Аналітики вважають, що розпад російської імперії після її неминучої поразки в Україні розпочнеться з відділення Чечні. Що процеси, до яких уже давно готується цей волелюбний і гордий народ, стануть тригером, який остаточно поховає кремлівський режим, який убив сотні тисяч чеченців, зруйнував їхні міста та села і змусив величезну кількість людей залишити будинки через погрози бути страченими або опинитися за ґратами.
Ахмед Закаєв п'ятнадцять років очолює уряд Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні. Ще він голова комітету з деокупації Ічкерії, спецпредставник президента Ічкерії Аслана Масхадова та бригадний генерал збройних сил цієї республіки. Під час Першої чеченської війни командував Урус-Мартанівським фронтом, потім Третім сектором Південно-Західного фронту. У Другій чеченській війні — бригадою особливого призначення. У серпні 1996 року, коли точилася битва за Грозний, був одним із керівників операції «Джихад», а через чотири роки — одним із керівників штабу оборони столиці Чечні.
У листопаді 2001 року Закаєв зустрічався з представником путіна казанцевим у московському аеропорту «Шереметьєво». Після того, як чеченська сторона не погодилася на капітуляцію, генеральна прокуратура росії звинуватила Закаєва в тероризмі, організації вбивств мирних громадян та співробітників правоохоронних органів. Тому він із січня 2002 року живе у Великій Британії, де отримав політичний притулок.
Під час нашої розмови Ахмед Закаєв постійно наголошував, що чеченський народ дуже чекає на Перемогу України, оскільки вона відкриє шлях до свободи для багатьох народів сучасної росії.
— Ахмеде Халідовичу, почнемо з теми, яка зараз у всіх на слуху. У кадирова серйозні проблеми зі здоров'ям. Останнім часом періодично з'являється інформація про його смерть. Чи він живий? Якщо з ним щось трапиться, це може призвести до тектонічних зрушень у Чечні? Хто реально керує зараз цим регіоном?
— Чечнею останні двадцять років керують російські агресори. Вони створили окупаційну структуру, на чолі якої у 2007 році поставили кадирова.
Щодо його стану, він живий, наскільки мені відомо. І навіть якщо він зараз здохне, в республіці нічого не зміниться. До жодних зрушень його смерть не призведе, бо там без збоїв працює система, яку збудували окупанти. Як керувала Чечнею та її сьогоднішнім злочинним режимом москва, так і керуватиме незалежно від того, хто номінально керує на місці.
— Зрозуміло, що кадиров далеко не самостійна постать, а путінський гауляйтер, яких зараз повно на українських окупованих територіях. Хоча він намагається себе показати другою людиною у росії після фюрера. Які стосунки насправді між цими двома упирями? Неодноразово читала, що путін побоюється «дон-дона».
— Ні, це Кадиров боїться путіна. От до смерті. Він щодня, навіть коли перебуває в дуже жалюгідному стані, підкреслює свою відданість путіну, постійно нагадуючи, що він його вірний ланцюговий пес, його раб, який його ніколи не зрадить, хоч би хто казав.
Чому він його так боїться? Бо знає, що саме путін дав команду вбити його батька Ахмата Кадирова, що саме путін керує процесами усунення неугодних режиму людей.
Насправді кадиров чужий елемент у системі, яку збудував колективний путін. І він це розуміє. І знає, що ця система будь-коли, коли їй це буде вигідно, може принести його в жертву.
Таких прикладів дуже багато. Взяти бодай пригожина. Вони з ним розправилися і забрали все, що він мав. Плюс використали цю ситуацію для виявлення незадоволених і не до кінця відданих путіну та цій системі. Наразі вони проводять зачистки серед військових, олігархів, політиків, журналістів. Пригожин теж був далеким від цієї системи, яка почала вибудовуватися ще за Горбачова, а при путіні досягла піку свого розвитку, адже він контролює абсолютно все. Тому кадиров знає, що він існує тільки завдяки одній людині. І він за нього триматиметься щосили, хоча, природно, його боїться.
