Учасники гала-концерту “Червона Рута-2025” © Червона Рута-2025
Юлія Москаленко,
У вересні 1989 року в Чернівцях відбулася революційна для української культури подія – на стадіоні «Буковина» відбувся перший всеукраїнський музичний фестиваль «Червона рута». За ним уважно стежили «совєти», поліція вилучала у людей українську символіку, щоб її не проносили на стадіон, чернівчани просто відмовлялися здавати житло учасникам перед фестивалем, ймовірно, через тиск влади, а остання навіть намагалася заборонити його проведення. Але попри все, «Червона рута» відбулася, і з її сцени, під майоріння синьо-жовтих прапорів, лунала «Не вмерла Слава і Воля України» – пісня, яка була заборонена в СРСР і стала державним гімном незалежної України.
Присвячений композитору та музиканту Володимиру Івасюку, якого вбило КДБ за його українську творчість та національну позицію, сам фестиваль став символом боротьби з російською експансією української культури. Пісні, які виконавці з усієї України вперше заспівали зі сцени «Червоної Рути-1989», одразу ж стали популярними не лише всередині країни, а й серед української діаспори. Багатьох лауреатів та учасників фестивалю досі знає та пам’ятає вся Україна – Андрія Жданкіна, який отримав свого часу гран-прі, «Сестру Віку», сестер Тельнюк, Андрія Миколайчука, Ірину Білик, Марію Бурмаку, Тараса Чубая, гурти «Воплі Відоплясова», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз» та багатьох інших. Загалом, як кажуть самі організатори, «Червона Рута» відкрила для себе 90% нових зірок у сучасній українській молодіжній музиці.
З 1989 року фестиваль проводиться щороку: одного року по всій країні проходили відбіркові тури, наступного – фінал і так далі. Однак через пандемію коронавірусу та початок повномасштабної війни «Червона рута» замовкла майже на шість років… Але вже у вересні 2025 року фестиваль знову об’єднав сотні українських виконавців на одній сцені, адже культурний опір – це м’яка, але потужна сила проти ворога, який роками намагається знищити все українське.
Зустрічає Місто Лева
У Львові, на проспекті В'ячеслава Чорновола, людини, яка стала одним із символів боротьби за незалежність України, знаходиться концертна арена Малевича, де музика майже не зупинялася п'ять днів поспіль. Саме там з ранку до вечора з 17 по 21 вересня відбувалися фінальні змагання, гала-концерт та нагородження лауреатів «Червоної рути-2025» – ще один символ боротьби українців, але цього разу в культурній сфері.
Лауреат у жанрі «Рок-музика» гурт «Аризона», 3-тя премія Червона Рута-2025
Учасники приїхали з різних міст, грали на різних інструментах та співали в різних стилях. Одні виходили на сцену в традиційному українському одязі, інші – у звичайних джинсах. Але одне об’єднувало їх усіх – українські пісні та інструментальна музика. За словами організаторів, загалом на сцені Малевича виступили 450 гуртів та сольних виконавців у шести різних жанрах: фольклор, популярна музика, сучасна танцювальна музика, акустична, експериментальна та рок-музика. Виступали також військові, яких, за словами Мирослава Мельника, «намагалися викликати з окопів».
«У нас дуже серйозний пісенний спектр – це цілий жанр нових авторських пісень, військових авторських пісень. У нас присутні військовослужбовці, яких ми запросили сюди з війни для виступів на фестивальних конкурсах. Їхній рівень виконання та тематика надзвичайно важливі для того, щоб в Україні розпочалося подальше концертне життя цих людей. І щоб цей жанр став фундаментальним для виховання нової української молоді», – сказав під час прес-конференції за кілька годин до гала-концерту директор фестивалю Мирослав Мельник.
Директор фестивалю «Червона рута» Мирослав Мельник «Червона рута-2025».
Але сучасну українську музику в ті часи лунали не лише в «Малевичі». На проспекті Свободи біля пам’ятника Тарасу Шевченку розташувався фан-огляд фестивалю, де просто неба виступали учасники «Червоної рути-2025», військові та гурти «Pie and Whip» і «Dead Rooster». А в останній день львів’ян та гостей міста чекав виступ Дарки Стебівки – доньки повоєнних українських емігрантів у США, яка стала переможницею першої «Червоної рути» і через десятиліття знову приїхала на фестиваль як гостя. Тоді, у 1989 році, разом зі Славком Галатином вона перемогла в номінації «Найкращий іноземний гурт».
Лауреат фестивалю “Червона рута-1989” Дарка Стебівка Червона рута-2025
Глядачі навіть змогли не лише спостерігати за музичною подією на фан-галоні, а й стати її активними учасниками. Український артист Ярема Стецик провів там
Тим часом, поки журі фестивалю знайомилося з фіналістами у Малевича, а ці ж фіналісти знайомили людей із сучасною українською музикою на фан-гейзі, у Будинку офіцерів відбулися дискусійні панелі з суспільно важливих питань. Зокрема, обговорювали ветеранську політику, реабілітацію військових, капеланську службу, повернення військовополонених, міжнародну культурну дипломатію тощо.
