– художній керівник фестивалю «Червона рута»” fetchpriority=”high” decoding=”async” width=”630″ height=”340″ />
© Громадське радіо «Червона рута» повертається після майже шестирічної перерви.
Щоб російську музику не чули в Україні, потрібно використовувати метод батога та пряника. Бо одним пряником не завжди вирішується проблема. Таку думку в коментарі ZN.UA висловив голова Суддівської ради, художній керівник фестивалю «Червона рута-2025» Анатолій Каленіченко.
«Є два моменти, які потрібно використовувати – батіг і пряник. Пряник означає, що потрібно людям пояснювати, показувати, що таке українська мова. «Руті» давно не було, майже шість років, а тепер вона сталася. І багато цікавого з’явилося, і це потрібно показувати. Нещодавно до мене звернулася жінка із Запоріжжя, яка консультує або навчає дітей співати, і вона подякувала мені, що зараз сталася «Рута». Діти в Запоріжжі взагалі не хотіли слухати українську. А потім раптом вони послухали цю українську, деякі пішли до школи-майстерні, яку очолював директор фестивалю Мирослав Мельник. Вони послухали, що таке зараз українська мова, як можна співати, співати по-новому. І самі захотіли співати», – сказав Анатолій Каленіченко.
Він ще раз наголосив, що потрібно показувати, особливо молоді, що цікавого є в українській музиці. Розповідати про те, як співати, в яких манерах.
«І другий, так би мовити, момент. Іноді [російську музику] чути і в машинах, і в громадських місцях. Це досі так. І це треба зупинити законом. Треба накладати штрафи, використовувати якісь інші методи. Якщо щось таке з’являється, рецидив, так би мовити, то це треба зупинити. Адже тільки пряник не завжди працює і не з усіма працює. Тому потрібно робити і те, й інше. І тоді допоможе», – додав Анатолій Каленіченко.
«Червона рута» (RutaFEST) – музичний фестиваль, заснований у 1989 році, який формує українську ідентичність попри всі історичні, політичні та імперські виклики. Фестиваль проводиться протягом двох років: один рік витрачається на відбір учасників, другий – на підготовку та проведення фінальних змагань. Після майже шестирічної перерви фестиваль пройшов під гаслом «Рута лунає – опір триває». Цього року стратегічним партнером фестивалю став Рух Опору Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Раніше кобзар, лірник, бандурист та військовослужбовець Тарас Компаніченко зазначив, що танці та співи молоді під російську попсу посеред війни є неприпустимими. За його словами, має бути хтось, хто пояснить молоді, що тут щось не так, хтось, хто міг би це зупинити. Адже, як додав Компаніченко, «війна ведеться не за територію, територія – це лише засіб. Війна ведеться на руйнування, це екзистенційна війна. Для них – на смерть, щоб нас не існувало, а для нас – на життя, щоб ми могли вижити та досягти успіху». Детальніше про те, як мистецтво та культура допомагають подолати розкол, зберегти національну ідентичність та підтримувати нитки зв’язку з тими, хто зараз перебуває під окупацією, читайте в інтерв’ю з Тарасом Компаніченком , з яким поспілкувалася Юлія Москаленко .