«Кадиров боїться путіна. От просто до смерті. Він щодня, навіть коли перебуває в дуже жалюгідному стані, наголошує на своїй відданості путіну, постійно нагадуючи, що він його вірний ланцюговий пес, його раб, який його ніколи не зрадить, хто б що не говорив», – розповів Ахмед Закаєв
Читайте також: «Чи живий путін, ми матимемо можливість з'ясувати під час проведення міжнародного трибуналу», — Андрій Юсов
— На території Чечні на постійній основі знаходиться багатотисячне угруповання російських військ. Тобто все жорстко контролюють силовики. Ви кажете, що прості чеченці здебільшого люто ненавидять кадирова та путіна. І припускаєте, що 90% населення та більше ніж половина місцевих представників силових структур одразу перейдуть на ваш бік після зміни влади у кремлі. Звідки така впевненість? Люди прожили стільки років за цього режиму і раптом перейдуть до вас? І ви їм довірятимете?
— Це історичний досвід. У ХІХ столітті Кавказ завойовували майже п'ятдесят років. Кавказька війна тривала з 1817 до 1864 року. У чеченців, коли ми вже почали зникати як етнос, спрацював інстинкт самозбереження нації. Ми змирилися, згрупувалися і чекали на черговий сплеск. Він стався буквально відразу після розпаду царської російської імперії. Тоді чеченці разом з іншими народами Кавказу відновили свою державність та створили Гірську республіку. Ця держава проіснувала рівно три роки — з травня 1918-го до березня 1921-го. Її визнали десятки країн. Потім за допомогою Антанти більшовики, чекісти та білогвардійці її знищили. Та сама доля спіткала й незалежну Україну. Згадайте історію. Скільки українців занапастила російська імперія, а потім Радянський Союз!
У період становлення радянської влади чеченці пройшли через колосальні репресії та втрати. Проте у 1939 році Чечня повстала, кинувши виклик Сталіну. Було створено Чеченську республіку, яка вийшла з-під юрисдикції СРСР. Це протистояння тривало до 1944 року.
Тобто що сталося? У 1941 році чеченці для себе визначили — комунізм це погано, але фашизм набагато гірший, тому треба боротися з ним спільними зусиллями. Попри те, що 50 тисяч чеченців та інгушів воювали на фронтах, більшовики в цей час провели жахливу зрадницьку акцію щодо наших народів. Вони депортували беззахисних старих, жінок та дітей. 13 років, до 1957 року, чеченці перебували на чужині.
Однак після повернення на рідну землю чеченці знову стали відновлювати себе як етнос і розвиватися. Цей етап нашої історії тривав рівно доти, доки не почалися зміни в самому СРСР. У 1990-х чеченці знову вийшли зі складу Союзу. Незабаром розпочалася Перша чеченська війна.
Щодо нашої стійкості, наведу лише один приклад. Відкрита фаза Другої чеченської війни тривала до 2009 року, як пишуть російські ЗМІ. Проте, за нашими відомостями, останніх бійців опору вбили у 2021 році. Те саме було і за радянської влади. Останній абрек був убитий у 1976-му.
Тому, знаючи нашу історію та менталітет народу, стверджую наступне: щойно зміниться злочинний кремлівський режим, нам знадобиться лише тиждень, щоб змінити формат чинної влади в Чечні.
Повторю ще раз те, що говорив неодноразово. Декомунізація в Чечні пройшла дуже швидко і безболісно, хоча цілі покоління виросли під гасла «Ленин жил, Ленин жив, Ленин будет жить» і «компартия наш рулевой», а депутинізація пройде набагато безболісніше і швидше. Я в цьому абсолютно певен.
Читайте також: «На Заході бояться ескалації війни та непередбачуваності росії», — Павло Клімкін
— Кадиров дуже сильно чіпляється за владу, тому постійно проводить тотальні зачистки та репресії. Народ справді сильно заляканий?
