Об’єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від попереднього висновку Верховного Суду та сформулювала новий підхід до застосування статті 235 Кодексу законів про працю України.
У спорах про поновлення на роботі суд має поновити незаконно звільненого працівника саме на попередній роботі, навіть якщо відповідної посади на момент вирішення спору вже немає у штатному розписі. Водночас суд не вправі самостійно визначати для працівника іншу “рівнозначну” посаду або зобов’язувати роботодавця ввести скорочену посаду до штатного розпису.
Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 308/9220/21.
Спір виник після організаційних змін у закладі освіти. Посаду працівниці фактично виключили зі штатної структури, натомість їй запропонували іншу роботу та повідомили про зміну істотних умов праці. Після відмови продовжувати роботу в нових умовах працівницю звільнили за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП.
Працівниця вважала, що фактично відбулося скорочення її посади, тому роботодавець мав застосувати пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП та дотриматися передбачених законодавством гарантій.
Верховний Суд погодився, що зміна істотних умов праці за статтею 32 КЗпП можлива за тією самою посадою. Якщо ж посаду виключено зі штатного розпису, звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП є неправомірним. У такій ситуації йдеться про скорочення, а припинення трудових відносин має здійснюватися із застосуванням відповідних гарантій, зокрема передбачених статтями 42, 44 та 49-2 цього Кодексу.
Окремо Об’єднана палата визначила, яким має бути спосіб захисту незаконно звільненого працівника.