Політичний оглядач Леонід Швець, відзначаючи різкі заяви президента Трампа на сесії Генеральної Асамблеї ООН, вважає це початком відходу Білого дому від Кремля. Назвавши Росію “паперовим тигром”, Трамп визнав проблеми Росії в економіці та армії, чого раніше не було. Риторичні заяви Трампа про майбутнє звільнення окупованих територій України та про те, що Київ може піти далі, розчарували Путіна. “Поточна заявлена позиція американського президента виглядає фантастичним досягненням у триваючій битві України та її західних союзників за Трампа”, – зазначає журналіст. Він звертає увагу на те, що Путін не хотів скористатися можливістю, яку йому надав Трамп. Але враховуючи все, кремлівський диктатор більше не матиме таких “подарунків долі”.
«Незвично різкі заяви американського президента про Росію та Путіна, яких він раніше всіма силами намагався не засмучувати, та компліменти Україні та Зеленському, яких Трамп не балував добрим словом, свідчать про важливий поворот. Або, скажімо обережніше, про початок повороту, що вносить корекцію у відому непослідовність господаря Білого дому. Хоча в цьому випадку, схоже, сталося незворотне.
ВІДЕО ДНЯ
Варта уваги не лише зміна риторики, коли вчора, за його словами, могутню Росію, проти якої для України було чистим божевіллям боротися, називали «паперовим тигром» та «колосом на глиняних ногах», але й нове формулювання цілей, які Україна тепер може поставити перед собою, за допомогою НАТО та американської зброї: «Україна зможе повернути свою країну до її первісного вигляду і, хто знає, можливо, вона піде навіть далі!».
Вже немає жодної розмови про якийсь обмін територіями чи добровільну відступлення Донбасу, які нещодавно були на порядку денному. Дональд Трамп явно намагається справити враження на Путіна, який «не цінує їхні добрі стосунки».
Протягом багатьох років, ймовірно, ще до свого першого президентського терміну, Трамп ставився до Путіна з повагою. Для нього було втішно думати про цю людину, яка легко справляється з величезною територією та багатомільйонним населенням, безцеремонно усуваючи політичних опонентів та пишучи собі державні правила. Ну, хіба це не мрія? У певному сенсі він «очистився за Путіна». А коли останній колись говорив про нього як про розумну людину, історія про те, що «Путін назвав мене генієм», стала улюбленою хвастою Трампа на багато років перед будь-якою аудиторією.
РЕКЛАМА
Він цілком серйозно, очевидно, вірив, що Путін вислухає його прохання припинити війну, звідси й відома теза про 24 години, протягом яких ця проблема буде вирішена. Адже в свідомості Трампа визнання особливого зв'язку між ними було дзеркальним відображенням, і він був таким же «значним іншим» для Путіна, як і для нього.
Знадобилося вісім довгих місяців, щоб усвідомити глибину своєї помилки. Власне, момент істини, здавалося, настав в Анкориджі, коли Трамп різко перервав грандіозну програму зустрічі високого гостя, яка розпочалася з урочистої ходи червоною доріжкою назустріч один одному, і виглядав помітно пригніченим під час фінального брифінгу. І саме тут знадобилася змістовна фотографія з параду в Пекіні.
Трампу стало швидше усвідомлювати, що Путін просто використовує його, що очевидно для всіх, крім того, кого використовують, і ось, нарешті, справа дійшла до нинішніх заяв.
РЕКЛАМА
У психологів є поняття під назвою «нарцисична травма», коли нарцисист — а Дональд Трамп, кажуть експерти, є одним із них — не отримує позитивного зворотного зв'язку та поведінки від тих, на кого він покладався, постійно будуючи власну грандіозність. Удар дуже болісний, але не смертельний для накачаного нарциса.
Відновлення комфортної картини світу здійснюється за рахунок девальвації знецінених. Це не Трамп, який втратив зв'язок з реальністю, раптом став не великим, це його кривдник виявився дрібним покидьком. З могутнього Путіна-переможця, чия оцінка Трампа була надзвичайно важливою, він перетворився на Путіна-невдаху, лідера країни з економікою, що руйнується, та безсилою армією, вершника “паперового тигра”.
А за зраду нарцисичного ідеалу Путін заслуговує на покарання. Трамп має бути помщений. Він поки що робить це риторично, роблячи образливі заяви про майбутнє звільнення окупованих територій України та «можливо, щось буде далі». Побачимо, які практичні кроки будуть зроблені.
Якщо динаміку їхніх стосунків, а точніше, ставлення американського лідера до російського, вгадати правильно, повернення до колишнього зворушливого «бромансу» неможливе, хоча не виключено, що Путін може спробувати відновити втрачене.
РЕКЛАМА
Якщо взяти за точку відліку 28 лютого, коли українську делегацію ледь не виштовхнули з Білого дому після заяв Зеленського про те, що вірити Путіну означає неповагу до себе, то нинішня заявлена позиція американського президента виглядає фантастичним досягненням у триваючій боротьбі між Україною та її західними союзниками.
«За всієї поваги та враховуючи величезні зусилля української та західної дипломатії, а також потрібних людей з оточення Білого дому, головна заслуга тут належить самому Володимиру Путіну. Те, що він не захотів скористатися можливістю, що відкрилася, і не пішов на зустріч з американським президентом, яким був захоплений, відхиливши пропозицію угоди в гонці за ще красивіший результат, є, мабуть, його найграндіознішою помилкою після рішення розпочати військову авантюру в Україні. Доля підкинула йому козир – Трампа, яким він не зумів скористатися у своєму хвилюванні. На цьому, мабуть, подарунки долі й закінчилися», – пише журналіст.
Читайте інтерв'ю з політичним оглядачем, аналітиком та журналістом Леонідом Швецем на сайті «ФАКТИ».
Матеріали, розміщені в розділі «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не збігатися з позицією редакції.