Щоб російську музику не чули в Україні, потрібно використовувати метод батога та пряника – художній керівник фестивалю «Червона рута»
«Будинок офіцерів фактично став епіцентром тих важливих речей і тем, які дуже впливають на суспільство. І ми вважаємо, що результати цих панелей дадуть серйозний поштовх до великих змін», – зазначив Мельник під час прес-конференції.
Не менш важливі зустрічі відбулися у Палаці Гната Хоткевича. Там історики Андрій Сова, Микола Посівнич та Олег Фешовець розповідали про витоки національного опору та його необхідність сьогодні, Мар'ян Пиріг про дисидентів та «розстріляне відродження», митці Михайло Скоп та Андрій Єрмоленко про символи боротьби, представники Центру національного опору про дезінформацію, неправдиву інформацію та хибну інформацію, а представники Руху Опору Збройних Сил України про концепцію РО, її завдання та можливості вступу .
«Червона рута лунає – опір триває»
Ці слова супроводжували гостей та учасників фестивалю на всіх локаціях «Червоної рути». Їх можна було побачити на банерах у Будинку офіцерів та в Палаці Гната Хоткевича, на сцені в «Малевича» та наметах на фан-галявині. Це гасло не лише описувало дух фестивалю, а й стало прямим посиланням на його стратегічного партнера — Рух Опору ССО Збройних Сил України. Останній координує діяльність тих українців, які, залишаючись на окупованих територіях, протистоять ворогу, підтримують Армію оборони України та всіляко допомагають відновити суверенітет України. Рух Опору — це підпілля, партизанські сили та учасники ненасильницького опору.
Символізм фестивалю “Червона Рута-2025” та Руху Опору Збройних Сил України на фан-галоні “Червона Рута-2025”
На перший погляд здається, що між музичним фестивалем та складовою SSO немає багато спільного. Але насправді існує багато способів протистояти агресору, що, зокрема, підтверджує тандем RO та «Червоної Рути».
«Здавалося б, як поєднується співпраця Сил Опору Руху Спеціальних Операцій та «Червоної Рути», що у нас спільного? Але я б сказав, що ідея опору серйозно присутня в «Червоній Руті». Найперший фестиваль був опором радянському режиму. А те, що сталося потім, – це музично-політичний вибух, ці виконавці фактично стали рушійною силою опору… Тобто все це дуже важливо. І зараз, коли ми слухаємо бардівську, військову пісню на фінальних конкурсах фестивалю, ми бачимо те саме. І це навіть не тексти наших класиків і тих, кого вже немає з нами, це тексти сучасних людей, які відображають події на фронті. Ми говоримо не лише про трагічні тексти. Є й гумористичні, в яких висміюється ворог. І це настільки яскраво і красиво, що глядачі не можуть не сміятися з некомпетентності російської промисловості, яку вони пропонують як пропаганду проти нас. «Мистецтво має дуже важливу роль – бути носієм української ідентичності», – сказав Мирослав Мельник у відповідь на запитання ZN.UA про те, чи змінилася роль “Червоної рути” для сучасного мистецтва, зокрема музики.
Переглянути цей пост в Instagram
Але нинішня агресія Російської Федерації суттєво відрізняється від тиску радянського уряду. Адже зараз це не просто спроба стерти українську національну ідентичність – сьогодні росіяни методично знищують українців як таких. І ця зміна вектора вплинула на музику та дух «Червоної Рути-2025».
«Це відчувається. Рік тому сюди приїжджали рокери-хлопці з Харкова і співали гарні пісні про Путіна. Де вони зараз? Вони служать в армії, а не виступають тут. А їх багато… Але тут також є виступи, присвячені опору агресії Російської Федерації. Наприклад, виступав 59-річний чоловік, який воював у жанрі акустичної музики. І його пісні присвячені цьому. Але в них немає нічого слізливого, переживань, яких колись було вдосталь у московській поп-музиці. Натомість ця музика мужня, але справжня… Нас не зламати, і сьогодні є сильний внутрішній опір», – зазначив у коментарі ZN.UA Анатолій Калениченко, художній керівник фестивалю та голова журі, який стояв біля витоків «Червоної рути-1989».
Художній керівник фестивалю та голова журі Анатолій Каленіченко (у центрі) Червона Рута-2025
Водночас, опір, щоб стати реальним важелем, має бути не лише внутрішнім. Він має перерости в дії, які матимуть відповідні наслідки. Зокрема, в контексті музичної культури, це має бути обмеження доступу російських виконавців до стрімінгових сервісів, популяризація української музики, відповідне регулювання питання на законодавчому рівні тощо.
