Загиблій військовій Олені Созонюк просять надати звання Героя України. Життя бойової медикині обірвалося у вересні 2022 року в населеному пункті Веселе Харківської області. Сталось це під час порятунку інших захисників. Рідні та побратими сподівались, що держава відзначить мужність та героїзм 28-річної захисниці з позивним «Аліса», але чомусь за два з половиною роки цього досі не зроблено.
«Ще під час Революції гідності у Києві беркутівець зламав Олені руку, вона мала побої, струс мозку»
– Оленка — моя сестра-близнючка. Час летить, але біль від втрати стає все більш нестерпним. У нас дійсно був особливий зв'язок, — каже «ФАКТАМ» сестра полеглої Ольга. — Ми виросли у селі Обенижі на Волині. Оленка змалку була наполегливою і до кінця йшла до своєї мети. Ми сиділи разом за однією партою, їздили на олімпіади, мали чимало грамот. Сестра вивчилась на провідника у Львові, після того був факультет екології та навчання заочно у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті на економічному факультеті. Оленка закінчила курси масажиста, працювала касиром-провідником, тоді сушистом. Коли країна переживала Революцію Гідності, ми були на Майдані. У Києві беркутівець під час заворушень зламав сестрі руку, вона мала побої, струс мозку. Батьки тоді добряче за нас переживали.
ВІДЕО ДНЯ
Олена Сазонюк у часи АТО/ООС отримує нагороду від президента
— А як Олена потрапила на війну?
— Вона ще у 2014 році рвалась на фронт добровольцем. Але її не брали через проблеми із зором. А у травні 2015 року сестра підписала контракт й так потрапила у 14-ту бригаду імені князя Романа Великого. Отримала посаду бойового медика. Спочатку була польовим кухарем, а тоді вже рятувала побратимів, пройшовши відповідні курси. Олена тричі підписувала контракт. Сестра боронила країну у Донецьких та Луганських областях у складі угруповання «Північ». Мала багато грамот та нагород. Це відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», вона нагороджена іменним годинником за оборону, нагрудним знаком Захисника України «За честь, за славу, за народ», отримала нагрудний знак «Ветеран війни».
РЕКЛАМА
Читайте також: «Через рік після втрати сина померла мама. Тепер спочивають разом»: історія 27-річного Героя України, який загинув під Бахмутом
Після повномасштабного вторгнення Олена брала участь у визволенні Київщини (визволяла Макарів, Ірпінь, Бучу), наступальних та визвольних операціях на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Запорізькій та Херсонській областях. Побратими казали, що сестра була кваліфікованим медиком, а ще дуже відважною. Скількох людей вона врятувала — не злічити. Хоча глибоко у душі в неї боліло, бо бачила колони розстріляних машин та автобусів з мертвими цивільними. Збирала тіла… Якось на її руках помер командир, і після того сестра стала більш замкнутою. Під час нашої розмови вона просила, що якщо щось станеться, подбати про її донечку, яку вона виховувала сама.
Олена з донечкою
— Як саме загинула сестра?
РЕКЛАМА
– Це сталося 3 вересня 2022 року на Харківщині. Був обстріл, Оленка вибігла з бліндажу, аби рятувати поранених. П’ятьом надала допомогу. Шостого накрила собою в очікуванні, коли принесуть аптечку. Але обстріл з танку став для неї фатальним. Поховали ми її у рідному селі зі всіма почестями й опікуємось її 5-річною донькою, біологічний тато якої теж загинув на фронті, бо був військовим.
Читайте також: «Думки про те, що брат лежить десь на полі бою, доводили до істерики»: сестра знайшла бійця в полоні через місяць після повідомлення про його загибель
«Самі знаєте, як суспільство говорить про жінок-військових, а ще й про тих, у кого дитина є, а вона воювала»
— Знаю, що ви весь цей час боретесь за те, аби Олена посмертно отримала нагороду «Герой України».
– Військова частина її ніби подала, але на якомусь етапі «мінуснули». У нас на Волині це хіба єдина жінка військовослужбовиця, котра загинула і віддала 7 років життя Батьківщині. Із 2016 року сестра знаходилася в зоні АТО. Тому ми хочемо справедливості, але я це все роблю для дитини-сироти, у якої нікого немає — ні мами, ні тата, бо їх забрала війна. А частині і бригаді нецікаво, вони мовчать, навіть після адвокатських запитів. Ви самі знаєте, як суспільство говорить на жінок-військових, а ще тих, у кого дитина є, а вона воювала. Це був дійсно подвиг, Олена врятувала п’ятьох хлопців-побратимів, а коли рятувала шостого, вибуховий удар взяла на себе. І він живий. Він мені дзвонив і казав, що живий лише завдяки Олені. Аби вона його не накрила собою, захисник би помер. Й дитина у нього ніколи б не народилася. А тепер воїн тішиться синочку, якому вже 9 місяців. Але у бригаді ніхто на те не зважає.
РЕКЛАМА
Сестри — Олена та Ольга
— Чому ж так відбувається і як взагалі це пояснює вище командування?
– Керівництво 14-тої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого обіцяло нам, що кандидатуру сестри подали на Героя України (посмертно) у жовтні 2022 року, але як виявилося, це був суцільний обман. Я зверталась до ОК «Захід», вже десь місяць минув, жодних відповідей, чи приходило до них дане клопотання. То нам казали, що у Києві вищі керівники «вважають Олену недостатньо героїчною». Тому створила петицію самотужки і сподіваюсь на підтримку людей, хоча дехто мені вже каже, що не слід витрачати час, бо ніхто на ті петиції не зважає. Просила про допомогу місцевих посадовців, але вони прочитали мої повідомлення і мовчать. Добре одне, що є ще ті, хто відгукується і розуміє, але таких меншість. Я хочу, щоби племінниця знала, що її мама насправді герой не тільки для нашої родини, а й для цілої країни.
Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь мами Героя України Дмитра Масловського, якого вбив російський штурмовик: «Не залишив моїй дитині хоча б малюсінького шансу на життя».
