Стрітення Господнє, яке відзначається західними й східними християнами 2 лютого за новоюліанським календарем, — одне з 12 давніших і найважливіших християнських свят Господнього циклу.
Свято корінням сягало в язичницькі часи і символізувало початок весни, підготовку до нового хліборобського сезону. В народі склались певні традиції святкування Стрітення. З його обрядами, прикметами і заборонами читачів «ФАКТІВ» знайомить Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
Cвято символізує зустріч Бога з людством в особі старця Симеона
— З переходом ПЦУ з 1 вересня 2023 року на новоюліанське літочислення святкування всіх церковних свят, які не пов'язані з Великоднем, змінилося: за новим церковним календарем Стрітення Господнє тепер відзначають 2 лютого, а раніше воно припадало на 15 лютого, — уточнює Ніна Главацька. — Свято належить до числа неперехідних. Стрітення Господнє, або Принесення до Храму, з’явилось на честь важливої події: Святе сімейство (Діва Марія і Йосип Обручник) принесли дитя на 40 день його життя у Єрусалимський храм. Там маленького Ісуса зустрів праведний Симеон (він чекав на цю подію 300 років) і проголосив появу Месії. З моменту виходу евреїв з єгипетського полону було заведено, що кожне немовля (хлопчик) належало Богу і на 40-й день після народження приносилось до храму.
ВІДЕО ДНЯ
З церковносвлов’янської мови слово Стрітення перекладається, як «Зустріч». Воно увійшло в історію християнства, і від V століття цей день є святковим у православній, католицькій і частково протестантській церквах. Тож свято символізує зустріч Бога з людством в особі старця Симеона. Віддаючи Сина Симеону, Богородиця жертвує Його людям для виконання спокутної місії.
За оповіданнями, до храму жінка з дитям приходить, щоб принести жертву очищення. Пречиста Діва принесла пташок, адже від бідної жінки, за законом юдеїв, вимагалась пара голубів чи горлиць. На іконах часто можна побачити зображених Марію, Йосипа, який тримає квітку з голубами. У фондах музею є ікона, на якій зображені Симеон, Марія, Йосиф, а позаду них стоїть Анна Пророчиця. Саме вона впізнала Спасителя і пізніше в Єрусалимі сповіщала всім про його пришестя на землю.
РЕКЛАМА
Ікона «Стрітення», на якій зображене Святе сімейство, а також Симеон і Анна Пророчиця (з музею у Пирогові, ХIХ ст.)
Світло від стрітенських свічок захищає від лиха
Головні обряди свята — освячення вогню й води. Вся обрядовість пов’язана з хліборобською темою. На свято люди намовляли небесні вогні і води, аби ті літніми блискавками, зливами, громами не шкодили ниві. Тому дохристиянська традиція освячення вогню трансформувалася в освячення у храмах незмінного атрибуту свята — спеціальних свічок. Їх називають стрітенськими оберегами і, як вважається, світло від них захищає від лиха, тому ці свічки як чарівні і помічні запалюють у важкі моменти.
РЕКЛАМА
— Перед початком літургії відбувається особливий «Чин благословення свічок» — над свічками читають молитву, їх окроплюють свяченою водою, — розповідає Ніна Главацька про виконання найважливіших обрядів Стрітення. – Під час богослужіння в церкві на свято звертали увагу: як тріщать свічки, то влітку слід чекати громів. Запалену свічку несли додому, обходили обістя, худобу, полум’ям малювали хрестики або громничні знаки (коло з хрестом всередині) на сволоках хати, дверях, вікнах, в хлівах. В деяких регіонах дома запалювали «громничну» свічку, «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив».
Зберігали свічку за образами і при потребі впродовж року запалювали під час молитви. Свічку наділяли великою силою, яка відводила біду, оберігала від хвороб, очищала житло, допомагала дівчатам прояснити долю (при ворожінні капали віск у воду). За повір'ями, такі свічки захищали оселю від бурі, негоди, грому, блискавки, пожежі, невидимих руйнівних сил, годилися при обкурюванні дітей під час лихоманки, від пристріту, свічку також використовували при важких пологах, щоб припинились сварки в родині, як захист домашньої худоби. Ззапалювали свічку і перед помираючою людиною, аби та спокійніше переходила у інший світ.
РЕКЛАМА
Стрітенську свічку (а ще називали її стрічєнська, громниця, громничка, громнична) на Поліссі виготовляли з пахучого дикого воску, на Рівненщині прикрашали льоном та обв’язували червоною ниткою, на Волині — травичкою (її називали громничкою) і «ведмежим вушком». Для виготовлення свічки використовували бузинові товсті палички (вибирали серцевину і робили трубочку, куди заправляли льняний гніт і заливали воском). Часто свічку розмальовували рослинними орнаментами, додаючи у віск фарбу (сік з буряка, моркви), могли обмежуватися тільки нанесенням хрестиків. Свічки виготовляли і напередодні Стрітення, також перед Різдвом, Йорданом, в Чистий Четвер, на Маковій і Спас. Свічку можна було освячувати до 12 раз поспіль, і чим вона старша, тим сильніша. Люди вірили, що саме така поборе навіть хмари, як попросити: «Святий Макарочку, розжени цю хмарочку, щоб не було в нас лиха».