— Людина може потрапити за ґрати за будь-яке необережно сказане слово. У кадирова свого нічого немає. Він охороняє як вартовий усі структури, які росія створила на території Чечні. І він, безумовно, готовий принести в жертву будь-кого, аби виправдати своє призначення та існування перед тим, кому повністю довірив своє життя, і від якого залежить життя всієї його сім'ї та тих, кого він облагодіяв за цей час.
— Ми бачимо фотографії з російської глибинки, де немає асфальту, бруду до коліна, а люди не мають елементарних побутових зручностей. Чечня була, по суті, стерта з землі. Грозний збудували заново, причому як вітрину «русского мира». А що з рештою території? Як і чим зараз живуть прості чеченці?
— Створення картинок завжди було російською традицією. Ми ж знаємо про потьомкінські села. Ця показуха триває досі.
А прості чеченці живуть в очікуванні змін. Вони відірвані від панської системи, яка сьогодні шикує та влаштовує бенкет під час чуми. Чеченці бачать, що колишній промисловий регіон Кавказу перетворили на торговельно-розважальний центр. Тому люди впевнені в тому, що сьогоднішня ситуація — це тимчасове явище, і що обов'язково будуть зміни. Саме так вони ставляться до того, що відбувається.
“Чеченці бачать, що колишній промисловий регіон Кавказу перетворили на торговельно-розважальний центр”, – прокоментував Ахмед Закаєв питання про те, що Грозний став вітриною “русского мира”
Читайте також: «Росіяни ненавидять вказаного ним ворога, але ще більше один одного», — Роман Безсмертний
— Після початку повномасштабного вторгнення багато українців були змушені виїхати за кордон, рятуючи себе, дітей та старих людей. Експерти кажуть, що в майбутньому виникнуть проблеми через непорозуміння між тими, хто залишився і хто покинув країну. Частина вашого народу вже стільки років перебуває у вигнанні, решта живе під ярмом «русского мира»? Як ви збираєтеся будувати нову Чечню, адже, напевно, виникнуть взаємні претензії?
— Річ у тім, що сьогодні намагаються штучно розділити чеченців на «європейців» та на тих, хто проживає на території Чечні. Але треба розуміти чеченський менталітет та традиції нашого народу. Сьогодні понад п'ятсот тисяч чеченців (я не перебільшую) перебувають поза росією та поза Чечнею. Щороку за кордоном народжуються п'ятнадцять-двадцять тисяч дітей. Вони автоматично стають громадянами вільного світу. І цей процес триває майже 20 років.
У чеченців, які сьогодні проживають у Європі, Сполучених Штатах Америки, Японії — де б вони не знаходилися, вдома залишились родичі. Причому близькі — батьки, брати, сестри, племінники. Так ось, вони з ними разом щовечора п'ють чай та спілкуються. Сьогоднішні комунікації дозволяють це робити без проблем. Це ж не та ситуація, яка трапилася 150−200 років тому, коли чеченці були відірвані від свого споконвічного коріння, опинившись у Туреччині та Йорданії.
Як виживають чеченці? Здебільшого за рахунок регулярної допомоги тих, хто сьогодні перебуває на Заході. Щобільше, «європейські» чеченці фінансують будівництво житла для себе у місцях, де вони проживали раніше та де проживають сьогодні їхні родини. Тому жодної дезінтеграції стосунків не відбулося. Ми функціонуємо і зараз як єдиний організм. І, природно, доповнюватимемо один одного і плануємо спільне майбутнє.
При цьому наголошу на важливому моменті: чеченці зараз і три десятиліття тому — це абсолютно різні люди. Ми тоді навіть не уявляли, наскільки великий цей світ. Багатьом чеченцям, які жили під час СРСР, здавалося, що за межами цієї імперії світ не існує. А сьогодні ви не знайдете жодного куточка на землі, де немає чеченців та інгушів. Немає жодного вищого навчального закладу, де чеченці не здобули б освіту. Наш потенціал, який виріс тут, це запорука перспектив розвитку нашої країни. А той потенціал, який є сьогодні у Чечні, це та база, завдяки якій ми не втратили своєї батьківщини.
