З 2024 року християни відмічають Благовіщення Пресвятої Богородиці 25 березня. Раніше ця дата припадала на 7 квітня, але з 1 вересня 2023 року ПЦУ й УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, в якому більшість свят «перестрибнули» на 13 днів назад.
За переказами, до Діви Марії прибув Архангел Гавриїл зі звісткою, що вона народить спасителя людства — Ісуса Христа, а зачаття буде від Святого Духа. Традиційно для католиків і православних християн велике свято Благовіщення святкують перед Великоднем, щоб нагадати вірянам: Син Божий прийшов на Землю для спокутування людських гріхів.
Благовіщення приходиться на період Великого посту, але дозволяється трохи його послабити й урізноманітнити святкове меню, включаючи в раціон рибу, морепродукти, вино, страви з маслом. Свято проходить близько до весняного рівнодення, а в народі асоціюється з початком землеробської пори. Про обряди, прикмети, заборони, пов’язані з великим святом Благовіщення і пробудженням землі, розповіла читачам «ФАКТІВ» Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Музею під відкритим небом у Пирогові.
Вважається, що на Благовіщення відкриваються небеса і Господь чує всі наші прохання
— Благовіщення (Урочистість Благовіщення, Благові́щення Богоро́диці, Благові́щення Благослове́нної Ді́ви Марі́ї) — християнське свято, що належить до числа дванадесятих свят і третє за значенням після Великодня і Різдва Христового, — пояснює Ніна Главацька. — Свято встановлене на згадку про явлення архангела Гавриїла Діві Марії й звістку про її материнство — народження від Святого Духа Ісуса Христа. «Ангельське привітання» Гавриїла Марії звучало так: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою, благословенна ти поміж жонами, народиш сина і наречеш його Еммануїл, що означає: „З нами Бог“». Марія прийняла Божу волю, а свято підкреслює роль Марії в спасінні людства і символізує звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. Від благої звістки Гавриїла походить християнська молитва «Ave Maria», а символом Благовіщення є білі голуби у синьому небі — як уособлення благої звістки. Також синій вважається кольором Богородиці, тому в цей день священники одягають блакитні ряси.
ВІДЕО ДНЯ
Оскільки синій вважається кольором Богородиці, на Благовіщення священники одягають блакитні ряси
Благовіщення відзначається в усьому християнському світі (особливо в межах православ'я, англіканства, католицизму та лютеранства). Належить і до Богородичних, і до Господніх свят (у православ’ї зараховується до одного з 8 великих свят Господніх, а не до 4 великих Богородичних, хоча деякі аспекти літургійного дотримання є Богородичними). Свято близько до весняного рівнодення і святкується 25 березня. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення, яке відмічають 2 лютого, і свята Сорока Мучеників від 9 березня).
РЕКЛАМА
Вважається, що весна на Благовіщення остаточно переборює зиму, тому казали: «Благослов зиму руйнує». Зазвичай цвітуть перші весняні квіти, лелеки прилітали з вирію та починали вити гнізда. Здавна існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. Наші пращури вірили, що на Благовіщення та Великдень сонце грає. Тому перед службою Божою усі фіранки, заслони чи віконниці відкривали навстіж, аби промені потрапили до хати — тоді увесь рік в оселі будуть панувати щастя, радість і здоров'я.
Вірянам рекомендується відкласти всі справи, піти до церкви й помолитися. В храмі проводять урочисті літургії в особливих шатах. Вважається, що на Благовіщення відкриваються небеса і Господь чує всі наші прохання. Після літургії в небо випускають як символ Святого Духа білих голубів (вони наче звільняються від гріхів і прямують назустріч божому світлу, сподіваючись на порятунок). Здавна існував звичай випускати пташок цього дня на волю, «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Вважалося, що ці пташки можуть донести звістку про добрі справи людей їхнім ангелам-охоронцям. А ще господарі на сонечко випускали тварин, бджіл, навіть пса і кота виганяли на подвір'я, «щоб чули весну і самі про себе дбали».
