«Без страху смерті!» Так в соцмережах каже про себе 34-річний захисник України з Закарпаття Костянтин Кошула. І не випадково. Не маючи жодного військового досвіду до початку «великої» війни, чоловік мобілізувався у військо та одразу потрапив у штурмовики. Горлівка, Майорськ, Бахмут… боятися просто не було часу, адже окупанти, за словами військового, просто відібрали у українців страх, зробивши націю прагматичними воїнами.
Під час запеклих боїв на Донбасі чоловік отримав важке поранення та втратив ногу, однак знайшов себе у ветеранських змаганнях і зараз активно розвиває адаптивні види спорту у рідному Закарпатті. Свою історію боєць розповів «ФАКТАМ».
«Ніколи не бачив себе у війську»
До повномасштабного вторгнення росіян, Костянтин Кошула працював у ресторанному бізнесі. Був адміністратором, барменом і навіть їздив на заробітки до Чехії. Чоловік зізнається, що взагалі не пов’язував свого майбутнього з військовою службою і не планував колись вдягнути однострій.
ВІДЕО ДНЯ
– Я взагалі не бачив себе у війську і не хотів служити. Армія тоді розкладалася, розпадалася, все розпродували, а йти якомусь офіцеру чистити басейни — марна витрата часу, — запевняє Костянтин.
Костянтин КошулаРЕКЛАМА
Та 24 лютого 2022 року життя нашого героя, як і мільйонів українців, круто змінилося.
– В цей день я зранку пішов на роботу. А потім зайшов в соцмережі і побачив, що ворог вже бомбив міста України. Працювати в цей день, звісно, вже не хотілося. Я не вірив, що росіяни на таке зважаться. Вони ж всюди і всім казали, що ми «братський народ», тому я не вірив, що вони так підло з нами вчинять, — пригадує чоловік.
То ж вже на другий день «великої» війни Костянтин зібрав речі і вже стояв у черзі до місцевого військкомату.
РЕКЛАМА
– Там були величезні черги. Та оскільки у мене не було до того ніякого військового досвіду, у мене взяли номер телефону і сказали чекати дзвінка, — розповідає чоловік.
Костянтин чекав, та кожен день такого очікування був важким випробуванням, адже на той час вже мобілізувалися племінник та кум чоловіка.
– Розумієте, коли ти сидиш вдома і бачиш, як окупанти чинили з нашими жінками та дітьми, то ти одразу уявляєш свою жінку та дітей на їхньому місці. І тому просто неможливо було всидіти вдома, чесно, — запевняє захисник.
Тож чоловік знову зібрав речі і у вересні 2022 року вдруге добровільно пішов до військкомату. Цього разу його взяли до війська.
– А дружині та батькам я сказав, що мені просто виписали повістку на вулиці, — каже Костянтин.
РЕКЛАМА
«Після поранення я зрозумів, що життя не закінчується. Можна ж отримати протез і жити далі», – каже Костянтин
«Входиш в азарт і сприймаєш війну як роботу»
Спочатку військового скерували на навчання у Велику Британію, де впродовж місяця він проходив курс молодого бійця. За повернення в Україну Костянтин опановує роботу з протитанковими комплексами: Javelin, «Фагот», «Стугна» і зараховується до штату п’ятої штурмової бригади.
— Я був мотивований і хотів захищати нашу рідну землю від російської навали, — пояснює чоловік своє натхнення стати штурмовиком.
Перші бойові виходи у бійця трапилися на сході в районі Горлівки і Майорська, де Сили оборони відбивали штурми «вагнерів».
– Це підготовлені військові, які професійно робили свою роботу. Хто особисто стикався з «вагнерами», той про це знає. Звісно було страшно, але не за себе. Ти стоїш на позиції, а в цей час хлопці в окопах відпочивають після виходу. І страшно, що ти щось пропустиш і через тебе можуть загинути побратими. Та потім входиш в азарт і сприймаєш війну вже просто як роботу. Тому страху не було. Вони у нас відібрали весь страх, — запевняє Костянтин.
Читайте також: «Через 10 років я бачу себе на вершині Евересту»: ветеран про поранення й нове життя
Втім, активна участь у бойових діях для чоловіка завершилася після поранення у районі Бахмуту: уламками 120-мм міни військовому пошкодило ногу. Захисник самостійно наклав собі турнікет і вже через 20 хвилин був евакуйований.