«Є ще різні жанри. Ми можемо говорити про наповнення смислами та текстом, який ми даємо… Ми можемо давати своє послання, але насправді не варто забувати про масовий ринок, про музику, яка з'являється на цифрових платформах. Ми говоримо про необхідність заповнити цей вакуум. Насправді багато українських продюсерів досі працюють над калькою російської музики, щоб перевести слухача на бік України. Це нібито непогано, але це все ж музична калька. Більше того, це швидкий метод. І нам потрібно заповнити, крім текстової частини, музичну частину та створити щось, що зацікавить глядача, але не скоротити шлях і продовжувати робити кальку заради популярності та впізнаваності. Хоча насправді це нелегко», – розповів ZN.UA Юрій Юрченко, учасник гурту «Хорта», який отримав перший приз у жанрі «Танцювальна музика» на «Червоній руті-2025».
Такого культурного зсуву в бік Москви, як колись, більше не буде – художній керівник фестивалю «Червона рута-2025»
Більше того, як зазначав Юрченко, культура є не лише важливим компонентом опору. Вона також може стати важливим економічним компонентом.
«Чомусь перше, на чому вони завжди економлять, це культура. Кажуть, це не головне. Але якщо згадати K-pop як глобальне явище — і ми говоримо не лише про музику, а й про кіноіндустрію — то це досить непоганий приклад того, як країна може бути відомою та заробляти гроші. Тому культура, як я завжди кажу, це платформа та фундамент, з якого все починається. І навіть економічно це може бути правильним кроком для країни. Не кажучи вже про смисли, про культуру, про те, що не можна забувати про фольклор, історію тощо. Тобто, це все може бути комерційним», — додав Юрій Юрченко.
Переможець у жанрі «Танцювальна музика»: гурт «Хорта», 1-ша премія Червона Рута-2025
Голоси з-за кордону, що об'єднують
На «Червоній Руті-1989» українська пісня звучала з вуст не лише тих, хто жив усередині країни – на сцену стадіону «Буковина» виходили й представники української діаспори. Однак відбіркові тури все ж таки проводилися в Україні, як і в усі наступні роки. Однак сьогодні, коли сотні тисяч українців покинули свої домівки, рятуючись від війни, «Червона Рута» порушила цю традицію та вперше в історії провела відбіркові тури за кордоном – у Польщі та Великій Британії. Зрештою, до Лондона поїдуть п’ять нагород, які отримали Квітка Воробей, Софія Бурмістрова, Аліна Сеніч, дует «Дві Долі» та гурт «Шелест».
«Українці розмовляють різними мовами та можуть ходити до різних церков. Ми були під різними імперіями. Нам потрібно визнавати ці речі. Але водночас нам потрібно шукати щось, що об’єднає українців. І «Червона рута» змогла це зробити – вона об’єднала тих, хто виїхав через війну, тих, хто раніше виїхав за кордон через трудову міграцію. І навіть якщо в громаді є деякі непорозуміння, саме відбіркові змагання «Червона рута» об’єднали всіх», – сказала Оксана Барановська, організаторка відбіркового туру в Лондоні та співзасновниця фонду «Червона рута» UK.
Організаторка відбіркового туру в Лондоні та співзасновниця фонду «Червона Рута» UK Оксана Барановська Червона Рута-2025
Організація, яка стала представником фестивалю у Великій Британії, була створена для сприяння розвитку автентичної української культури серед діаспори та її популяризації за межами України. Оксана Барановська впевнена, що «Червона рута» допоможе українцям, які проживають за кордоном, залишатися в контексті української культури, мати національну ідентичність та виховувати її у своїх дітей.
«Я б хотів повернути всіх назад, але я розумію, що деякі все одно залишаться за кордоном. Але це не завадить їм бути українцями, мати українську ідентичність, знати, хто вони. Це не завадить їм навіть навчати своїх дітей і виховувати їх в українських традиціях. Нам потрібно робити якусь культурну експансію. На відміну від нашого ворожого сусіда, нам не потрібна кров. Нам потрібно, щоб світ просто співав «Червону руту» українською мовою», – каже Барановський.
Переглянути цей пост в Instagram
Цьогорічна лауреатка фестивалю Квітка Воробей, яка зараз мешкає в Лондоні, куди переїхала через російську агресію, також переконана у важливості існування «Червоної рути» за кордоном. Вона визнає, що те, що показують про Україну у столиці Великої Британії, часто не таке вже й українське.
«Червона рута» – це справжня українська музика та культура, без шароварщини. А в Лондоні такого поки що немає. Тобто там показують багато нібито українського, але зазвичай це шароварщина. Тому дуже круто, що в нашій країні з’явився фонд «Червона рута» – там українська молодь зможе побачити та відчути справжню українську культуру, все її багатство та красу», – зазначила Квітка Воробей у коментарі ZN.UA.
Лауреат у жанрі популярної музики Квітка Воробей, ІІ премія Червона рута-2025
… Для організаторів «Червоної рути» переможці фестивалю – це майбутні культурні дипломати та борці за Україну. Мирослав Мельник каже, що в лауреатах вони бачать людей, які чинитимуть опір на такому якісному та вишуканому рівні, про який Росія навіть не мріяла. І хочеться вірити: як би події не розділяли українців, «…пісня буде серед нас…».
