Читаю вже який за рахунком пост про приїзд Лори Лумер та її інтервʼю з президентом.
То критика, то претензії.
По-перше, добре, що цей візит взагалі відбувся, за його організацією стояла величезна кількість людей та роботи.
По-друге, добре, що це інтервʼю взагалі відбулось, бо це було на межі можливого-неможливого.
По-третє, Лора пройшлася в інтервʼю по всіх напрямках російської пропаганди, яку вони розповсюджують в Америці і досить успішно, і сама Лора писала раніше подібні речі, за що вже вибачилась.
Протягом поїздок у США саме у ці групи, я чула ще і не такі питання: і про фінансування США, яке йде на яхти дружини президента, і про наркотики, і про нацистів.
Однією з основних цілей в поїздці Лори було не тільки зрозуміти українців, а і підсвітити російську дезінформацію в США. Вона зараз перебуває у стані боротьбі з блогерами, на кшталт Такера Карлсона, які розповсюджують на мільйонну аудиторію брехню проти України. Тому якщо в бажанні перемогти Такера, такі, як Лора, будуть підтримувати Україну — нам абсолютно не нашкодить.
Лора достатньо стримана і багато говорить, але до її думки у США дослухається багато людей, включно з Трампом.
Нам треба вчитись виключати емоції, і не думати, що всі закордоном, тим більше, зі складних груп, будуть автоматично нас підтримувати.
По-четверте, ті, хто пише, що мега-блогери міняють свою думку просто тому, що перед виборами у конгрес підтримка України серед них зростає, хочеться спитати, а як це вона так просто зростає?
Може тому, що багато людей не просто писали пости у фб, а займались на практиці зміною думки у цій групі? Духовенство, військові, ветерани, молитовні сніданки.
Зараз зручно виставляти фото, критикувати і писати, як все легко чи не так.
Завжди можна робити краще, для цього треба просто почати робити.
Два роки тому я і мріяти не могла, аби на цю аудиторію так масштабно робилось розвінчування міфів про Україну.