Так, вони перебувають під окупацією. Але в історії російської імперії дуже багато етносів зникли під час воєн та інших катаклізмів. Саме тому, що були відірвані від коріння, від землі, де народилися та жили. А чеченці все-таки під цим найжорстокішим гнітом путінської росії та злочинного окупаційного режиму зберегли свою вітчизну. Попри всі випробування, які пройшов наш народ.
Тому я з великим оптимізмом дивлюсь на наше майбутнє. Ми добре знаємо, хто з нас живе на Заході. У нас є департамент, який веде облік та реєструє, де і скільки перебуває чеченців, скільки з них чоловічої та жіночої статей, які спеціальності люди освоїли, в яких структурах працюють.
Сучасний «європейський» чеченець вільно говорить п'ятьма-шістьма мовами. А є ті, хто володіє дев'ятьма-десятьма мовами. Ось таке покоління тут виросло.
Путін хотів нас знищити, а насправді Всевишній повернув ситуацію так, що ми сьогодні відбулися як політична нація, яка інтегрувалася і до Європейського союзу, і до західних міжнародних інститутів. Тому чеченський народ має найбільші перспективи.
«З кожним днем зростає потік добровольців, які вливаються до лав українських Збройних Сил. Сьогодні воюють «Кавказький легіон» та батальйон імені Шейха Мансура та створюють бойові одиниці, до яких входять представники інших народів. Цей процес триває і з кожним днем лише посилюватиметься», – розповів Ахмед Закаєв (на фото разом з чеченськими добровольцями)
Читайте також: «Росіян треба забити під землю на півтора метри за все, що вони наробили», — письменник Ян Валетов
— Ви кажете, що чеченці тяжко переживають, коли кадиров відправляє їх на війну проти України, що вони не хотіли й не хочуть воювати за путіна. Вибачте, але я на власні очі бачила у 2014 році кадировців, які поводилися на Донбасі як господарі та просто рвалися вбивати українців. Що прості чеченці говорять про війну в Україні і як вони ставляться до того, що відбувається у нас? Ви, напевно, це знаєте.
— Звичайно, знаю. Тому й казав на початку нашої розмови, що чеченці спостерігають за процесами в Україні більше, ніж за процесами в Чечні та росії. Те, що відбувається в Чечні та росії, вони дуже добре усвідомлюють і розуміють. І так само чітко розуміють, що зміни на краще можливі лише після того, як росія програє війну. Ті люди, про яких ви кажете, це манкурти, яких ця система вирощувала протягом двадцяти років. Саме вони маячили перед телекамерами кремлівських пропагандистів.
Те саме можна сказати й про українців, які воюють на Донбасі проти свого народу, і про колаборантів, які служать окупаційній владі. Вони поводяться не краще, ніж ті, хто видаються етнічними чеченцями, хоча такими насправді не є.
У будь-якого народу, який опинився в окупації, завжди знайдуться ті, хто продається і зраджує інтереси й власного народу, не кажучи вже про інших. Росія століттями вишукувала людей, які готові зрадити свій народ.
Чеченці два з лишком десятиліття перебувають під російською окупацією. Тому ті витрати та відхилення від норми, які ми спостерігаємо, не слід сприймати як даність або як барометр стану їхньої душі. Сьогодні чеченське суспільство придушене та роздавлене, бо його намагається руйнувати зсередини режим, який очолюють нелюди, які говорять чеченською мовою.
Читайте також: «Ніхто не виявляв під час війн більшої жорстокості та садизму, ніж росіяни», — генерал Віктор Назаров
Цей режим почав формуватися не при путіні або єльцині. Царська росія намагалася створити його ще під час Кавказької війни. Кат кавказьких народів генерал Єрмолов це підкреслював у листі імператору Олександру I. Мовляв, настане час, і «ми зробимо так, що кавказькі народи пишатимуться тим, що називаються росіянами». Він вважав чеченців найзатятішими противниками чинного ладу і говорив, що вони своєю волелюбністю розбещують інші народи, і що чеченців не можна утихомирити, а можна тільки знищити. Тому запевняв царя, що він не заспокоїться доти, доки живе останній чеченець.
