© Getty Images Анатолій Калениченко зазначив, що багато людей доклали зусиль для цього.
Українська культура навряд чи знову повернеться до Москви, як це було в минулому. І вагомою причиною цього є війна, яку Російська Федерація веде проти України. Таку думку в коментарі ZN.UA висловив Анатолій Калениченко, керівник фестивалю «Червона рута-2025».
«Не може бути такого прямого крен у бік Москви. Я вам скажу чому: тому що йде війна. У багатьох людей на фронті є родичі, близькі друзі, родичі. Хтось там загинув, а хтось пропав безвісти. І таких людей багато. Мій власний син воював, був поранений… Тому такого повернення назад бути не може, хіба що є якісь елементи», – зазначив Анатолій Калениченко.
Художній керівник «Червоної рути» додав, що багато людей, зокрема й він, докладали зусиль і робили все можливе, щоб українська мова звучала на телебаченні та радіо. А згодом, додав Калениченко, це питання почало регулюватися законодавчо.
«Розумієте, важливо, щоб українська була в мові, в музиці. Музика – це не лише слова пісень. Є ще й окрема музична мова. Є українська музична мова, яку майже ніхто не знає і ніхто не пише. І її потрібно вивчати. «Рута» намагається щось із цим зробити. Не завжди виходить, але іноді все ж таки виходить. Ми пробували, робили, і багато чого вийшло. Тож тут є багато важливих моментів», – додав Калениченко.
Він зазначив, що нове покоління має говорити «по-новому, українською, по-своєму, по-іншому».
«Мені на душі гріє, коли приходить мама з маленькою дитиною, і мама розмовляє з дитиною українською. А маленька дитина відповідає їй українською. Мама хоче, щоб дитина розмовляла українською, розумієте? Можливо, їх не так багато, як хотілося б, але вони є», – додав Анатолій Каленіченко.
Він також розповів ZN.UA, що для того, щоб російську музику не чули в Україні , необхідно використовувати метод батога та пряника. Бо сам лише метод батога та пряника не завжди допомагає.
Раніше кобзар, лірник, бандурист та військовослужбовець Тарас Компаніченко зазначив, що танці та співи молоді під російську попсу посеред війни є неприпустимими. За його словами, має бути хтось, хто пояснить молоді, що тут щось не так, хтось, хто міг би це зупинити. Адже, як додав Компаніченко, «війна ведеться не за територію, територія – це лише засіб. Війна ведеться на руйнування, це екзистенційна війна. Для них – на смерть, щоб нас не існувало, а для нас – на життя, щоб ми могли вижити та досягти успіху». Детальніше про те, як мистецтво та культура допомагають подолати розкол, зберегти національну ідентичність та підтримувати нитки зв’язку з тими, хто зараз перебуває під окупацією, читайте в інтерв’ю з Тарасом Компаніченком , з яким поспілкувалася Юлія Москаленко .
