В Україні щороку 23 травня відзначають День Героїв на честь борців за свободу та незалежність нашої держави усіх часів. Це день пам’яті та подяки всім, хто віддав життя за Батьківщину, а також тим, хто продовжує цю боротьбу сьогодні.
ВІДЕО ДНЯ
День Героїв України традиційно починається з панахид і молебнів у храмах зі згадкою про полеглих оборонців. У містах і селах організовують покладання квітів до пам’ятників, могил воїнів, меморіалів Небесної Сотні, захисників від російської агресії.
Зокрема, у Львові проводиться традиційний Марш Героїв із національними прапорами, портретами полеглих і живими учасниками визвольних змагань. Подібні акції пам’яті проходять також в Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку та інших містах.
День Героїв України — історія свята
Ідея цього свята виникла в середовищі українських націоналістів. Офіційно День Героїв було засновано у 1941 році рішенням II Великого збору Організації українських націоналістів.
РЕКЛАМА
Тоді його назвали Свято Героїв Революції та встановили на 23 травня. Саме цього дня у 1938 році в Роттердамі агент НКВС убив одного з провідників українського визвольного руху, полковника Армії УНР Євгена Коновальця. Варто нагадати, що у травні загинули й інші ключові постаті української боротьби — Симон Петлюра та Микола Міхновський. Тож останній місяць весни став символічним для вшанування героїв визвольних змагань.
Попри заборону з боку радянської влади, свято зберігалося в середовищі діаспори, а від початку 1990-х років його почали відкрито відзначати в Україні, передусім у її західних областях.
День Героїв України досі не державне свято
Станом на 2025 рік День Героїв України досі не набув статусу офіційного державного свята, тобто не затверджений законом або указом президента. Водночас із кожним роком, починаючи від 2014-го, після початку російської окупації українських територій, його почали відзначати все ширше.
РЕКЛАМА
«Тоді нас було тисячі, тепер нас мільйони»
До Дня Героїв 93-річного політв’язня, тернополянина Ігоря Олещука нагородили почесною відзнакою командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.
«За важливе виконання завдань щодо організації і ведення, підготовки та підтримки Руху опору нагороджується почесним нагрудним знаком Командувача ССО „Вовча зграя“ Олещук Ігор Володимирович за жертовність та неоціненний вклад під час спротиву окупаційним силам», — повідомили у ССО.
Ігор Олещук жартує, що може «зарозумітися на старості». Також він закликав доєднуватися до Руху опору проти московських окупантів у відео, яким поділилися ССО.
Він пережив знущання КДБ, шахти Воркути та досі працює у Музеї політв’язнів
З відео, яким поділилися ССО, ми можемо частково почути історію спротиву 94-річного громадського діяча Ігоря Андрійовича Олещука, колишнього політв’язня та підпільника ОУН на псевдо «Грушко».
РЕКЛАМА
На відео ми побачимо товсті бетонні стіни приміщення, у якому колись було облаштоване обласне управління КДБ. У його підвалах «кегебісти» змонтували 28 камер слідчого ізолятора. Про підпільну роботу в УПА, знущання у камерах КДБ, жахливі реалії воркутинських шахт, протистояння радянській системі Ігор Олещук розповідає у першому в Україні Історико-меморіальному музеї політичних в’язнів, який за участі Олещука було створено на території колишнього слідчого ізолятора КДБ як нагадування нащадкам про ті страшні часи.
17-річним Олещука арештували за допомогу повстанцям. Його катували та засудили до 25 років таборів суворого режиму. Після смерті Сталіна термін покарання скоротили до 8 років. Однак і після звільнення політв’язня продовжувала переслідувати радянська влада, неодноразово викликала на допити.
«Щоб наша країна була сильною, важливо, щоб наші еліти були об’єднані, щоб діяли спільно. Столітня боротьба за українську державу триває. Вона ніколи не зупинялася. Важливо, щоб українці були єдині, як нація, у цій боротьбі», — сказав Ігор Олещук в інтервʼю «Укрінформу.
Нагадаємо, Рух опору — це підрозділ у складі Сил спеціальних операцій ЗСУ, який організовує систему опору російській окупації. Він об’єднує різноманітні форми боротьби: як активні військові дії, так і ненасильницькі методи. Його витоки сформувалися після окупації Криму у 2014 році, а законодавчо Рух опору було закріплено законом України у 2021 році.
