Судова практика в кримінальних провадженнях має ключове значення для послідовного застосування норм кримінального та кримінального процесуального законодавства. В Огляді судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за липень 2026 року узагальнено правові позиції щодо кваліфікації кримінальних правопорушень, встановлення умислу, посягань на чуже майно та дотримання процесуальних гарантій.
Серед ключових висновків ККС ВС — позиція щодо державної зради: передача представнику ФСБ РФ координат місць дислокації українських військ в умовах бойових дій вважається закінченим кримінальним правопорушенням, навіть якщо не встановлено подальшого ураження відповідного об’єкта. Суд також наголосив, що сам факт нанесення удару під час раптової бійки не доводить умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Для кваліфікації крадіжки необхідно встановити, що майно було чужим для обвинуваченого, а використання підробленої довіреності для розпорядження чужою нерухомістю може свідчити про заволодіння майновим правом шляхом шахрайства.
Окремо ККС ВС зазначив, що прийняття слідчим або прокурором процесуального рішення в нічний час саме по собі не свідчить про порушення вимог КПК і не є підставою для автоматичного визнання доказів недопустимими. Водночас відмова в повторному допиті неповнолітньої потерпілої може бути обґрунтованою, якщо первинний допит проведено з дотриманням процесуальних гарантій, а повторне відтворення травматичних обставин створює ризик для її психічного здоров’я.
У статті детальніше проаналізовано, які підходи Верховний Суд сформував щодо державної зради, шахрайства, крадіжки, доведення умислу та процесуальних гарантій.