Громнична свічка була товща за звичайну і її прикрашали візерунками або льняною ниткою
Стрітенську воду, яка лікує рани і рятує від поганого ока, вважали сильнішою за йорданську
Також на Стрітення освячують воду, яку потім вважають цілющою. Люди вірували, що така водичка лікує рани, хвороби, рятує від нечистої сили, поганого ока (пристріту). Воді приписували магічні властивості і вважали стрітенську воду сильнішою за йорданську. Освячену воду набирали в нову невживану посудину і зберігали теж разом зі свічкою біля ікон протягом року.
Святою була і вода, яка на Стрітення збиралася від розтоплених бурульок. Її додавали до звичайної, сподіваючись на силу такої суміші від різних напастей. Освяченою водою господарі кропили оселю, худобу, давали тваринам попити, також кожного разу кропили вулики на молодий місяць — щоб бджоли краще роїлися, а чужі не наскакували на пасіку. За допомогою цілющої води і молитви замовляли також зубний біль, розтягнення м’язів, або кропили людину, коли проводжали в далеку дорогу, на заробітки, чи вояків перед походом. Воїна батько кропив водою, примовляючи: «Боже, тебе бережи». Стрітенську воду при поминальних трапезах завжди ставили на підвіконні.
На Харківщині побутував обряд, за яким старший в родині чоловік приходив напередодні Стрітення вночі до колодязя і казав: «Здоров, колодязю Романе, вода Уляно та земля Тетяно. Дай мені, Романе, води от всякої біди». На порозі чоловіка зустрічала жінка, переливала принесену воду в іншу посудину і зберігала протягом року як засіб від усіх негараздів (нечистої сили, пристріту, лихоманки тощо).
Цілющу силу, як вважали, мав і хліб, спечений на свято. Освячений у храмі, він зберігався дома (давали хворим разом з водою). У разі пожежі з цим хлібом обігали навколо хати, щоб зупинити вогонь.
У народі Стрітення називали Стрічення, Стріщення, Зимобор або Громниці. Остання назва була пов’язана з віруваннями про перші зимові громи, які могли лунати саме в цей день. Як загримить, то гуцули казали, що то «святий Юрій (той, якому Миколай передає ключі від весни) зброю випробовує і по чортах стріляє». Блискавки і грім вважались провісниками весни. Вони пробують свої сили в березні, закріплюються перед Благовіщенням, і тоді вже весна активно наступає в природі.
Яка погода на Стрітення, такою й весна буде
— Зі Стрітенням в народі пов’язували надії на весну, — продовжує Ніна Главацька. — Вважалось, що саме в цей час зустрічаються зима з літом або «кожух з жупаном». І якщо до вечора в цей день потеплішає — перемога за літом, а якщо стане холодніше — за зимою.
Зі святом приходила надія на потепління, бо ймовірні морози могли бути вже останніми перед весною. Тому особливо уважно придивлялися до погодних прикмет, щоб знати, на що сподіватись. Люди помічали: яка погода на Стрітення, такою й весна буде. Сніг вказував на затяжну і дощову весну, холод — на холодну весну. Сніг мете — вродить хліб. Як небо напередодні свята зірками всіяно, то весна запізниться. Ясна і тиха погода — будуть гарно роїтись бджоли. Відлига — очікуй пізню весну, «бережи пашу і хліб, бо в поле виїдеш не скоро». А як на Стрітення нап’ється півень води з калюжі, то чекай ще стужі (як нап’ється півень води, то набереться господар біди). Як не видно сонечка, слід чекати суворих морозів. Як під стріхою довгі бурульки, стільки ще випаде снігу.
На великі свята, які були поворотними моментами, небо наче відкривалося, і побажання в цей час набували особливої сили. Тож приказували і замовляли на тепле літо: «Доленько, доле, дай мені збіжжя, і теплу одежу, і силу ведмежу».
Старожили казали: «Стрітення повертає птиць до гаїв, а орачів до плугів». Після свята в господах потроху переходять до весняних клопотів — білять дерева, готуються до посівної, переганяють худобу. Можна було починати прочищати дерева в садах, відгрібали сніг від стовбурів, щоб їх обігрівало сонце, прокопували канавки для відводу у разі надлишкової вологи, діти розвішували годівнички, а господарі бралися лагодити сільськогосподарське знаряддя.
Для молоді закінчувалися вечорниці, тож побутувало прислів’я: «Прийшли Громниці, прощавайте, вечорниці». На свято був привід погостювати, то робили це залюбки — частували і пригощались.
Свято Стрітення добре провести в колі близьких, помиритися з тими, з ким у сварці, а також повернути борги. Віталися в цей день благодійні справи: волонтерська діяльність, поміч немічним, сиротам, бідним. А от що не можна робити на Стрітення: лаятися, лихословити; брати і давати в борг; вирушати у мандри, щоб не попасти в біду через мінливу погоду; займатися рукоділлям, прати, виносити сміття, рубати дерева; сумувати, вдаватися до зневіри; зловживати алкоголем; важко працювати; купатися в лазні (для того треба було б фізично робити — носити воду, рубати дрова).
Наструпне свято з яскравими народними традиціями — Масляна. В цьому році вона розпочнеться 11 березня і триватиме по 17 березня. А з 18 березня у вірян починається Великий піст перед Пасхою.
Читайте також в «ФАКТАХ про історію і традиції Прощеної неділі, а також що обов'язково потрібно зробити в останній день Масляної і чого робити категорично не можна.