Ще Єрмолов зазначав, що до нас втікали з усього Кавказу і навіть із росії. Що чеченці приймали всіх, у тому числі селян-втікачів і солдатів, давали їм дах і видавали за них заміж своїх дочок. Ці люди освоювали нашу мову, але не були генетичними чеченцями.
Ось це поріддя, яке сьогодні називає себе чеченцями, це насправді чеченоговорящіє особини, які не мають етнічних коренів. Путін намагається їх видати за чеченців, тому демонізує всю націю.
Я не ідеалізую чеченців, але я категорично проти того, щоб наш народ демонізували. Тому сьогодні весь світ чітко поділяє чеченців та кадировців. Українці дуже добре розуміють цю різницю, адже справжні чеченці з 2014 року разом із вами відбивають російську агресію.
А ми чудово пам'ятаємо, що ще у Кавказьку війну українці воювали на боці кавказців, а у Першу чеченську війну саме ви першими прийшли до нас на допомогу. Ваші добровольці разом із нами відбивали російську агресію. Тож у нас дуже багато спільного. А путін намагається вбити клин між нашими народами, використовуючи цих манкуртів, які видаються за чеченців.
Читайте також: «На вечерю давали „делікатес“ — немиті варені шкірки від картоплі, перемішані з якоюсь незрозумілою рибою»: розповідь про перебування у полоні
— Тема прийдешнього розвалу росії стала мейнстримом. Чимало експертів переконані, що крах федерації неминучий і що старт «параду суверенітетів» дасть саме Чечня. За вашими словами, стабільність у Європі та світі настане лише після демонтажу імперії зла. Яким ви його бачите? Ви прогнозуєте, що ситуація у регіонах може дестабілізуватися у 2024 році. І що далі? Заворушення та хаос? В якій частині росії?
— Демонтаж російської імперії неминучий, якщо міжнародна спільнота хоче миру, стабільності та творення. Доки існуватиме російська імперія в нинішньому вигляді та нинішніх кордонах, від неї завжди буде виходити загроза. Тим більше, що цей монстр має ядерну зброю.
Тому міжнародна спільнота сьогодні має реальний шанс зруйнувати й роззброїти російську імперію. Це можна зробити, лише визнавши право народів, які були насильно приєднані до росії, на свободу та незалежність.
31 березня 1992 року всі російські республіки, краї, області, автономні області та округи, крім Чеченської Республіки та Татарстану, добровільно підписали федеративний договір. У 2002 році його мали пролонгувати. Однак росія в односторонньому порядку відмовилася робити це та денонсувала цей документ. З того часу сучасна росія є нелегітимною. І це світ розуміє. Зараз, наприклад, в Організації об'єднаних націй публічно обговорюють: чи має росія право вето в Раді безпеки, яке вона успадкувала від СРСР. Це дуже важливе питання.
Думаю, що таким чином світ step by step прийде до того, що росія повинна перестати існувати як імперія. Вже є багато висловлювань та заяв на цю тему. Але демонтаж можливий лише після воєнної поразки в Україні. Іншого сценарію просто не може бути. Тому всі зусилля і міжнародної спільноти, і народів, які перебувають у колоніальній залежності від росії, мають бути спрямовані на воєнну перемогу України. Адже зараз вирішується питання майбутнього не лише вашої держави, а й усього світу.
Ми, чеченці та представники інших народів Кавказу, сьогодні працюємо над відновленням як міжнародного суб'єкта створеної 105 років тому конфедерації народів Кавказу. Це, на наше глибоке переконання, може сприяти безболісному демонтажу російської імперії.
Так само й інші народи, які провели свої референдуми ще у 1990-х і оголосили про суверенітет (хоча й підписали договір у 1992 році), мають стовідсоткове право на свою державність та на міжнародну суб'єктність відповідно до норм та принципів міжнародного права. Просто світ має визнати за ними ці права. І це покладе край сьогоднішній російській імперії.