Здавна існував звичай випускати пташок цього дня на волю, «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив»РЕКЛАМА
Важливо цей день провести в гарному настрої, поспілкуватися з рідними й друзями, забути про негаразди, сварки та не злословити. На Благовіщення треба особливо пом’янути Богородицю і подякувати за її послух і любов до Бога, також помолитися за своїх близьких і людський рід.
Біля храму на свято влаштовували перший весняний хоровод (масово їх водили аж на Великдень) — «кривий танець». Дівчата робили такий зачинок, під час якого годилося вигукувати: «Вже ж весна воскресла, Що ж ти нам принесла? — Принесла вам росу, Дівоцьку красу!» «Кривим танцем» дівчата ніби кажуть: «Добридень, весно». Це не тільки привітання, а й символ пробудженої життєвої сили, бо до цього на весну лише чекали, а тепер вона вступає у свої законні права.
“Кривий танець” у виконанні ансамблю Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка “Роксоланія”
У народних звичаях свято, пов’язане з новим землеробським сезоном, називали ще святом землі, бо вбачали в її пробудженні появу схованого життя. За народними віруваннями, від Введення (21 листопада) до Благовіщення не порали землі (вважалося гріхом торкатися її у цей період). Розпочинати польові роботи можна було тільки після Благовіщення, коли Бог «відкриває» землю для сівби й благословляє життя, усю рослинність, яка починає буяти та цвісти. Або, як казали гуцули, Бог «вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі, — мурахи, жаби, гади».
РЕКЛАМА
В народі існувало чимало весняних обрядів, пов’язаних з пошуком первоцвітів. Колись народилася традиція, від якої зараз залишилася приказка «Топтати ряст», у переносному значенні — «продовжувати жити». Майже по всій Україні у 20-х роках XX століття ще побутував цей цікавий і популярний обряд, на який вказує приказка: «Він уже відтоптав свій ряст», — так казали про безнадійно хворих людей. Навесні, коли вздовж річок з’являлися первоцвіти, в тому числі й ряст, насамперед хворі й літні люди відшукували ці кущики та, роззувшись, босоніж топтали їх, приказуючи: «Топчу, топчу ряст, ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» Молодь і діти теж ходили гуртом, пританцьовуючи по зелених кущиках, а як знаходили сон-траву, то примовляли: «Дай, Боже, діждати сон-траву топтати!»
В давнину існувала традиція “топтати ряст”
— Коли на свято дівчина, що йшла по воду, знаходила первоцвіт (його називали «віщуном дівочого весілля»), то це вказувало на швидке заміжжя, — розповідає Ніна Главацька. — Знайдений на Благовіщення пролісок віщував щастя. Квіточку треба було тримати за пазухою до Великодня (до першого співу «Христос Воскрес»), а потім заховати за образи — «на щастя». Дівчата збирали проліски і заливали холодною водою, а потім нею вмивались, щоб бути вродливими.
На Гуцульщині завжди примічали, в який саме день тижня (наприклад, у вівторок) буває Благовіщення, і якщо впродовж року десь зустрінеться нечиста сила, то важливо назвати про себе цей день: «Благовіщення у вівторок», — і нечисть зникне.
Щоб корови добре доїлися, ввечері напередодні Благовіщення господині наповнювали відра й дійниці водою, а щоб позбутися негараздів, маком-самосієм обсівали хлів, спалювали старі постоли чи капелюхи, щоб попелом підгодовувати рогату худобу.
Для хліборобів важливо мати добрі врожаї і, щоб дочекатись результату від посівів, селяни висвітлювали приготоване зерно: ставили поруч з діжкою, де воно зберігалося, ікону і промовляли спеціальну молитву.
