКВС у 1934 році було відкрито справу на «буржуазного націоналіста» Федора Кричевського. Зокрема, «підшили» фотографії, на яких екс-ректор вітався за руку з гетьманом Павлом Скоропадським в Українській академії мистецтв. Тоді художника врятував студентський друг Ісаак Бродський, який створив портрети Леніна і майже всіх знаменитих комуністів. Він особисто приїхав до Києва захищати того, хто юнаком ставав стіною за нього в Петербурзькій академії, коли його намагалися образити інші.
Перед Другою світовою війною радянська влада знову почала задобрювати українських митців. Федору Кричевському у 1939-му присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а навесні наступного року надали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Проте у 1943-му художника позбавлять цього звання. Адже спочатку він не евакуювався до Уфи (бо не оформили виїзд дружині), а згодом знову не вписався в плани спецорганів, виїхавши за кордон. У 1946-му чотири місяці хворим добирався до Києва, де його вже позбавили житла. Прихистився поблизу столиці, в Ірпені. А наступного року, 30 липня, митця не стало.
ДОСЛІДЖЕННЯ 222 ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ І НОВЕ ВИДАННЯ ПРО ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО
У колекцію Національного художнього музею України у 2020 році меценати передали 222 графічних твори художника Федора Кричевського. Це малюнки, начерки та ескізи зі збірки Ольги Гершуні, яка отримала великий архів першого ректора української Академії мистецтв у спадок від матері, Аріадни Павлівни, яка близько спілкувалася з удовою митця, Наталею Кричевською, та опікувалася нею в останні роки життя. Документальну частину, пов’язану з життям Федора Кричевського та його родини, Ольга Гершуні подарувала музею у 2018 році. Про існування цих матеріалів було відомо раніше, частину творів показували на виставках, проте системне вивчення та дослідження їх відбувається нині.
Юлія Литвинець та Данило Нікітін
Завідувач науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данило Нікітін каже, що ескізи та начерки дають можливість моделювати, як художник працював над образами та сюжетами своїх картин. Наприклад, є багато варіантів начерків до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Деякі з них Федір Кричевський виконав лише олівцем і кольорований аквареллю, а окремі встиг почати писати темперою на полотні. Художник зображував, зокрема, Катерину замріяну та в розпачі; зустріч Івасика з батьком-москалем, і фінал, коли Івасик із кобзарем слухають пташок.
«Можна зробити висновок, що Федір Кричевський створював начерки відповідно до свого хисту та рівня майстерності з надією, що, можливо, його роботи буде схвалено», – каже Данило Нікітін. – «Його грандіозна творча індивідуальність у такий спосіб намагалася протидіяти системі. Митцю доводилося зважати на її вимоги. Він не хотів. Але врешті-решт, радянський режим зламав його вже у 1940-ві роки».
Начерки до «Катерини» Тараса Шевченка
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець розповідає, що в період повномасштабної російсько-української війни спостерігається великий запит на виставкові проєкти та видання про митців, чиї біографії за радянських часів спотворювали ідеологи або й зовсім замовчували. На «Книжковому Арсеналі» видавці презентують довгоочікуване дослідження «Федір Кричевський» Валентини Рубан-Кравченко. Науковці НХМУ стали консультантами в його підготовці та додали всі уточнення щодо атрибуції творів видатного українського митця станом на поточний рік.
Достеменно відомо, що чимало картин Федора Кричевського було втрачено в роки Другої світової війни. Однак музейники вважають, що з часом можуть бути виявлені нові роботи митця.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото Олександра Клименка
Репродукції картин надано Національним художнім музеєм України
Культура Музей Художник