У селі Куколівка на Кіровоградщині волонтери відкрили кафе, де безкоштовно годують наших захисників. Заклад символічно назвали «За Збройні сили України». Взимку вони працюють з восьмої ранку до шостої вечора, влітку – з восьмої до восьмої. Кафе може одночасно прийняти 15 відвідувачів. У меню обов’язково є борщ та вареники з картоплею, печінка, сир, галушки, чай та кава. Усі охочі допомагають власникам продуктами та пожертвами, щоб наші бійці завжди мали гарячі страви та відчували, що про них пам’ятають.
ВІДЕО ДНЯ
– До повномасштабного вторгнення я допомагала чоловікові з роботою на нашому господарстві, – розповідає «ФАКТАМ» співорганізаторка кафе для військових та волонтерка Валентина Петренко . – У перші дні великої війни разом з односельцями ми виносили домашню їжу на трасу М-30, яка пролягає через нашу громаду. На той час це були і мирні жителі, які тікали від обстрілів, і солдати, які їхали захищати державу. Вже тоді ми розуміли, що потрібно годувати. Мою ідею підтримали старости села та волонтер Олег Берсименко з Олександрії, який допомагає фронту з 2014 року. А приміщення надав місцевий підприємець Григорій Шестопалов. Раніше це була невелика чебуречна, але там не було комунікацій. Тож ми її відремонтували, провели воду, але через те, що всередині було мало місця, довелося готувати вдома. Спочатку відвідувачів не було, бо ніхто про нас не знав. Тож ми виходили на дорогу, зупиняли військову техніку. Невдовзі почало працювати «сарафанне радіо», і тепер нас знають серед солдатів. Вони знають, що тут їх приймають як удома, пригощають безкоштовною та смачною їжею.
— Розкажіть нам про ваше меню. Як відбувається процес приготування?
– Меню в кафе «За Збройні сили» різноманітне. Але щодня подають свіжий гарячий борщ та вареники з різними начинками, рідше – пельмені. З напоїв – кава та чай. До речі, спочатку мала бути варенична, але одного разу після їжі хлопці запитали, чи є щось рідке. Так виникла ідея варити борщ. Ми варимо його щодня по 30 літрів. Щодня готуємо 500–700 вареників. Але якщо підприємці приносять нам рибу, ми смажимо її та подаємо солдатам за столом. Нещодавно ми принесли баранину, тому готували плов на вулиці. Місцеві жителі села приносять котлети, біляші, холодець. На Різдво ми ще й кутю подавали. Щодня годуємо близько 100 захисників.
РЕКЛАМА
«Завдяки «сарафанному радіо» нас тепер знають серед бійців. Вони знають, що їх тут зустрічають, як удома, і пригощають безкоштовною та смачною їжею», – каже волонтерка Валентина Петренко.
— Де ви берете інгредієнти для приготування їжі?
– Люди, підприємці, хтось жертвує продукти, а ми вже купуємо чай, каву, солодощі, бо цього завжди не вистачає. Днями біженці з Покровська, які займаються разом з нами садівництвом, поділилися помідорами. Потім ми з них зробимо пасту та заправку для борщу. Якось чоловік із сусіднього села приніс півмішка солі. Виявилося, що два роки тому він втратив сина на війні, його невістка на той час була вагітна другою дитиною.
РЕКЛАМА
— Гадаю, ти відчуваєш втому після трьох років?
– Є таке поняття, але ми ніколи не здавались, бо розуміємо, наскільки важлива робота, яку ми робимо для солдатів. Уявіть, вони такі вдячні, що дарують нам подяки, шеврони, прапорці з підписами. Коли вони їдуть додому з передової і у них залишаються залишки їжі, вони віддають її нам. Або купують пачку серветок і діляться нею, щоб якось підтримати наш проект. Це дуже зворушливо. Часто до кафе заходять водії та солдати, які супроводжують транспорт із загиблими захисниками. Тоді ми просто не можемо обійтися без сліз… Але ми їх нагодуємо, підтримаємо морально і ще раз подякуємо всім, хто нас захищає, за їхній подвиг. Мріємо, що як тільки буде перемога, ми зберемо всіх наших солдатів і накриємо для них ще кращий стіл.
Тут завжди чекають солдати Збройних сил України.
Якщо ви бажаєте підтримати ініціативу, щоб наші солдати завжди мали гарячий обід і відчували, що про них пам'ятають, волонтери будуть вдячні за вашу допомогу. Номер банківської картки: 4441 1111 2679 0702
РЕКЛАМА
Раніше «ФАКТИ» писали про 84-річного дідуся з Черкас, який щодня в'яже теплі шкарпетки для фронту.