На свято віряни пекли вдома благовіщенські проскури — невеликі прісні хліби й освячували їх в храмі під час літургії. Проскури робились для кожного з родини, а вживались натщесерце по шматочку усією сім’єю, бо вірили: проскури мають таку ж силу, як свячена вода. Хлібці, які випікають з дріжджового простого тіста (їх готують і в храмах), вдома служать оберегами, зберігають їх за образами, як і богоявленську та стрітенську воду. За старих часів крихти від освячених хлібців згодовували домашній худобі, щоб не хворіла, а пасічники висипали в мед, «щоб бджоли роїлися і були зубастими». Сівачі змішували проскуру з зерном для покращення врожаю та з землею і сіяли по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала». Проскуру також заривали на полі, «щоб град посіву не побив».
В традиціях селянства був ще один обряд — «вдовиний плуг». Сільські громади на вічі вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам. В Україні довгий час діяв звичай: першу весняну оранку починали на нивах родин без господаря. Робили це колективно на безоплатній основі й вважалося аморальним, якщо хтось з селян раніше зоре своє поле, знехтувавши звичаєм.
На Благовіщення заведено збиратися разом і накривати багатий стіл. Згідно з церковними канонами Благовіщення є святом розради та радості, тому в цей день дозволяється відійти від суворих правил. Хоча триває Великий піст, у святкове меню включають рибу, морепродукти, іншу їжу, можна пити вино, дозволяється слухати музику і танцювати. Однак це не означає, що можна забувати про духовний сенс посту і свята.
До Благовіщення заздалегідь прибирають в будинку, перуть постіль і скатертини, виносять старі речі. Оскільки в цей час здавна відзначали прихід весни й початок нового циклу життя, то будинок належало добре «очистити» від негативу.
Прикмети мали неабияке значення для хліборобської братії, адже від майбутніх врожаїв залежав подальший добробут родини. В народі вважали, що на свято «Бог благословляє рослини, і все починає рости». Придивляючись до погодних умов, застерігали: «На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай». Як у переддень Благовіщення піде сніг та приморозить, то весна буде пізньою, холоди можуть протриматися до травня; як Благовіщення без ластівок — до холодної весни; в цей день ніч тепла — весна буде дружна; піде дощ — родитиме жито; яка погода на Благовіщення, така і на Великдень; як дме холодний вітер — чекай на холодне літо, а якщо тепла погода — то й літо тепле; якщо сніг — не слід сподіватися на врожай.
Застороги. В народі жило вірування, що на шановане весняне свято «Бог благословляє всі рослини й саме життя». Відтак братися за роботу було великим гріхом (особливо це застереження стосувалось вагітних), і в цей день вона буде пустою. Заборони торкались шиття, вишивання, в’язання, бо люди вірили: життя — це нитка, якою керують лише Бог і ангели, а на свято нитки можуть сплутатись. Не можна одягати новий одяг, бо скоро зноситься. На Благовіщення намагались не ходити у гості, а провести день у сім’ї. За легендою, у святковий день зозуля, не дивлячись на попередження, звила гніздо, а тепер не вміє його вити і підкидає яйця іншим птахам. На Благовіщення, як і на Великдень, пташка гнізда не в’є, а «дівка косу не чеше» (волосся — символ долі), тож не можна стригтися і робити зачіски. В цей день не торкалися навіть насіння чи зерна, щоб воно не втратило своєї сили, не обрізають дерева, не працюють на грядках. Також не можна було підкладати яйця під курку (аби не стали бовтунами). Щоб зберегти гарні стосунки з навколишніми, не можна сваритися, лихословити, засуджувати, сперечатися. Не рекомендується давати або брати в борг, їхати з дому в цей день, готувати їжу (гріх розводити вогонь).
Нагадаємо, що за тиждень до Великодня наступає Вербна неділя — одне з найшанованіших і найсвітліших релігійних свят.
Читайте також, що можна та чого не варто робити Страсний тиждень.
