В Полтаві 4−6 вересня оголошено траур. Рашисти 3 вересня двома «Іскандерами», запущеними по військово-навчальному центру зв’язку (колишньому Інституту зв’язку), вбили щонайменше 52 людини та ще 258 поранили. Понад десять людей все ще залишаються під завалами зруйнованого приміщення. Звісно, ці цифри можуть зрости: рятувальна операція на місці трагедії триває. На допомогу полтавським рятувальникам прибули їхні колеги з сусідніх областей.
ВІДЕО ДНЯ
А тим часом до Полтави прибувають родичі постраждалих, з якими втрачено зв'язок. У надії на краще вони обходять лікарні, а також стоять у черзі на впізнання тіл до бюро судово-медичної експертизи.
Люди стоять у черзі на впізнання тіл до бюро судово-медичної експертизи (Фото: “Суспільне Полтава”)
Пані Лариса приїхала нічним потягом з Одеси. Розшукує 39-річного сина Миколу Зінов’єва.
РЕКЛАМА
Збираючись із силами, жінка розповідає, що син працював на Одеському припортовому заводі, мав бронь. Але, попри це, вирішив піти на службу в ЗСУ.
Про те, що сталося, дізналася від товариша сина, Павла, з яким вони разом служили.
РЕКЛАМА
— Паша нам учора зателефонував і сказав, що тут така біда, — крізь сльози говорить жінка. — Він одразу ж після ракетного обстрілу почав шукати Колю. Виклик на телефон іде… Ми зателефонували за вказаними номерами пошуку, і нам спочатку сказали, що Микола поранений, знаходиться в лікарні. А потім сказали, що, швидше за все, він у морзі… Дуже сподіваюсь, що його тут немає.
Павло Громовий підтримує маму свого друга, і розповідає, що навчання в центрі відбувалося у дві зміни: вдень і вночі:
РЕКЛАМА
— Я в понеділок навчався вночі, а Миколина група — вдень у вівторок. Навчання починається о 8:20, урок триває 1 годину і 20 хвилин. Потім 10—15 хвилин перерви. Але о 9:08 прозвучала сирена і буквально за пару хвилин пролунав перший вибух. У соцмережах незабаром пройшла неперевірена інформація, начебто в цей час було шикування. Неправда!
Курсанти ніколи не нехтували тривогою. Тільки-но починає звучати сирена, всі швиденько збирають свої зошити і спускаються в підвал. Все робиться по-воєнному, за 2−3 хвилини. Там же, у підвалах, облаштовані спальні місця. Вночі ніхто в казармі не спав — усі по підвалах…
Менш як тиждень прослужив у Полтаві киянин Олексій Устименко. Про його історію розповів «Суспільному Полтава» брат Андрій:
— Олексію 48 років. Працював інженером у банку. Потрапив за мобілізацією на навчання. Спочатку навчався на зв’язківця у Житомирській області, а потім його направили сюди. До Полтави він прибув менше ніж тиждень тому.
З приводу нього мені ніхто нічого не повідомляв. Про обстріл центру я дізнався з новин. Останній раз, коли брат був у мережі, збігається з часом обстрілу до хвилини. Виклик іде, ніхто не відповідає. Я почав обдзвонювати, шукати. Що він серед загиблих, конкретно ніхто не сказав. Тому є якась надія…
Тим, хто після вчорашнього балістичного удару по навчальному центру не можете вийти на зв'язок з рідними чи близькими, у Полтавській міській раді радять звертатися за номером оперативної служби 1580 або за номерами мобільних телефонів 067 158 1580 та 066 286 5887.
Оператори допоможуть у пошуку та сконтактують з відповідними службами.
Наразі у реанімаційних відділеннях полтавських медзакладів перебувають 23 поранених. Лікарі борються за їхні життя. Також госпіталізовані 185 постраждалих, серед них є дитина.
Як повідомлялось, зранку 3 вересня по будівлі колишнього Інституту зв’язку росіяни запустили дві балістичні ракети, що призвело до численних жертв і руйнувань.
Командування Сухопутних військ 3 вересня повідомило, що буде проведено «розслідування, щоб виявити, чи було зроблено достатньо, аби убезпечити життя й здоровʼя військовослужбовців на об'єкті». Також перевірять, чи належним чином здійснювали керівництво закладом. На подібних об'єктах мають посилити заходи щодо убезпечення особового складу й перевірити дисципліну у військових частинах.
Раніше повідомляли, що вночі 4 вересня російські терористичні війська завдали комбінованого удару по Львову, внаслідок якого загинули цивільні та зазнали руйнування декілька історичних будівель міста.