Бійця доправили до госпіталя у Дружківці, де лікарі впродовж семи (!) годин «складали» Костянтину ногу, встановивши апарат зовнішньої фіксації. Потім захисника перевезли в лікарню у Дніпрі, де медики дали чоловікові потужну дозу знеболювального, і боєць заснув.
– Прокинувся я від того болю, що у мене наче частина тіла відмирає. Я покликав лікарів, і лікар сказав, що ногу вже треба ампутувати, — пригадує чоловік.
У Костянтина ампутація вище коліна, то ж за його словами, психологічно витримати перші дні після операції було складно.
– Коли я йшов до війська, то якраз найбільший страх мій був потрапити в полон або ж стати людиною з обмеженими можливостями, — каже захисник.
Читайте також: Геннадій кинувся рятувати товариша, який наступив на міну, й сам підірвався на іншій: історія Героя України, який воював на протезі
«Найкращий психолог — побратим»
Та у підсумку сталося якраз навпаки: завдячуючи силі власного духу та підтримці родини, можливості Костянтина стали ще більшими, аніж до поранення.
– Я зрозумів, що життя не закінчується. Можна ж отримати протез і жити далі. Крім того, я слідкував за «Іграми нескорених» і хлопцями, які після ампутації знайшли себе в спорті. Якщо вони можуть після ампутації жити повноцінним життям, то чому ж я не можу? — розповідає боєць.
Військовий протезувався в Україні, і за його власним зізнанням, за лічені дні опанував штучну кінцівку.
Читайте також: «Прильоти по наших позиціях біля Мар’їнки були кожні 20 секунд»: десантник створив Спілку поранених військових України «Міцні 300»
— У мене була мрія — знову бути мобільним. Тому все навчання у мене зайняло буквально пару днів, — пояснив Костянтин.
А потім, в реабілітаційний центр, де відновлювався чоловік, завітав головний тренер команди «Покрова АМП» — першого футбольного клуб в Україні, створеного з військових, які отримали ампутації. До «великої» війни футбол був справжньою пристрастю Костянтина (чоловік грав у місцевій команді, виступаючи за свій район та область), то ж пропозиція тренера долучитися до команди викликала одночасно радість і збентеження.
– У мене тоді очі вискочили на чоло. Я просто не повірив, що після ампутації можливо займатися футболом, — каже захисник.
“Після ампутації можна займатися футболом”, – каже захисник
То ж Костянтин став гравцем «Покрова АМП», а згодом і капітаном команди. Паралельно займався й іншими видами спорту: настільний теніс, штовхання ядра, метання диску, баскетбол на кріслах колісних.
– Спорт — найкраща реабілітація. Перш за все, це психологічна реабілітація. Ти знову опиняєшся в колі побратимів, тому тобі вже не потрібні ні психологи, ніхто. Кращий психолог — твій побратим, тому що він тебе зрозуміє, — запевняє ветеран.
Ба більше, чоловік пройшов відбір до «Ігор нескорених», щоб представляти Україну на змаганнях в Лас-Вегасі, однак поїздку довелося відмінити, адже графік змагань пересікався з початком чемпіонату з АМПфутболу.
І, коли здавалося, що життя після поранення вже остаточно налагодилось, спортивна доля зробила чоловікові вкрай неприємний сюрприз: ветеран отримав травму здорової ноги і пів року пролежав вдома на лікарняному. Після відновлення лікарі заборонили Костянтинові навантаження на здорову ногу, та і грати на такому ж високому рівні, як до травми вже не було можливості. То ж про професійний футбол довелося забути, але не розпрощатися зі спортом взагалі. Маючи великий досвід, ветеран очолив «CS Gladiator» — першу на Закарпатті команду ветеранів війни та осіб з інвалідністю з адаптивних видів спорту.
Зараз чоловік мріє розвивати адаптивний спорт у рідній громаді, однак готовий знову стати на захист України, якщо це буде потрібно країні.
– Ми на своїй землі, ми мотивовані і кожен з нас буде захищати свою рідну землю до кінця. Якщо дійде до того, що мені знову потрібно буде взяти зброю до рук, то я готовий, — резюмував Костянтин Кошула.
Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.
Раніше «ФАКТИ» писали про ветерана ЗСУ, якому встановили унікальні остеопротези.