Читайте також: «Якщо Захід дозволить вам вести цю війну як наступальну, все закінчиться дуже швидко Перемогою України», — історик Юрій Фельштинський
— Хто може стати наступником фюрера? За вашими словами, ліберали мають одну мету — прийти до влади, тобто просто змінити путіна. Але ви додаєте, що заміна поганого путіна на хорошого Навального або Ходорковського нічого не дасть. З вашою думкою багато хто згоден. Адже російська так звана опозиція є абсолютно травоїдною. На неї сподіватися взагалі не варто.
— Спочатку має прийти кінець російської імперії, а потім уже й путіну. Він повинен жити й обов'язково понести відповідальність за злочини, які вчинив. Тому я насправді не думаю про наступника путіна. Думати про нього означає зберегти росію у тому вигляді, в якому вона розпочала цю агресію.
Тому всі, хто сьогодні виступає проти путіна, мають розуміти, що не путін розв'язав цю війну, не він її веде. Її веде ця імперія. І що це російське бидло, ці рашисти перестануть вести загарбницькі війни лише тоді, коли імперія перестане існувати.
Тож і волелюбний народ України, і кавказькі та інші народи, які заселяють цю імперію, і сусідні держави — Польща, Фінляндія, балтійські країни, мають розуміти одне: доти, доки існує російська імперія, загроза їхньої цілісності та безпеки є і буде, і що говорити про майбутнє без росії — означає говорити про стабільність та мир у всьому світі. Говорю про це без патетики.
Тому всі нинішні опозиціонери режиму, які при цьому виступають за збереження російської імперії, — це ті ж імперці, які хочуть дорватися до влади.
Згадайте розпад СРСР. Грузія, Молдова, Азербайджан, Вірменія досі не є суверенними державами через те, що Єльцин та Горбачов ще тоді створили штучні конфлікти у їхніх країнах. Що зробив Єльцин, коли прийшов до влади? Зруйнував вщент європейське місто Джохар (у 1998 році адміністрація Чеченської Республіки Ічкерія перейменувала Грозний на честь Джохара Дудаєва. — Авт.), здійснив агресію проти незалежної суверенної держави та створив заморожені конфлікти на всьому пострадянському просторі.
Тому лише руйнація російської імперії може гарантувати стабільність і безпеку багатьом народам. А наступник путіна, буде він хорошим або поганим, не грає зовсім ніякої ролі, якщо збережеться система, яка привела до влади путіна. Вона мозок цієї імперії, який розробляє всі ці операції та на десятки років наперед закладає міни уповільненої дії у всьому світі. Тому треба спершу думати про звільнення від імперії, а не про наступника путіна.
— Ви очолюєте комітет із деокупації Ічкерії, який 26 лютого ухвалив рішення про формування батальйонів для підтримки Збройних Сил України. Дякуємо чеченцям, які доблесно борються за нас проти цього монстра. Кажуть, що кількість добровольців із росії, які бажають воювати на боці добра, постійно зростає. Це так?
— Заявляю абсолютно відповідально, що з кожним днем зростає потік добровольців, які вливаються до лав українських Збройних Сил. Сьогодні воюють «Кавказький легіон» та батальйон імені Шейха Мансура та створюють бойові одиниці, до яких входять представники інших народів. Цей процес триває і з кожним днем лише посилюватиметься. Ви можете бути у цьому абсолютно впевнені.
— Джохар Дудаєв сказав: «Росія помре, коли зійде українське сонце». Про що ми з вами говоритимемо через рік — ще про продовження війни чи вже про відновлення України? Ваш прогноз?
— Думаю, через рік ми обговорюватимемо майбутнє народів, які заселяють сьогоднішню російську імперію. І західні країни, і Україна, і представники цих народів мають бути готові до цієї розмови.
Закінчення війни в Україні — це руйнація російської імперії. Поки вона існує, війна продовжуватиметься у тому чи іншому вигляді. Тому наше завдання-максимум — її демонтаж, мінімум — дійти до меж 1991 року. Але якщо ми там зупинимося, то приречемо себе на чергову війну за кілька років.
Читайте також: «Давайте зараз не лякати себе проблемами після війни», — Олексій Гарань
